.. І згниє геть те, що своїм серцем злоб-
ним умерло, захлинулося у зненависті, вдушилось у
жорстокості,— все те, що не жило, а чаділо.
І тоді високо в небо підійметься сад чарівний, над
чадом, над злом і над смородом, буйно розквітлий, на
цій, на родючій землі. І пливтимуть над ним білосніжні
хмарки, воркуватимуть в ньому закохані горлиці, раді-
тимуть в ньому люди щасливі, а з високих його верхо-
віть, сонцем осяяних, падатимуть радісні сльози, як
перламутрові блискітки рос».
Учень: «УКРАЇНЦІ В АВСТРАЛІЇ».
Українська етнічна група в Австралії об'єднує
35 тис. населення. За даними Федерації українських
асоціацій, громада розміщена в основному в містах
(Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен). Переважна
більшість працездатних українців зайнята у промисло-
вості, на транспорті, в торгівлі, освітніх закладах, куль-
турних установах. Лише 2% працює в сільському гос-
подарстві. Серед австралійських українців є бізнесмени,
науковці, діячі культури, власники підприємств. 95%
українських родин живуть у власних будинках, що
свідчить про високий рівень їх добробуту. Незважаючи
на географічну ізольованість, українська громада в
Австралії є однією з найкраще організованих і найак-
тивнішою у діаспорі. Серед переселенців до Австралії
більшість становлять вихідці зі Східної України, пере-
важають змішані родини, але побут і мова українців
збереглися.
Діяльність українських шкільних закладів координує
Українська центральна шкільна рада. Вона об'єднує 40
«рідних» шкіл, 9 «шкіл українознавства». Працюють
українські суботні школи. 1983 року програма українсь-
кої мови та літератури була впроваджена в Мельбурн-
ському університеті. Освітній рівень багатьох австралій-
ських українців досить високий, і вони відіграють деда-
лі активнішу роль в суспільному житті країни. .
Українські науковці об'єднані в Австралійському
відділенні Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Серед
найпомітніших наукових праць товариства — моногра-
фія «Українці в Австралії», «Динаміка українського ко-
зацтва» І. Рибчини. Існують ряд українських культур-
них центрів, при яких діють самодіяльні драматичні,
танцювальні гуртки, хорові, вокально-інструментальні
ансамблі, об'єднання художників, літераторів. Працює
відомий український театр ім. Леся Курбаса в Мель-
бурні, діє відділення письменницької організації на За-
ході «Слово».
Учень: «ДМИТРО НИТЧЕНКО (ЧУБ)».
Поет, прозаїк, літературний критик, журналіст, сус-
пільний діяч Дмитро Иитченко народився 21 лютого
1905 року в заможній родині в Зінькові на Полтавщи-
ні. Студіював у Харкові в педагогічному інституті. Пер-
ші збірки віршів вийшли друком 1931 р. («Поезії
індустрії») та 1933 р. («На прикордонні»). У час війни
служив у радянській армії. З України виїхав 1943 року,
а від 1949 р. проживає в Австралії.
Мабуть, у цілій діаспорі немає іншої людини такої
колосальної праці, творчості і досягнень навіть у своїй
родині, де вже два молодші покоління працюють на
українському літературному полі: дві дочки — Галя
Кошарська й Леся Богуславець (письменниці), внук
Юрій Ткач (перекладач).
Поселившись із родиною в Мельбурні, Дмитро Нит-
ченко почав організовувати українське культурне
80
життя — учителює, очолює Шкільну Раду, видає шкіль-
ні посібники, заохочує талановиту молодь писати твори,
влаштовує конкурси творчості молодих. Згодом друкує
ЇХ в альманахах «Новий обрій». «Ця людина,— згадує
Юрій Тарнавський, учень Д. Нитченка,— випромінюва-
ла любов до літератури». За його ініціативою було за-
сновано літературно-мистецький клуб ім В. Симоненка,
австралійська філія ОУП «Слово». Довгі роки він очо-
лює ці організації. Літературні досягнення Дмитра
Нитченка — це нове, велике надбання в літературному
скарбі України. Ось деякі видання його творів: «Шев-
ченко в житті» (1947), «Стежками пригод» (1975), «Лю-
ди великого серця» (1981), «З новогвінейських вражень»
(1977), «Живий Шевченко» (К.: Веселка, 1994) та ін.
Вчитель географії:— В країнах, що утвори-
лися на терені колишнього СРСР, проживає 10 млн.
українців. Найбільше в Росії та Казахстані. Тільки
тепер ми можемо говорити про українську діаспору в
цих регіонах. На жаль, українська мова, культура, на-
ціональні традиції тут майже не збереглися, не було
створено умов для їх розвитку. Нині тут активізується
життя українців.
Підсумок в ч й т е л я-ф і л о л ог а:
— Як бачимо, українці в діаспорі зробили видатний
внесок у культуру, мистеціво, літературу світу, продов-
жують творити. Вивчення цієї теми надзвичайно важли-
ве з погляду пізнання українського менталітету. Без
знання української діаспори не матимем цілісного уяв-
лення про національну самобутність українства, його
перспектив державотворення. (Декламує вірш українсь-
кого поета з Англії Миколи Вереса «Братам-емігран-
там»).
Ви розбрелись, друзяки, по планеті,
Мов журавлів стривожених ключі,
Що курс до гнізд утратили в полеті;
Так спраглі йдуть в піщаному заметі,
До вод оази втому несучи...
Де не стою, на кожному роздоллі,
Куди не йдуть крізь будні сірих днів,
Зустріну все товариша недолі,
А між товпи, в цілком чужому колі.
Дзвінку почую мову краянів...
І хай один родився у Карпатах,,
З Волині другий, третій — із Черка,.,
Йдучи у рейс, повинні пам'ятати:
67
В нас дім один, одна у ньому мати,
Одна мета єднати мусить нас,
Одні думки, дороги і стремління,
І нас тоді не спинить буревій.
Вперед, брати! Для Краю — воскресіння!
Ми пропливем ці гавані чужинні,
Щоб стать на рейді в гавані своїй!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68