Арфо серця мого! Люблю
зажуру пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору
твого, і музику слів твоїх! Скарбе мій єдиний, з тобою
я найбагатший і найдужчий в світі, без тебе — переко-
типоле, що його вітер несе у сіру безвість, у млу не-
буття. Твердине моя, і захисток, і гордість, і розрада
в годину смутку!» (Сергій Плачинда).
Читець: Віктор Баранов «Д о «у краї н-
ц і в»
(Учні виконують «Пісню про Україну» Дмитра Пав-
личка).
Г. К. ДМИТРЕНКО
Блок третій
ЧАС РІКОЮ ПЛИВЕ
ЗУСТРІЧ ВЕСНИ
Обладнання: вінок з барвінку, вишиті рушники, ма-
люнки, національний одяг, весняне печиво (птахи).
ХІД УРОКУ
Учитель: Діти, давайте свій урок розпочнемо вес-
нянкою, яку співають по всій Україні і в нашому селі:
А вже весна, а вже красна,
Із стріх вода капле. (З р.)
Уже нашим паруб'ягам
Мандрівочка пахне. (З р.)
Помандрував козаченько
У чистеє поле. (З р.)
За ним біжить дівчинонька:
— Вернися, соколе! (З р.)
— Не вернуся — забарюся,
Гордуєш ти мною. (З р.)
' Буде ж твоє гордування
Все перед тобою. (З р.)
(Зап. Л. В. Іваннікова 24.01.89 р. від Марії
Юхимівни Борисенко, 1914 р. н., у с. Гнідин
Бориспільського р-ну Київської області).
Як ви вже здогадалися, наш урок сьогодні буде
присвячений веснянкам. А хто скаже, що таке веснянки?
— Це пісні, які співають навесні.
— Правильно, це пісні, з якими люди зустрічали
весну. Отже, сьогодні ми з вами також спробуємо зуст-
ріти весну так, як зустрічали її наші предки — давні
українці. Давайте ж одразу помандруємо на багато ро-
ків у минуле, аж у Київську Русь.
Тоді люди вірили в те, що можуть вплинути на сили
природи. Чим саме? Словом, піснею, магічною дією.
Вірили, що й весна швидше прийде, якщо її покликати.
А тепер скажіть, як ви думаєте, коли треба уже клика-
ти весну?
118
— Коли ще лежить сніг, коли холод.
— Справді, ще подекуди лежав сніг, а природа вже
пробуджувалася. І українські дівчата розпочинали
обряд закликання весни. Збереглася найдавніша пісня,
яка розпочинала цей обряд. Давайте її виконаємо.
Діти встають і співають:
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати.
Зиму проводжати!
Зимоньку в возочку,
Літечко в човночку.
Після цього дівчата йшли на високу гору за село,
до річки чи до лісу, там відбувалися різні магічні дії,
обряди, які сприяли приходу весни. Що це були за дії?
Насамперед викликали птахів із вирію. Для цього дів-
чата випікали печиво у формі птахів — жайворонків,
голубів, журавлів. Ходили з ними по селу і співали за-
клички до птахів. Я знаю одну давню карпатську вес-
нянку, яка звертається до зозулі. Давайте її вивчимо
і прикличемо птахів:
Ку-ку, ку-ку!—
Чути в ліску.
Радо співаймо
Божу, божу, божу весну.
Ку-ку, ку-ку! —
Чуємо все.
Гаєм — лісочком,
Бором — поточком,
Голос, голос, голос іде!
Ку-ку, ку-ку! —
Пташко мала,
Ти нам співала,
Правду сказала —
Щезла, щезла, щезла зима!
(Зап. Л. В. Іваннікова 6.10.89 р. від Ферко Надїі Васи-
лівни, 1926 р. н., та Чумак Ольги Василівни, 1923 р. н., в
с. Новосілка Бережанського р-ну Тернопільської області).
Закликали дівчата птахів — і птахи прилітали. А
тоді треба було звернутися до сонечка, як до божестга,
щоб воно вийшло, щоб краще гріло, щоб розтанули
сніги, зазеленіла трава і зацвіли квіти. Давайте і ми,
як наші пращури, його покличемо!
Діти співають:
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко.
119
На бабине зіллячко,
На наше подвір'ячко.
На весняні квіточки.
На маленькі діточки!
(Зап. Л. В. Іваннікова 1983 р. в с. Губча Старокостян-
тинівського р-ну Хмельницької обл.).
Вийшло сонечко, розтанули сніги, розм'якла земля.
Настала пора орати ниву, сіяти яру пшеницю, овес,
ячмінь, мак, просо, горох — усі весняні культури. Про
це співає нам весняночку Ніна Матвієнко (запис
пісні):
Орел поле поорав, поорав,
Орел поле, лелю-полелю,
Та пшениці насіяв,
крилечками заволочив,
дрібен дощик примочив.
Роди, Боже, на врожай,
нашим дівкам на коровай!
Засіяли ниву, заволочили. А тепер подумайте і ска-
жіть, від чого залежить урожай?
— Від дощу!
— Отже, треба було покликати дощ і принести йому
жертву — дві ще правослов'янські страви: борщ і кашу.
Давайте його покличемо!
Іди, іди, дощику,
зварю тобі борщику!
Мені кашка, тобі борщ,
' Щоб ішов добрий дощ!
Іди, іди, дощику,
зварю тобі борщику,
Поставлю на дубочку.
Дубочок схитнувся,
а дощик линувся!
(Зап. Л. В. Іваннікова 1983 р. в с. Губча Старокостян-
тинівського р-ну Хмельницької обл.).
І дощик, що закликали для врожаю, пішов, примо-
чив — тепер все буде рости. А тим часом сонечко під-
бивається все вище і вище, сніг уже давно зійшов, на
горбочках підсохло так, що можна потупати босими
ногами. Зима відступила. Але треба було її прогнати
зовсім. А як прогнати зиму? — Треба її спалити! От
тоді вже не вернеться!
— А як спалювали зиму?
Учитель.
Робили хлопці опудало зими із соломи, одягали в
жіночий одяг, виносили за село до річки і спалювали.
120
Для того вогнища хлопці збирали усякі старі речі, все
сміття, що зібралося за зиму в селі. Спалювали зиму.
А дівчата співали:
Ой летіло помело
через наше село
Стовпом дим, стовпом дим.
Сіло спочивати
на дядькову пату.
Стовпом дим, стовпом дим,
А дядькова хата загорілася...
Та й горить, та й горить.
А Иванкова еолова
засмалилася
та й курить, та й курить,
А Маруся з радощами
носить воду пригорщами
та й гасить, та й гасить!
Що загасить, то займеться,
А Маруся засміється.
Стовпом дим, стовпом дим!
(Зап. Л. І. Ященко: «Радянська школа», 1983.— № 6).
Спалили зиму, прогнали. А сонечко все вище і вище,
вже не тільки на горбочку сухо, а й на стежечці, вже
травка-муравка починає зеленіти.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68