ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
Трималися ці імперії тільки на силі зброї.
Система органів державної влади і управління цих імперій в міру їхнього розвитку ускладнювалась, але в основному залишалася незмінною. За формою правління всі ці держави були монархіями, їхні правителі носили різні титули: гана, тунка, манса, сонні і т.д. Як правило, влада монарха переходила в спадщину. Правителі не були абсолютними монархами в європейському розумінні. Пережитки родової організації, залежність монарха від своєї родини та численних РОДИЧІВ обмежували його владу.
Центром державного управління був палац монарха. Найближчим до монарха органом була Рада. Виконавча влада зосереджувалася в руках першого радника (візира, дуги, галадими). Завідування га-^узями управління доручалось окремим особам. Крім того, в палаці монарха завжди знаходився значний штат мусульманських радників, законознавців тощо.
Військо африканських держав тривалий час створювалося як °пОДчення. Кожна община була зобов'язана виділяти певну кількість Щів. Надалі з'являються частини з воїнів-професіоналів. .рУДові функції спочатку виконували представники адмініст-рЧи'. Справи селян-общинників вирішував староста. Поширення _ аму привело до появи мусульманських суддів (каді), яких прибав монарх.
142
143
Частина друга
Історія держави і пращ ______Середніх вікіе_
держава і право кпаїнах_Азії та Африки
л
Розділ II
§ 4. Право
иповою рисою феодальних держав Азії-рики був консерватизм права, його стабільність і традиційність! явом консерватизму соціальних норм права був їхній тісний: з релігією: індуїзмом, ісламом, конфуціанством. Дхарма в ІндіЩ одночасно і нормою права, і нормою моралі, освяченого реї Індійській дхармі в основному відповідали японські гірі та І ріші — норми, які диктували поведінку на всі випадки
В Арабському халіфаті, в Делійському султанаті і Мог перії Коран був джерелом права. В Китаї важливим джерелом І закон, імператорський указ, а їх основою була конфуціанськаї
У феодальному Китаї майже кожна династія при вступі стол ставила завдання упорядкування і оновлення діючих; і тому кількість правових збірників була значною. Найвідомії зводи законів династії Вей, династії Цзинь, династії Суй. імпе династії Мін, Уложення династії Цин. Для всіх династійних І був характерним зв'язок з конфуціанством.
В Індії формування права відбувалося за двома напрям» рення нових збірок законів — дхармашастр і розробка комеї вже діючих дхармашастр. Утворення Делійського султанату І ло поширення в Індії мусульманського права, хоч авторитет і ких правових норм зберігався. Дхармашастри виступали як І права навіть при Моголах, де діяв Звід мусульманського пр тава-і-Аламгірі». Своєрідним джерелом права у феодальній Іи окрім цього, звичаї каст.
У Японії в ранньофеодальний період основним джерелом І імператорський указ. Зберігали свою силу і правові звичаї. В 7Й був створений звід законів під загальною назвою «Тайхоре», в 1 з'явилося «Уложення періоду дзеей», яке налічувало сто статей,НІ столітті — «Кодекс років Кемму». Видавалися і приватні коде
В Арабському халіфаті право розвивалося в тісному зв'яЙ ісламом. Основним джерелом релігійної і правової догматики І став Коран, який складався з 114 сур (глав). Доповненням Кор Сунна — запис переказів та легенд про життя Мухаммеда.' вого значення набирає Тефсир — тлумачення Корану і СуннйЙ цями-улемами і суддями.
Сформована таким чином система права дістала наймеї шаріату. Використовували мусульманські судді і судовий прес
В африканських державах періоду Середньовіччя джерелом пра-«ули звичаєве право і частково закон Серед законів головне місце •„водилося НОрМам мусульманського права, що прийшло в Африку з ісламом.
.
Право власності. У країнах Азії та Африки переважача спочаг-КУ державна власність на землю. В Китаї в умовах існування надільної системи землекористування верховним власником землі вважався імператор. У Японії також уся земля була оголошена власністю держави, главою якої був імператор. Значна кількість земель і зрошувальних споруд була власністю держави і в Арабському халіфаті. В африканських державах у власність монарха переходили лише завойовані землі. У всіх інших випадках у ролі «хазяїна землі» виступав у межах общини її глава.
Однак і за таких умов поряд з державною розвивалась інша форма феодальної власності на землю — володіння окремих феодалів. Це була умовна, обмежена власність. Ступінь її умовності була різною. Чиновникам у Китаї, наприклад, земля жалувалася за службу відповідно до їх рангів. Ширші права мали власники земель, отриманих як імператорське пожалування. Офіційне визнання земельної власності, яка знаходилась у феодалів, відбулося в 763 році. В Індії махараджа в ранньофеодальний період жалував землю на умовах військової служби, передавав землі чиновникам «на їхнє утримання». Рангові, посадові землі, землі «за заслуги» отримувала японська феодальна знать. Умовні земельні володіння — «землі катіа» були відомі і в Арабському халіфаті. Розподіл земель на дві категорії — державні і приватні — зберігся в цих країнах і надалі. Однак приватне землеволодіння безперервно поширюється. Практика земельних пожалувань імператорським ро-Дичам, чиновникам зберігалася в Китаї аж до XIX століття. Добре відома вона була і в Індії. На державні землі (халіса) і володіння фео-Далів була поділена територія Делійського султанату. Основною формою земельної власності феодалів була ікта — тимчасове і умовне ДеРЖання, обумовлене військовою службою. Власники великих земельних володінь, що не передавалися у спадщину, називалися мук-а- Навіть в імперії Великого Могола, де панувала державна власність а землю, основна маса земель роздавалася феодалам на умовах по-
^Ування — джагіру.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166
Система органів державної влади і управління цих імперій в міру їхнього розвитку ускладнювалась, але в основному залишалася незмінною. За формою правління всі ці держави були монархіями, їхні правителі носили різні титули: гана, тунка, манса, сонні і т.д. Як правило, влада монарха переходила в спадщину. Правителі не були абсолютними монархами в європейському розумінні. Пережитки родової організації, залежність монарха від своєї родини та численних РОДИЧІВ обмежували його владу.
Центром державного управління був палац монарха. Найближчим до монарха органом була Рада. Виконавча влада зосереджувалася в руках першого радника (візира, дуги, галадими). Завідування га-^узями управління доручалось окремим особам. Крім того, в палаці монарха завжди знаходився значний штат мусульманських радників, законознавців тощо.
Військо африканських держав тривалий час створювалося як °пОДчення. Кожна община була зобов'язана виділяти певну кількість Щів. Надалі з'являються частини з воїнів-професіоналів. .рУДові функції спочатку виконували представники адмініст-рЧи'. Справи селян-общинників вирішував староста. Поширення _ аму привело до появи мусульманських суддів (каді), яких прибав монарх.
142
143
Частина друга
Історія держави і пращ ______Середніх вікіе_
держава і право кпаїнах_Азії та Африки
л
Розділ II
§ 4. Право
иповою рисою феодальних держав Азії-рики був консерватизм права, його стабільність і традиційність! явом консерватизму соціальних норм права був їхній тісний: з релігією: індуїзмом, ісламом, конфуціанством. Дхарма в ІндіЩ одночасно і нормою права, і нормою моралі, освяченого реї Індійській дхармі в основному відповідали японські гірі та І ріші — норми, які диктували поведінку на всі випадки
В Арабському халіфаті, в Делійському султанаті і Мог перії Коран був джерелом права. В Китаї важливим джерелом І закон, імператорський указ, а їх основою була конфуціанськаї
У феодальному Китаї майже кожна династія при вступі стол ставила завдання упорядкування і оновлення діючих; і тому кількість правових збірників була значною. Найвідомії зводи законів династії Вей, династії Цзинь, династії Суй. імпе династії Мін, Уложення династії Цин. Для всіх династійних І був характерним зв'язок з конфуціанством.
В Індії формування права відбувалося за двома напрям» рення нових збірок законів — дхармашастр і розробка комеї вже діючих дхармашастр. Утворення Делійського султанату І ло поширення в Індії мусульманського права, хоч авторитет і ких правових норм зберігався. Дхармашастри виступали як І права навіть при Моголах, де діяв Звід мусульманського пр тава-і-Аламгірі». Своєрідним джерелом права у феодальній Іи окрім цього, звичаї каст.
У Японії в ранньофеодальний період основним джерелом І імператорський указ. Зберігали свою силу і правові звичаї. В 7Й був створений звід законів під загальною назвою «Тайхоре», в 1 з'явилося «Уложення періоду дзеей», яке налічувало сто статей,НІ столітті — «Кодекс років Кемму». Видавалися і приватні коде
В Арабському халіфаті право розвивалося в тісному зв'яЙ ісламом. Основним джерелом релігійної і правової догматики І став Коран, який складався з 114 сур (глав). Доповненням Кор Сунна — запис переказів та легенд про життя Мухаммеда.' вого значення набирає Тефсир — тлумачення Корану і СуннйЙ цями-улемами і суддями.
Сформована таким чином система права дістала наймеї шаріату. Використовували мусульманські судді і судовий прес
В африканських державах періоду Середньовіччя джерелом пра-«ули звичаєве право і частково закон Серед законів головне місце •„водилося НОрМам мусульманського права, що прийшло в Африку з ісламом.
.
Право власності. У країнах Азії та Африки переважача спочаг-КУ державна власність на землю. В Китаї в умовах існування надільної системи землекористування верховним власником землі вважався імператор. У Японії також уся земля була оголошена власністю держави, главою якої був імператор. Значна кількість земель і зрошувальних споруд була власністю держави і в Арабському халіфаті. В африканських державах у власність монарха переходили лише завойовані землі. У всіх інших випадках у ролі «хазяїна землі» виступав у межах общини її глава.
Однак і за таких умов поряд з державною розвивалась інша форма феодальної власності на землю — володіння окремих феодалів. Це була умовна, обмежена власність. Ступінь її умовності була різною. Чиновникам у Китаї, наприклад, земля жалувалася за службу відповідно до їх рангів. Ширші права мали власники земель, отриманих як імператорське пожалування. Офіційне визнання земельної власності, яка знаходилась у феодалів, відбулося в 763 році. В Індії махараджа в ранньофеодальний період жалував землю на умовах військової служби, передавав землі чиновникам «на їхнє утримання». Рангові, посадові землі, землі «за заслуги» отримувала японська феодальна знать. Умовні земельні володіння — «землі катіа» були відомі і в Арабському халіфаті. Розподіл земель на дві категорії — державні і приватні — зберігся в цих країнах і надалі. Однак приватне землеволодіння безперервно поширюється. Практика земельних пожалувань імператорським ро-Дичам, чиновникам зберігалася в Китаї аж до XIX століття. Добре відома вона була і в Індії. На державні землі (халіса) і володіння фео-Далів була поділена територія Делійського султанату. Основною формою земельної власності феодалів була ікта — тимчасове і умовне ДеРЖання, обумовлене військовою службою. Власники великих земельних володінь, що не передавалися у спадщину, називалися мук-а- Навіть в імперії Великого Могола, де панувала державна власність а землю, основна маса земель роздавалася феодалам на умовах по-
^Ування — джагіру.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166