День Матері — це злука
сердець дітей із серцями живих чи вмерлих матерів. В
цей день діти стараються зробити приємність своїй ма-
тері, обдарувати її квітами і подарунками.
Коротке це слово — мама, але які надлюдські глиби-
ни скарбів містить воно в собі! Ціле її життя з серця
б'є великим невичерпним джерелом безкорисна любов
до своїх дітей. Ціле її життя — це терпіння, безмежна
самопожертва, пробачення провин.
З добра і любові створили Матір.
Мати... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою
вимовляє дитина.
Мама — це те слово, яке найчастіше повторює люди-
на в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і
кожна несе в серці любов. Матері прекрасні, коли під-
носять дитину до грудей. І кожен скаже: «Найкраща
мати — моя», бо безмежна її ніжність.
32
Якби стільки доброти, скільки випромінює серце
матері, зло згинуло б. Саме їм — найріднішим, найдо-
рожчим, наймилішим і приурочуємо Свято Матері.
Вперше організувала святкування Дня Матері аме-
риканка із Філадельфії Анна Джервіс у 1910 році. Піс-
ля першої світової війни це свято почали відзначати у
Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині.
Серед української громади День Матері вперше
влаштував Союз Українок Канади в 1928 році.
Поняття про щастя, добро й ласку нерозривно по-
в'язані у нас із образом найдорожчої людини — Мате-
рі. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою
і тоді, коли посрібляться наші скроні. Вона з нами
завжди, з тієї миті, коли ми починаємо відчувати себе.
Слово матір є символом усіх людських вартостей. Не
мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби
над їхнім дитинством не тремтіло б серце матері.
Материнство... Святе і прекрасне, оспіване поетами,
увічнене художниками. У всіх народів, у всі віки жінка-
мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього
вогнища, її мудрість поважали в сім'ї, в її розрадах
знаходило спокій зранене й зболене синівське серце.
Ми звеличуємо святу материнську любов, натрудже-
ні мамині руки, які гладили нас по голівці, пригортали
у холод і голод. О, святі материнські руки!
Найтяжчим, найстрашнішим горем для матері є
втрата її дитини. Ти проводжала на війну синів своїх,
а якщо не ти, то така ж сама, як ти, інші вже не доче-
каються ніколи своїх дітей, а якщо ця доля обминула
тебе, то вона не обминула таку, як ти!
Квітень 1986-го року...
Пахла весною зорана земля. Гралися на сонечку ді-
ти, мати виглядала сина на вихідні. А він на вахті горів,
як свічка. Друзі-пожежники кинулися гасити і заслони-
ли собою планету. Матері Чорнобиля, хто накликав на
вас біду?
Мати — то найкраща різьбярка сердець великих і
сильних характерів.
Благословенна будь, Українська мати, всюди і
завжди!
З — Уроки з народознавства
33
«ЖУРЮСЬ ДО ВАШИХ
ЗОЛОТИХ ІМЕН...»
Літературна гра
Жінка-українка віддавна грала значну роль у сус-
пільному житті. Вона не лише народжувала і виховува-
ла здорове покоління, а й займалася громадськими
справами, разом із чоловіками творила науку і культу-
ру. Творила історію.
1. Усе в ній було, що належить мати «державному
мужу». І мудрість, і сила волі, і дипломатичний такт, і
хитрість,— усе мала княгиня. А от чоловіка її боги всім
цим обділили. Тому й залишилася в історії сама лише
його страшна смерть. А після княгині — пам'ять і слава
про її діяння.
— Назвіть ім'я цієї княгині.
— Де можна побачити її портрет?
— Чи існує опис про помсту княгині?
(Княгиня Ольга — дружина князя Ігоря; Радзивіл-
ловський літопис; «Повесть временньїх лет» Нестора).
2. Нестор, котрий не раз писав про синів Ярослава,
взагалі не згадав про його дочок, а «Повесть временньїх
лет» була й залишається нашим головним джерелом з
історії Давньої Русі до початку XII століття. На під-
ставі деяких вітчизняних пам'яток середньовічної писем-
ності вдалося з'ясувати, що Ярослав мав трьох дочок.
— Як їх звали?
— Хто з них більш відомий?
(Єлизавета, Анна, Анастасія; Анна Ярославна — ко-
ролева Франції).
3. Молода королева, допомагала чоловікові керува-
ти державою, часто підписувала за нього документи, які
збереглися й до наших днів. Без книг не уявляла собі
повноцінного життя. На цих книгах учила своїх дітей
материнської мови. Біблія, що належала їй, стала свя-
тою книгою Франції. На ній складали присягу королі,
вступаючи на престол, її нащадки упродовж століть
правили країною. Деякі з них дожили до наших днів,
зокрема Олелько II, претендент на корону України.
— її ім'я?
— Членом якої академії наук вона була?
(Анна Ярославна — королева Франції; підпис на до-
кументах — «Анна Регіна»; Князь Ярослав «до книг мав
нахил... І зібрав він пиг.ців многих, і перекладали вони з
гречизни на слов'янську мову... Положив їх у церкві
Святої Софії, що її спорудив сам». На київському кня-
жому дворі утворилася своєрідна академія наук, чле-
ном якої і була княжна Анна).
4.
Знаю вісім штук: умію я
Вірші голосні складать,
їздить на коні прудкому, як змія,
Плавать в пінявих валах
І на лижах на Інігу шмигать.
Списом в ол'^н.и кидать,
Веслувать, як досвідний гребець,
Мечем, луком, воювать.
А проте дівчина з Руської країни.
Що в короні сяє, мене не приймає...
— Кому призначені ці вірші?
— Хто переклав цю поезію норвезького короля Га-
ральда III Суворого, де йдеться про Україну?
(Княжна Єлизавета, дочка Ярослава Мудрого; Іван
Франко).
5. Про Анну зовсім не згадано в наших літописах,
а от її племінниці Євпраксії пощастило. «Повесть вре-
менньїх лет», під 1109 роком повідомляє: «Померла Євп-
раксія, дочка Всеволода, 10 липня, і поклали її в Пе-
черському монастирі, біля південних дверей.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68