Вважається, що ретра з'явилась у VIII-VII столітті до н.е., а остаточно «Лікургів лад» встановився на кінець VII — початок VI століття до н.е. Ретра намагалася вирішити два важливих завдання — забезпечити єдність спартіатів стримуванням майнової диференціації серед них і створити організацію їх спільного панування над підкореним населенням.
Афіни. Реформи Солона і Клісфена. На відміну від Спарти, де становлення держави відбувалося значною мірою під впливом фактора завоювання, Афіни являють собою «чисту», класичну форму виникнення держави, без будь-якого втручання ззовні.
Афіни були розташовані в центрі грецької області, яка звалася Аттикою. Наприкінці II тисячоліття до н.е. територію Аттики населяли чотири іонійські племені, кожне з яких мало свої народні збори, раду родових старійшин і вождя — базилевса, військового керівника, воєначальника.
Розвиток продуктивних сил, суспільний поділ праці, посилення обміну неминуче вели до появи приватної власності і рабства, до виділення групи аристократичних сімей, які неухильно набирали все більшої сили. Військова демократія в таких умовах стає непридатною.
Першим кроком до утворення Афінської держави стали реформи, які пов'язуються з ім'ям легендарного грецького героя Тезея. Однією з реформ було об'єднання (сінойкізм) чотирьох найбільших племен (філ) Аттики у VII столітті до н.е. навколо Афін. Поряд з племінними органами управління були утворені єдині народні збори, колегія архонтів і ареопаг. Кожне з чотирьох племен було поділене на три фратрії. Далі Тезей поділив усіх вільних повнолітніх громадян на три розряди за майновою ознакою: евпатридів — благородних, геоморів — землеробів і деміургів — ремісників. Право на посідання громадських посад мали лише евпатриди. За геоморами та деміургами залишилося тільки право брати участь у роботі народних зборів. Функції базилевса поступово переходили до нових посадових
2 Страхов
33
Частина перша
Історія держави і права Стародавнього світу
Держава і право античного світу
\
Розділ II
осіб — архонтів. Спочатку їх обирали довічно, а з середини VIII століття до н.е. лише на десятилітній строк. Згодом рада старійшин замінюється ареопагом, до якого входили всі колишні і діючі архонти.
Одночасно розвивається ще один процес, характерний для виникнення держави, — з'являються елементи територіального розподілу-населення. В VII столітті до н.е. Аттика була розбита на сорок вісім територіальних округів — навкрарій.
На початку VI століття до н.е. афінське суспільство вступає в смугу гострої кризи. Розвиток товарно-грошових відносин вів доі подальшого розшарування вільного населення. Процес обезземелення селян і перетворення їх на шестидольників,-які повинні були сплачувати до 5/6 урожаю землевласнику і дуже часто потрапляли в боргову залежність і навіть рабство, призводить до загострення супереч-, ностей між евпатридами, які ще тримали владу у своїх руках, і новими багатіями із землевласників, торговців і ремісників, між родовою, аристократією і народом (демосом).
Щоб подолати труднощі, потрібні були глибокі політичні перетворення. Започаткував їх Солон, обраний 594 року до н.е. архонтом з надзвичайними повноваженнями. Сам Солон був евпатридом, але відбивав інтереси широких верств населення і за своїми переконаннями твердо стояв на боці демосу. Через те його реформи відзначалися поміркованістю і компромісом, хоч і стали важливим етапом в утворенні Афінської держави. .
Передусім Солон провів так звану сисахфію (скидання тягаря). За цією реформою всі борги були анульовані. З полів, із заставлених земельних ділянок прибрали боргові камені, а ділянки повернули їхнім попереднім володільцям.
Ще одним важливим кроком стала ліквідація боргового рабства. Боргові зобов'язання, в яких передбачався самозаклад особи боржника, були заборонені на майбутнє. Всіх, хто був проданий за межі Аттики в рабство, викупили і повернули на батьківщину. Це був сильний удар по інтересах родової знаті, серйозна поступка демосу.
З ім'ям Солона пов'язане і проведення цензової реформи, згідно з якою усі вільні афіняни чоловічої статі розподілялися на чотири розряди за майновим цензом.
До першого, найвищого розряду зараховувалися ті, хто одержував із землі не менше п'ятиста медимнів (один медимн дорівнював 52,5 літра) сільськогосподарської продукції на рік. Звалися вони пен-таксіомедимнами (п'ятсотмірниками). Вони повинні були служити у
важкоозброєній піхоті. Хто отримував не менше трьохсот медимнів, входив до другого розряду і називався вершником, бо повинен був служити в кінноті. До третього розряду належали ті, у кого прибуток був не менше двохсот медимнів. Звалися вони зевгітами і служили в піхотному ополченні. До четвертого розряду належали всі ті, хто мав прибуток менше двохсот медимнів. Ця група називалась фета-ми і вони служили в легкоозброєній піхоті та на флоті.
' Народні збори стали вищим органом влади. У них брали участь громадяни, які досягай двадцятилітнього віку, незалежно від розряду. Народні збори обирали службових осіб, але тільки з числа громадян перших трьох розрядів. На посаду архонта обирались особи лише з першого розряду.
Як противагу народним зборам Солон створив два нових органи: Раду чотирьохсот і геліею — суд присяжних. Рада чотирьохсот готувала справи для обговорення їх у народних зборах, здійснювала загальне управління країною. Вона діяла паралельно з ареопагом. До Ради чотирьохсот кожна філа щорічно обирала з громадян перших трьох розрядів на народних зборах по сто представників.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166