На випадок, коли це правило ігнорувалося королем, вводився досить складний порядок скликання парламенту всупереч волі монарха. Актом від 5 червня 1641 року про регулювання діяльності Таємної ради був ліквідований політичний трибунал англійського абсолютизму, який іменувався Зоряною палатою, а король та його Таємна рада втрачали свою колишню юрисдикцію. Слідом за цим було узаконено, що ніякий податок не можна стягувати без згоди парламенту. У 1642 році встановили незалежність суддів від корони та їх незмінність.
Наступ парламенту визначив початок революції: у королівської влади відбиралися основні знаряддя самодержавства. Англія перетворювалася на конституційну монархію.
Король відступав під натиском парламенту, який виражав вимоги революції, але разом з тим готувався до боротьби. У річні 1642 року Карл І разом із своїми прихильниками і частиною армії виїздить до Оксфорда, що стає центром контрреволюції. Дуже скоро між армією короля і військами парламенту починаються справжні воєнні дії. Спочатку успіх був на боці короля, бо в розпорядженні парламенту було лише неорганізоване ополчення графств. Але 1645 року на пропозицію Кромвеля було здійснено реорганізацію парламентської армії, завдяки чому виникла так звана Нова модель.
Нова армія набиралася з вільних селян і ремісників, заміщення офіцерських посад стало доступним кожній здібній людині. Демок-
Виникпепня бурзісуазної ___держави і права___
Розділ І
ратизація парламентської армії відразу посилила її боєздатність. Королівські війська були розбиті. Карл І тікає в Шотландію, але 1647 року шотландці видають його Довгому парламенту. Домовитися з королем парламент не мав змоги. Карл І був відданий до суду і 1649 року страчений. V
Так закінчився перший етап англійської буржуазної революції— період, коли політичне керівництво належало партії пресвітеріан. Було досягнуте обмеження королівської влади. Англія перетворилася на конституційну монархію. На цьому пресвітеріани вважали революцію закінченою і докладали всіх зусиль, щоб не допустити її дальшого розгортання. Отже, цей період відповідає за своїм характером першому етапу буржуазної революції у Франції. На цей час розгорнулася гостра боротьба між основними політичними партіями революції —: пресвітеріанами та індепендентами. Опора на армію, тимчасовий союз з левелерами дозволили індепендентам здобути перемогу і розвивати революцію далі.
Другим етапом буржуазної революції в Англії було проголошення республіки (1649-1653 рр.); Індепенденти вигнали з парламенту пресвітеріан і стали провідною політичною силою. У січні 1649 року палата громад оголосила себе верховною владою англійської держави. Після страти короля Англія у травні 1649 року стає Республікою. Було скасоване королівське звання як небезпечне «для свободи, громадської безпеки і публічного інтересу народу», ліквідована була і палата лордів. (Як сказано в акті від 19 березня 1649 року, тривалий досвід свідчить проте, що продовження існування палати лордів некорисне і небезпечне для англійського народу.)
Верховна влада належала тепер палаті громад. Органом виконавчої влади стала Державна рада, яка відповідала за свою діяльність перед палатою общин. Цей етап нагадує період жирондистського правління у Франції. В Англії це був найвищий етап у розвитку революції.
Класова суть цієї Республіки добре виявилася під час завоювання і пограбування Ірландії. Коли ірландці під впливом англійської буржуазної революції повстали, щоб добитися незалежності, Індепенденти вирішили покарати ірландських заколотників. Улітку 1649 року Кромвель висадився в Ірландії і розпочав жорстоку розправу над повстанцями та грабіж ірландських земель.
З придушенням повстання в Ірландії почався спад англійської буржуазної революції, оскільки революційна армія після кривавої розправи над ірландським народом морально розклалася і переста-
178
179
Частина третя
Історія <)ер,>ІаІІІи і права Нового часу
ГчІІІІкп^нпн
ла бути носієм революційних ідей. Реакційні елементи, які нажилися на придушенні ірландців, набирають тепер особливої сили. Англійська республіка при Кромьслі по сугі розбилась об Ірландію.
11-: цьому етапі індепендентська верхівка — буржуазія і джентрі — бажаючі, завершення революції. Але народні маси те практично нічого істотного не здобули. Незадоволені наслідками революції, вони ладні були продовжити боротьбу за поглиблення революційних перетворень. Однак і левелерІІ, і дигери, які були готові повести незаможне селянство і міські низи на боротьбу проти буржуазії і нового дворянства, були розгромлені і придушені. Ці революційні угруповання не змогли здобути перемоги, нав'язати революції власні інтереси, підкорити її своїй меті, їх сил було обмаль, щоб хоч на короткий сірок взяти владу до своїх рук. Страх перед народним рухом підштовхнув буржуазно-дворянський блок, який був при владі і став уже контрреволюційною силою, до встановлення режиму військової диктатури.
Революція вступила в третій етап свого розвитку — період протекторату Кромвеля (1653-1658 рр.). З квітня 1653 року влада в країні фактично перебувала в руках генерала Кромвеля. Спочатку він намагався знайти підтримку своїм планам у парламенті, використати цей орган у своїх інтересах. Коли ж сподівання не здійснилися, Кромвель розігнав парламент.
Шістнадцятого грудня 1653 року група офіцерів під керівництвом генерала Ламберта подала своєрідну конституцію — «Знаряддя управління», яка й оформила режим протекторату. Відповідно до неї найвища законодавча влада в країні «зосереджується і перебуває в одній особі та народі, представленому в парламенті» (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166