т.ін., їх власність була вже фактично буржуазною власністю.
Постійно потребуючи грошей, феодальне дворянство вже не за- І доврльняється грошовим чиншем і винагороджує себе іншими побо- І рами, які були основані на феодальному праві. Воно відбирає в селян общинні землі, відновлює колись існуючі повинності, заохочує державу до збільшення податків і т.д. Посилення експлуатації викликало опір селянства, спричиняло до загострення боротьби між феодалами і селянами. З появою буржуазії виникли суперечності— між буржуа і дворянством.
Все це веде до змін у державному ладі. Монархія залишається дворянською, але вже не може існувати без підтримки буржуазії, від якої вона отримує гроші у вигляді податків і мита від промисловості і торгівлі.
На якийсь час встановлюється своєрідна рівновага двох сил — феодального дворянства і буржуазії. Використовуючи цю рівновагу, лавіруючи між цими силами, поступаючись то дворянству, то буржуазії, державна влада отримує певну самостійність щодо обох супро- І тивників, набуваючи таким чином особливої сили.
Французький абсолютизм. Класична форма абсолютизму виникає у Франції. Влада короля поширюється на всю країну, повністю зникають залишки васальних відносин. Державна влада з усіма її атрибутами зосереджується в руках короля. В 1614 році французька
Феодальна дерзісава і право _____в країнах Європи______
\
Розділ І
монархія була оголошена божественною, а влада короля стала розглядатися як священна.
З'являється новий офіціальний титул — «король Божою милістю». Все частіше держава починає ототожнюватися з особою короля, що знайшло свій класичний вираз у висловлюванні Людовика XIV, яке він зробив у,судовому паризькому парламенті: «Держава — це я!»
Юридичне король визнавався джерелом усякої влади, яка не підлягала ніякому контролю. Генеральні штати більше не скликалися, міста поступово втрачають самоврядування. Королю належить право законодавства, він призначає людей на державні і церковні посади, приймає найважливіші зовнішньополітичні рішення. Від його імені здійснювалася судова влада. За Болонським конкордатом 1516 року і Нантським едиктом 1598 року король повністю підкорив собі Католицьку Церкву. Король віднині — джерело влади, воля короля — закон. Обмежений контроль за королівською владою здійснював лише один орган — паризький парламент, судова установа, яка мала право реєстрації королівських ордонансів. Однак Людовик XIV у 1673 році позбавив парламент такого права.
У період абсолютизму у Франції був створений бюрократичний централізований апарат управління. Дворянство займає в ньому основні адміністративні посади, підкорює собі церковний апарат. Певні вакансії дворянству надавала і служба мушкетерів.
Значно розрослися і ускладнилися в цей час центральні органи влади. Людовик XIV 1661 року створив Велику раду, до якої входили герцоги, міністри, державні секретарі, канцлер і різного роду державні радники. Для обговорення зовнішньополітичних питань скликалася більш вузька за складом Верховна рада, питання внутрішнього управління обговорювались у Раді депеш. Існувала ще Рада з фінансових питань.
З XVI століття у Франції з'явилися дуже впливові посади державних секретарів, один з яких виконував фактично функції першого міністра. За часів Людовика XIV державні секретарі наближаються до особи короля, виконуючи роль його особистих помічників. У XVIII столітті з'являються заступники державних секретарів, при яких утворюються значні за своїми розмірами бюро.
Дуже впливовим при дворі Людовика XIII був кардинал Рішельє, який поєднував у одній особі тридцять дві державні посади і титули.
Дуже складним і заплутаним було управління на місцях. Утворювалися численні служби: судове управління, фінансове управлін-
102
103
Частина друга
Історія держави і права ___ Середніх віків_____
Державний лад Франції в період абсолютизму
Таємна рада
Верховна Короліврька рада . Державні секретарі
1Державний [ Г | контролер фінансів ; )
> [: ,———————;——^+^—————————( ———————:———:————————1 |: І ІІа^ИООІЧИИ
Рада депеш | [І Секретар ! Секретар II парламент
І Г ! '
Рада фінансів І | закордонних справ І і
Секретар 1 ! Секретар
Палати
Озброєння
Лічильна
ня, нагляд за шляхами і т.д. На початок XVI століття політику центру на місцях проводили губернатори, які мали значну владу і відчували себе досить незалежними. Тому у другій половині XVI століття Францію було розділено більш як.на тридцять адміністративних округів — інтендантств. На чолі Цих округів були поставлені інтенданти поліції, юстиції і фінансів. Ці посади замішалися молодими дворянами, як правило, із збіднілих родин. Отримуючи під час свого призначення «накази в запечатаних конвертах» — спеціальні бланки, що містили в собі формальний наказ про арешт, підписаний королем, інтендант міг вписати будь-яке ім'я в цей наказ, і людина при-рікалася на вічне тюремне ув'язнення.
У період абсолютизму завершується утворення централізованої постійної армії. Людовик XIV провів важливу військову реформу: держава відмовлялася від наймання іноземців і переходила до вербування рекрутів із місцевого населення. З 1781 року виняткове право на зайняття офіцерських посад було закріплене за дворянством.
Архаїчною і складною залишалася судова система. В деяких районах Франції зберігалася сеньйоріальна юстиція. Самостійну систему становили церковні суди. Існували і спеціалізовані трибунали: комерційні, банківські і т.д. Дуже заплутаною була і система королів-
104
Феооь.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166