д. більшість селян перетворилася на залежних орендарів, так: кеху (зайшлих). За часів Цин землі імператора і спадкової: робляли «довічні орендарі».
У XIII столітті було введено організацію сільського насе системою «ше», яка забезпечувала постійний нагляд за кожнимі селянина і жорстку регламентацію його праці (наприклад, які с рослини, де, коли і скільки). Після маньчжурського завоювання! імператорські укази зобов'язували приписувати селян до якої володіння. Так, указ 1650 року вимагав «саджати» на землю І місцем їх обліку, незалежно від того, з якої місцевості вони пе
Селянство було пов'язане численними заборонами і об ми: зарізати корову, продати м'ясо, купити сіль можна було. дозволу феодальної адміністрації. •
За часів феодалізму в Китаї зберігалося рабство. Раби І ся цзяньмінь (підлий народ). Праця рабів використовувалась ЗЕЇ
130
держава і право ,ипаінах Азії та Африки
\
Розділ II
V ремеслі, в домашньому господарстві. В ІУ-УІ століттях роби-в я спроби розселяти рабів на нових землях.
З розвитком товарно-грошових відносин у китайських містах 'являються цехові організації. Торговельно-ремісничі об'єднання / ан) мали свої статути, обирали главу цех^ (хантоу), встановлюва-. ди ціни на товари.
В Індії з VI століття н.е. феодальні відносини стають провідними в загальній багатоукладній структурі суспільства.
Початок феодалізму в Індії збігається з розпадом єдиної держави на окремі князівства. Для періоду розвинутого феодалізму характер-ним було об'єднання Північної Індії під владою мусульманських династій. В 1206 році тут виникає єдина держава із столицею в Делі — Делійський султанат, який був створений мусульманськими завойовниками. Народні рухи і заколоти феодалів привели на початку XV століття до розпаду султанату.
В 1526 році Бабур—правитель Кабула—здобув перемогу над султаном Делі і став засновником нової могутньої мусульманської імперії Великого Могола. В ХУІ-ХУІІ століттях країна переживала економічний підйом. Але наприкінці XVII століття держава Моголів вступає в смугу кризи і розпаду. Цим скористались англійські колонізатори. Так було покладено початок колоніальному поневоленню Індії.
Суспільно-економічний лад феодальної Індії мав певні особливості, що були властиві й іншим країнам Сходу. Насамперед — це складність і багатоукладність суспільної структури. Рабство .продовжувало існувати і в феодальному суспільстві. Переважною формою експлуатації була натуральна рента. При Моголах великі феодали не вели свого господарства. Ієрархічна структура була слабо розвинута, а в деякі періоди повністю відсутня. Тривале збереження общини, заснованої на поєднанні землеробства з ремеслом, прив'язувало селянина до землі, ставало на перешкоді розподілу праці між містом і селом. У зв'язку з цим в Індії не було кріпацтва. І, нарешті, слід зважати на нерівномірність економічного розвитку окремих областей, тривале збереження в окремих регіонах пережитків первіс-^ в°общИнного ладу.
У ранньофеодальний період махараджа — князь — наділяв зе-^ьними володіннями своїх васалів. Вища феодальна знать мала здкові володіння, інші земельні держання передавалися на умовах служби. Частина земель належала храмам. У Делійському і правляча верхівка феодалів була представлена чужоземця-
5»
131
Частина друга
Історіє дерзісави і права ______Середніх віків
ми, мусульманською військовослужилою знаттю — середньо; кими тюрками, афганцями, персами, її представники отрим султанів земельні пожалування, які з другої половини XIV перетворювалися на спадкові володіння. Великими землевлаї ми ставали і представники мусульманського духовенства. О нагороджували феодальну знать зброєю, кіньми, передавали володіння області, округа, селища, села, сади. Оточенню дарувалися титули: хан, емір, малік.
Невелика група прийшлих воєначальників була правля> ствою і при Моголах. Але тут не було феодальної ієрархії. Усі. ли отримували свої земельні володіння безпосередньо від прі
Феодали у Могольській імперії отримували особисті і ві ранги, нагороджувалися титулами. Найбільші з них — джагі] одержували від падишаха умовні пожалування, які охоплю! райони і навіть області з мільйонами селян. З метою бо] паратизмом джагірдарів переводили з однієї місцевості діри відбирали колишні володіння і давали нові. Акбар (1556-1 вимагав від джагірдарів постійного перебування при дворі^ каючи їх лише на обмежений час у свої володіння.
Значний прошарок середніх та дрібних феодалів ст. індуські князі — заміндари.
Основною масою населення в Індії було феодально-зал< лянство. Зберігалося в цей період рабство.
За часів феодалізму існував поділ усього вільного насі чотири варни: брахманів, кшатріїв, вайшіїв та шудр. Новш рівнянні з рабовласницьким періодом, було остаточне офо] кастового ладу. В середині варн і поряд з ними утворю: нені суспільні групи, об'єднані економічними інтересами та професією, так звані касти — джаті. Правове становище кас? різним, бо вони виникали в умовах вже Існуючої суспільв рівності, в середині системи варн. Через те в Індії склалася;] хія каст.
Суспільний лад .Яиошї відбивав численні моменти, що буї стивими як Китаю, так і Індії.
В ранньофеодальний період реформа Тайка (VII ст.) за; ла в Японії надільну систему землекористування (ханден). Зем оголошена власністю держави, яка давала селянам земельні І Однак дуже скоро формою земельної власності переважно містя, яке руйнує надільну систему.
132
фелда:Іьна дерзісави І прано
\
Розділ II
З XII століття в Японії вже панує помісна система. Феодали набувають сили, і зрештою на північному сході країни утворюється великий феодальний дім Мінамото.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166