Демонстрації, втеча громадян НДР до ФРН супро-, воджувалися вимогами демократії, ліквідації монополії компартії на владу. Перемога на виборах християнських демократів підштовхнула навесні 1990 року масовий громадянський рух до об'єднання країни.
Пропонувалися різні шляхи об'єднання Німеччини: від поступового зростання ФРН і НДР в нову німецьку державу з новою конституцією до простого входження НДР до складу ФРН відповідно до статті 23 Конституції ФРН. Перемогу здобув другий варіант.
Вісімнадцятого травня 1990 року був укладений перший державний договір між ФРН і НДР про валютний, економічний і соціальний союз. Тридцять першого серпня 1990 року був підписаний другий державний договір про механізм входження НДР до ФРН. Він набирав сили з жовтня 1990 року, коли припинився суверенітет НДР і вона увійшла до складу ФРН. З цього часу основні політичні, правові, соціально-економічні інститути НДР або припиняли своє існування, або докорінно змінювалися відповідно до принципів ФРН. Так цілком мирним шляхом відбулося утворення єдиної Німецької держави.
. Дванадцятого вересня 1990 року в Москві міністри закордонних справ СРСР, США, Великобританії, Франції, ФРН і НДР підписали договір про остаточне урегулювання проблеми Німеччини.
Глава V ІТАЛІЯ
§ 1. Італія на початку XX століття
Розвиток буржуазної держави \ в XX столітті \
Розділ І
Італія вступила в XX століття як конституційна монархія. Основний закон Італії становила Конституція королівства П'ємонт 1848 року, поширена у 1860 році на всю країну.
Відповідно до Конституції верховним главою держави проголошувався король. Йому надавалися дуже широкі законодавчі і виконавчі повноваження. Він затверджував закони, які приймав парла-
366
мент, видавав декрети, формував уряд, призначав усіх посадових осіб, був головнокомандувачем, мав право розпуску палати депутатів тощо.
Парламент складався з двох палат: сенату, члени якого призначалися королем довічно, і палати депутатів, яка обиралася на п'ять років за мажоритарною системою.
Досить широкі повноваження мав уряд^Король призначав прем'єр-міністром лідера партійної більшості в парламенті. Уряд здійснював повсякденне керівництво країною, мав право припиняти дію правових норм, прийнятих парламентом, а також розпускати палату депутатів.
Конституція'Проголошувала демократичні права громадян, але з суттєвими обмеженнями.
У першій світовій війні Італія брала участь на боці Антанти. За роки війни в Італії підвищується промислове виробництво, з аграрної вона перетворюється на аграрно-індустріальну країну. Однак, коли війна закінчилася, з'ясувалося, що Італія знаходиться в умовах економічної і політичної кризи. У 1920 році створюється гостра політична ситуація.
Розпочинає активну боротьбу робітничий клас промислової Півночі. Демонстрації, страйки часто переростають у кровопролиття, справжні бої з поліцією і королівською гвардією. Робітники захоплюють промислові підприємства, обирають фабрично-заводські ради, намагаються ввести робітничий контроль. На Півдні безземельне селянство силою забирає землю, організує збройні загони.
У таких умовах втрачають вплив старі буржуазні партії - ліберальна, католицька, посилюється роль соціалістичної партії. У січні 1921 року її ліве крило на своєму з'їзді створює комуністичну партію Італії.
§2. Встановлення фашистської диктатури
.Оідразу після закінчення війни в Італії розвивається фашистський рух. У 1919 році Беніто Муссоліні, колишній головний редактор соціалістичної газети «Аванті», виключений потім з соціалістичної партії, організував у Мілані Італійський союз учасників війни — «Фашіо ді комбаттіменто». Спочатку ця згуртована організація налічувала десь близько десяти тисяч членів, але поступово її вплив посилювався. Цьому сприяла програма, побудована на соціальній демагогії. У своїй програмі фашисти обіцяли: встановлення восьмигодинного робочого дня, гарантований мінімум заробітної плати, робітничий контроль на виробництві, конфіскацію «непродук-
367
Частина четверта
Історія ді'рлсави і п//ч«ІІ Новітнього часу
Розвиток бурзісуаііюї державиЧ пі \
в XX столітті
Розділ І
тивного капіталу». Для того, щоб залучити на свій бік селянство, до програми було включено І такий пункт: «Земля тим, хто її обробляє». У політичній сфері фашисти вимагали скликання Установчих зборів, встановлення твердої надкласової влади, боротьби за «Велику Італію». До цього слід додати расистську ідеологію і антисемітизм.
Велика буржуазія та латифундисти, відчуваючи все більше свою нездатність керувати країною старими методами буржуазного парламентаризму, були готові підтримати сильну владу, здатну придушити революційний рух.
Виходячи з цього, Муссоліні в жовтні 1922 року організував «похід на Рим» кількох тисяч озброєних фашистів. Не зустрівши опору, фашистські загони увійшли до Риму. Король Віктор-Еммануїл ЗО жовтня 1922 року призначив Муссоліні головою уряду.
Муссоліні відразу розпочинає створення нового політичного режиму. Хоча в цей час ще зберігалися окремі інститути попередньої політичної системи: монархія і Конституція 1848 року, вони відігравали тепер лише декоративну роль.
Як глава уряду Муссоліні отримує величезні повноваження. Так, у 1925 році закон «Про правомочність і прерогативи голови уряду» передав усю виконавчу владу Муссоліні. Голова уряду формально призначався і відкликався королем і тільки перед ним відповідав за діяльність уряду. Таким чином, була скасована відповідальність уряду перед парламентом. Гдава уряду мав широкі повноваження у сфері законодавства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166