— Коли пташка в хату залетить, то буде мрець.
— Коли курка співає.
— Якщо собака виє і мордою до землі припадає, то
хтось помре.
— Сова кричить: «Поховав! Поховав!» — і при цьому
висить головою вниз, то мрець буде.
— Кінчик носа свербить — мерця чує.
— Якщо сниться, що побудував нову хату, то комусь
«побудують» домовину.
Багато^містичного в свідомості людини було пов'я-
зано з моментом смерті і з самим померлим. Адже мо-
мент смерті — це межа двох вимірів, двох світів. Сам
померлий іще не належав потойбічному світу. Обряд у
давнину мав відправити його в той світ, але він вже не
167
належав і світу живих, тому природно, що мертвий ви-
кликав страх у живих. За переконаннями древніх, він
мав шкідливий вплив на природу, на людей. Тому існу-
вав ряд заборон та магічних дій, які мали знешкодити
вплив мертвого на живий світ.
— Які це магічні дії? Що робили в момент смерті,
що заборонялося робити? Чого не можна було робити,
коли в селі був покійник?
— У момент смерті запалювали свічку та лампадку,
закривали дзеркала, які є в хаті. Не можна було силь-
но кричати й плакати. І ще розв'язували всі вузли в
хаті, щоб і в душі мертвого вузли розв'язалися.
— Коли є покійник у селі, не можна було нічого
сіяти, садити, торкатися насіння, саджанців, квашених
овочів, солити огірки чи капусту на зиму, бо посіяне
замре в землі, а засолене погниє. Не можна було підси-
пати квочку, гуску або торкатися яєць, бо позамирають
курчата.
— Все це — відгомін тих давніх вірувань про шкід-
ливий вплив померлих на навколишню природу. Коли
помирає людина, один із перших обрядів, як і при на-
родженні,— омивання. Хто це робить і як?
— Збираються старші жінки, сусідки чи родичі, і
миють, а потім вбирають померлого у традиційний
смертний одяг. Після того кладуть на лаві ногами до
дверей, а тоді починається похорон.
Крім древнього обряду омивання, що символізує очи-
щення, є ще один цікавий елемент. Коли людина по-
мерла, всю одежу, в якій вона була, постіль, а іноді і
взагалі всі її речі спалюють. Чому? Очевидно, це залиш-
ки якогось давнього обряду?
— У стародавніх слов'ян відбувався обряд спалення
померлого. Його клали у велику лодію (човен). Він був
такий великий, що туди вміщувався не лише небіжчик,
а й все необхідне для потойбічного життя майно. Крім
того, тут же приносилися жертви богам — убивали дріб-
них тварин, птахів, кидали різну їжу. Іноді з князем
бажала вмерти його вірна дружина або дівчина, її теж
убивали. Потім розпалювали велике вогнище, на якому
все це спалювали, а на тому місці насипали великий
курган.
Отже, ці дії мають основу в глибокій давнині, в
язичницькому світогляді наших предків. І тому не див-
но, що співають на похоронах, і ті пісні надзвичайно
зворушливі, сердечні. Ось приклади таких пісень:
168

Ой Боже, ой Боже, з високого неба,
Почуй ти молитву мою!
Прийми мою душу до самого раю,
А тіло о сирую землю!
Насипте на мені високу могилу,
Нехай вона травою заросте!
Посадіть на мені червону калину,
Вона навесні зацвіте!
І будуть до неї пташки прилітати,
Будуть щєбетаїи мені.
А я не почую, бо буду лежати
В могилі сирої землі.
Моя домовина — хатонька темненька,
А в неї віконця нема.
Я буду лежати, буду спочивати.
Як в полі билинка одна.
(Зап. в с. Гнідині Бориспільського р-ну Київської обл.).
Ой матінко, матінко наша,
Що стоїть в порозі,
Чи не смертонька ваша?
— Ой дітоньки, дітоньки,
Соколята мої!
Зачиняйте двері,
Не пускайте її!
Ой матінко, матінко наша.
Що стоїть в хаті,
Чи не смертонька ваша?
— Ой дітоньки, дітоньки,
Соколята мої!
Дайте хліба й солі.
Виряджайте її!
Ой матінко, матінко наша,
Що стоїть в головах,
Чи не смертонька ваша?
— Ой дітоньки, дітоньки,
Соколята мої!
Засвітіть свічку,
Дайте в руки мені!
(Зап. в с. Плішивець Гадяцького р-ну Полтавської обл.).
— Скільки днів триває похорон, хто і коли прихо-
дить на нього?
— Залежно від того, коли людина померла, похорон
може тривати 2—3 дні. Якщо це сталося вдень після
обіду чи ввечері, то першу ніч і вечір тільки готуються
до похорону, скликають родичів і т. д. І сидять над
мертвим лише свої, рідні; а коли на світанку або серед
ночі, то ввечері вже правлять панахиду.
— Коли і як приходити на похорон?
169
— На похорон не кличуть, приходять всі, хто хоче,
в основному ті, хто шанував покійного, обов'язково при-
носять хліб. Крім цього, несуть ще різні продукти —
овочі, фрукти, печиво. Як заходять у хату, то не кажуть
«Добрий день», бо для родичів покійного він не доб-
рий. Підходять насамперед до померлого, мовчки стоять
трохи, а тоді до всіх.
— Що ж відбувається в перший день чи вечір похо-
рону?
— Збираються люди — сусіди, родичі, друзі — і цілу
ніч сидять біля померлого. Цілу ніч говорять про нього
усе тільки хороше, навіть якщо це була погана людина,
все одно згадують, що він доброго зробив. Розповіда-
ють про останні дні його життя, про обставини смерті.
Тут можна багато наслухатись спогадів, переказів про
померлого, навіть легенд. При цьому читають псалтир
і співають поминальні пісні.
Справді, народ наш співав завжди, навіть у горі.
Але в різних місцевостях України хоронили по-різ-
ному. Наприклад, на Гуцульщині, Буковині коло по-
мерлого співали коломийки, відбувалися різні хлопчачі
ігри. Ось одна з них.
Хлопцеві накидають кожуха на голову, беруть його
в коло. Тоді один хтось сильно б'є його поясом по спи-
ні. Він мусить вгадати, хто вдарив. Якщо не вгадає, то
знову стає в коло. А як вгадає — на його місце стає
той, хто бив.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68