Як державний герб УНР тризуб на синьому тлі був
схвалений 12 лютого 1918 р. Малою радою в Коростені,
зображення опубліковано 1 березня в Києві та затвер-
джено Центральною Радою 22 березня 1918 р. у формі
великого герба з відповідним орнаментальним обляму-
ванням. Автором проектів був В. Кричевський. Як герб
тризуб залишився і в часи гетьманату (1918), і за Ди-
ректорТї (1918—1920 рр.). Від часу об'єднання УНР та
ЗУНР (акт Соборності України, проголошений у Києві
22 січня 1919 р.) державним гербом став золотий тризуб
на синьому тлі.
Символіку із зображенням тризуба в 20—40 рр.
XX ст. використовували різні політичні, релігійні угру-
пування Західної України.
Ведучий надає слово другому учителю історії.
Друга сторінка
Національні прапори України
Прапор як символ чи засіб сигналізації виник за
античних часів і поширився в Європі в добу середньо-
віччя. Найдавніші прапорні полотнища були трикутно-
клинові. На зламі XIII і XIV ст. з'являються чотири-
кутні прапори з клиновими полотнищами. Найвживані-
48
шим кольором був червоний. Вживали також білий, бла-
китний, жовтий кольори.
Прапор Руської землі був переважно червоним із
золотим тризубом-двозубом, а корогва Галицько-Волин-
ського князівства — блакитна із золотим левом (з таки-
ми стягами галицькі полки брали участь у Грюнвальд-
ській битві 1410 р.).
Великого розквіту набуло українське прапорництво
в героїчну козацько-гетьманську добу. Йшло збагачення
форм полотнищ, колірної гами, посилення національних
прикмет у формі й змісті, створення системи військово-
полкових, сотенних стягів. Тоді ж з'являється новий
прапорний колір — «малиновий», який став основним у
запорізьких козаків. У козацьких полках були корогви
інших кольорів: жовті, сині, зелені. Синя й жовта барва
найчастіше трапляються в козацькому одязі часів виз-
вольної війни під проводом Богдана Хмельницького
(1648—1654), а пізніше — гайдамаків часів Коліївщини
(під час розповіді про козацько-гетьманську добу зву-
чить «Козацький марш»).
Блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими
хрестами чи іншими знаками поширюються у XVII,
XVIII ст. Поєднання їх знаходимо в полкових знаменах
Київського, Лубенського, Чернігівського полків.
Із занепадом гетьманщини, поділом українських зе-
мель між Росією та Австрією зникають українські вій-
ськові, територіальні та інші прапори. На українських
землях у межах царської Росії можна було вживати
лише біло-синьо-червоні прапори імперії.
Жовто-сині прапори використовували українські сі-
чові стрільці.
22 березня 1918 р. Центральна Рада в Києві ухва-
лила Закон про державний прапор УНР, який був жов-
то-блакитним. Вибір кольорів був умотивований такими
міркуваннями: символами України є чисте небо (синій
колір) та пшеничне поле (жовтий колір). Як сказав
поет:
Наш стяг — пшениця у степах
% Під голубим склепінням неба.
Ведучий надає слово учителю музики.
4 — Уроки з народознавства
49
Третя сторінка
Гімни України
Слово гімн грецького походження (дослівний пере-
клад — похвальна пісня) — урочиста пісня, прийнята
як символ державної, національної єдності.
Слова національного гімну «Ще не вмерла Україна»
написав у 60-х роках минулого століття відомий україн-
ський поет, етнограф, фольклорист Павло Чубинський
(1839—1884). Поезія, уперше надрукована 1863 року,
швидко розійшлася в народі, серед інтелігенції, студен-
тів, гімназистів. Певний час її навіть приписували Та-
расу Шевченку. Музику написав західноукраїнський
композитор Михайло Вербицький (1815—1870). Музику
до нього писали й інші українські композитори, зокре-
ма, Кирило Стеценко (Слухання фрагменту гімну «Ще
не вмерла Україна»).
ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА
Ще не вмерла Україна, і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу.
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
4 Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону.
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Приспів
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами. //<*
Приспів
За національні гімни вважали також «Заповіт»
Т. Шевченка, «Вічний революціонер» І. Франка (муз.
М. Лисенка), «Не пора» І. Франка (муз. Д. Січинсько-
го). (Слухання фрагментів із «Заповіту» та «Вічного
революціонера»).
Українські емігранти в Америці та Канаді також
мали свої гімни («За тебе, Україно» — сл. В. Щурата,
муз. С. Людкевича та «Для тебе, Україно, живем» —
50
сл. О. Грицая, муз. С. Людкевича). У Галичині, крім
названих, на урочистостях співали також «Мир вам,
браття» та церковний гімн «Боже великий, єдиний, нам
Україну храни» (Сл. О. Кониського, муз. М. Лисенка)
та ін.
Особливо широко вживали гімн «Ще не вмерла Ук-
раїна» в роки встановлення влади ЗУНР та УНР. Пар-
тійний гімн ОУН — «Зродились ми великої години».
До речі, провідники ОУН досить скептично ставились до
гімну «Ще не вмерла Україна».
Як бачимо, і гербова відзнака у формі тризуба, і
синьо-жовті прапори мають давнє походження, несуть
у своїй суті певну історичну пам'ять, а гімн «Ще не
вмерла Україна» перейнятий мотивами українського
романтизму минулого століття.
Ми ж повинні чітко усвідомити, що історична сим-
воліка є передусім пам'яткою українського народу і під
таким кутом зору до неї ставитись.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68