ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
Особлива увага приділялася фінансовим справам, якими займалися впливові посадові особи, і регулюванню грошового обігу.
В античних містах-державах функціонував суд. Так, в Ольвії суд складався з кількох відділів, кожен з яких займався своїми справами. В основу права грецьких міст північного Причорномор'я було покладено правову систему афінської демократії, разом з тим певним чином впливали на правовий розвиток міст звичаї та традиції місцевих племен, які були включені у сферу впливу цих міст-держав або проживали по сусідству з ними.
50
Державний лад Риму. Вищим ступенем у розвитку античного політичного устрою був Стародавній Рим, історія якого має свою власну періодизацію, підрозділяючись на період Республіки (VI-! ст. до н.е.) і період імперії (1-У ст. н.е.).
Державний лад Риму в період Респу%ііки був досить простим і деякий час відповідав умовам полісу (міста-держави), яким Рим був за часів становлення держави. Незважаючи на те що протягом наступних століть значно зростала територія Римської республіки, структура вищих органів влади і управління не зазнавала серйозних змін.
Традиційна дата утворення Республіки — 509 рік до н.е., коли останній римський рекс був скинутий і замість нього були обрані два магістрати (посадові особи) — консули.
Формально вищим органом влади часів Республіки вважалися народні збори (коміції). Вони були трьох видів.
Головну роль відігравали центуріатні коміції, які були, по суті, зборами війська. Збиралися вони за межами міста, на так званому Марсовому полі, кожна центурія мала один голос, їх компетенція була досить широкою, вони вирішували питання війни та миру, приймали закони, обирали вищих магістратів і т.д.
Другим видом зборів були трибутні коміції, в роботі яких брали участь мешканці територіальних триб. На них ухвалювали менш важливі рішення, обирали нижчих магістратів, розглядали скарги громадян. Роль трибутних коміцій поступово зростала. УIII столітті до н.е. вони отримали право прийняття законів, їх рішення стали обов'язковими для всього римського народу.
Існував ще третій вид народних зборів — куріатні коміції, в роботі яких брали участь тільки патриції. Дуже скоро вони втрачають політичні функції, а надалі зовсім зникають.
Народні збори в Римі скликалися вищими посадовими особами, які і головували на них. У цілому ж роль коміцій усіх видів була другорядною.
Центром політичного життя був сенат. Не випадково в офіційних документах для назви Римської держави використовувалася формула — «сенат і римський народ», яка чітко визначала політичне панування сенату в Римі. Сенат був постійно діючим органом, який завідував фінансами, чеканкою монети, розподілом провінцій, керував військовими справами, розглядав законопроекти, затверджував рішення народних зборів. Крім того, сенат мав зовнішньополітичні функції, займався питаннями релігії, затверджував вибори посадових
51
Частина перша
/Історія держави і права _____Стародавнього світу
осіб. У розпорядженні сенату знаходилася казна Римської держави. Сенатори не обирались. Один раз на п'ять років особливі посадові особи — цензори, складали списки сенаторів з представників знатних і багатих сімей, які до того, як правило, вже обіймали вищі державні посади.
Важливою установою в Римській республіці була магістратура — сукупність службових осіб, які виконували різноманітні функції управління. Найважливішими загальними принципами магістратури були: виборність, колегіальність, недовгочасність служби (обирались, як правило, на один рік центуріатними або трибутними коміціями), відповідальність перед народними зборами, безоплатність.
Підрозділялися магістрати на ординарні (звичайні) і екстраординарні (надзвичайні).
Вищими ординарними магістратами були консули (їх було двоє), які очолювали всю систему магістратур. Вони стежили за виконанням законів, командували військом, головували в сенаті і в народних зборах, вирішували питання управління, користувалися правом відміняти рішення інших магістратів (крім трибунів) і т.д. До компетенції преторів, які спочатку були помічниками консулів, належало керівництво судочинством, право видавати загальнообов'язкові постанови. Велику роль відіграли претори в розвитку римського права. Цензори, які обиралися один раз на п'ять років, провадили розподіл громадян за трибами, розрядами, центуріями, складали списки сенаторів, стежили за дотриманням норм моралі. Крім названих, були ще нижчі магістрати: курульні еділи, що виконували поліцейські функції, наглядали за порядком у місті, а також квестори, які здійснювали керівництво державним казначейством, вели деякі кримінальні справи.
Особливе місце серед магістратів належало плебейським (народним) трибунам. Вони з'явилися в процесі боротьби плебеїв з патриціями. Обиралися народні трибуни з середовища плебеїв. Основним їхнім завданням було захищати економічні, політичні та особисті права плебеїв. Обирали щорічно двох, потім п'ятьох, потім десятьох трибунів на зборах плебеїв за трибами. Особа трибуна вважалася недоторканною, а самі плебейські трибуни дістали право накладати «вето» на рішення всіх ординарних магістратів (крім цензорів) і навіть сенату.
Крім звичайних магістратів, у Римі існували екстраординарні — ті, що діяли лише за певних умов (війна, повстання рабів тощо). До таких магістратів належав диктатор, який призначався консулами за постановою сенату. На час діяльності диктатора всі інші магістрати
52
Держави і праві) античного світу
\
Розділ II
Державний лад Риму в період Республіки
СЕНАТ
Центуріатні збори
Трибутні збори
обирають
Куріатні збори
ДИКТАТОР
призначають
^ Плебейський І трибун
обирають
Я ______ д __________ _______ ^_
Претори~|:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166
В античних містах-державах функціонував суд. Так, в Ольвії суд складався з кількох відділів, кожен з яких займався своїми справами. В основу права грецьких міст північного Причорномор'я було покладено правову систему афінської демократії, разом з тим певним чином впливали на правовий розвиток міст звичаї та традиції місцевих племен, які були включені у сферу впливу цих міст-держав або проживали по сусідству з ними.
50
Державний лад Риму. Вищим ступенем у розвитку античного політичного устрою був Стародавній Рим, історія якого має свою власну періодизацію, підрозділяючись на період Республіки (VI-! ст. до н.е.) і період імперії (1-У ст. н.е.).
Державний лад Риму в період Респу%ііки був досить простим і деякий час відповідав умовам полісу (міста-держави), яким Рим був за часів становлення держави. Незважаючи на те що протягом наступних століть значно зростала територія Римської республіки, структура вищих органів влади і управління не зазнавала серйозних змін.
Традиційна дата утворення Республіки — 509 рік до н.е., коли останній римський рекс був скинутий і замість нього були обрані два магістрати (посадові особи) — консули.
Формально вищим органом влади часів Республіки вважалися народні збори (коміції). Вони були трьох видів.
Головну роль відігравали центуріатні коміції, які були, по суті, зборами війська. Збиралися вони за межами міста, на так званому Марсовому полі, кожна центурія мала один голос, їх компетенція була досить широкою, вони вирішували питання війни та миру, приймали закони, обирали вищих магістратів і т.д.
Другим видом зборів були трибутні коміції, в роботі яких брали участь мешканці територіальних триб. На них ухвалювали менш важливі рішення, обирали нижчих магістратів, розглядали скарги громадян. Роль трибутних коміцій поступово зростала. УIII столітті до н.е. вони отримали право прийняття законів, їх рішення стали обов'язковими для всього римського народу.
Існував ще третій вид народних зборів — куріатні коміції, в роботі яких брали участь тільки патриції. Дуже скоро вони втрачають політичні функції, а надалі зовсім зникають.
Народні збори в Римі скликалися вищими посадовими особами, які і головували на них. У цілому ж роль коміцій усіх видів була другорядною.
Центром політичного життя був сенат. Не випадково в офіційних документах для назви Римської держави використовувалася формула — «сенат і римський народ», яка чітко визначала політичне панування сенату в Римі. Сенат був постійно діючим органом, який завідував фінансами, чеканкою монети, розподілом провінцій, керував військовими справами, розглядав законопроекти, затверджував рішення народних зборів. Крім того, сенат мав зовнішньополітичні функції, займався питаннями релігії, затверджував вибори посадових
51
Частина перша
/Історія держави і права _____Стародавнього світу
осіб. У розпорядженні сенату знаходилася казна Римської держави. Сенатори не обирались. Один раз на п'ять років особливі посадові особи — цензори, складали списки сенаторів з представників знатних і багатих сімей, які до того, як правило, вже обіймали вищі державні посади.
Важливою установою в Римській республіці була магістратура — сукупність службових осіб, які виконували різноманітні функції управління. Найважливішими загальними принципами магістратури були: виборність, колегіальність, недовгочасність служби (обирались, як правило, на один рік центуріатними або трибутними коміціями), відповідальність перед народними зборами, безоплатність.
Підрозділялися магістрати на ординарні (звичайні) і екстраординарні (надзвичайні).
Вищими ординарними магістратами були консули (їх було двоє), які очолювали всю систему магістратур. Вони стежили за виконанням законів, командували військом, головували в сенаті і в народних зборах, вирішували питання управління, користувалися правом відміняти рішення інших магістратів (крім трибунів) і т.д. До компетенції преторів, які спочатку були помічниками консулів, належало керівництво судочинством, право видавати загальнообов'язкові постанови. Велику роль відіграли претори в розвитку римського права. Цензори, які обиралися один раз на п'ять років, провадили розподіл громадян за трибами, розрядами, центуріями, складали списки сенаторів, стежили за дотриманням норм моралі. Крім названих, були ще нижчі магістрати: курульні еділи, що виконували поліцейські функції, наглядали за порядком у місті, а також квестори, які здійснювали керівництво державним казначейством, вели деякі кримінальні справи.
Особливе місце серед магістратів належало плебейським (народним) трибунам. Вони з'явилися в процесі боротьби плебеїв з патриціями. Обиралися народні трибуни з середовища плебеїв. Основним їхнім завданням було захищати економічні, політичні та особисті права плебеїв. Обирали щорічно двох, потім п'ятьох, потім десятьох трибунів на зборах плебеїв за трибами. Особа трибуна вважалася недоторканною, а самі плебейські трибуни дістали право накладати «вето» на рішення всіх ординарних магістратів (крім цензорів) і навіть сенату.
Крім звичайних магістратів, у Римі існували екстраординарні — ті, що діяли лише за певних умов (війна, повстання рабів тощо). До таких магістратів належав диктатор, який призначався консулами за постановою сенату. На час діяльності диктатора всі інші магістрати
52
Держави і праві) античного світу
\
Розділ II
Державний лад Риму в період Республіки
СЕНАТ
Центуріатні збори
Трибутні збори
обирають
Куріатні збори
ДИКТАТОР
призначають
^ Плебейський І трибун
обирають
Я ______ д __________ _______ ^_
Претори~|:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166