Закон Ле-Шапельє у 1791 році заборонив такі об'єднання, а також визнав незаконними страйки і навіть збори робітників однієї професії з метою обговорення умов праці. Зміст цього закону знайшов своє відображення в Кримінальному кодексі Франції 1810 року.
Наполеон III, який був вимушений загравати з робітничим класом, скасував у 1864 році закон Ле-Шапельє. Так формально були визнані робітничі синдикати і страйки. У 1884 році в умовах посилення робітничого руху парламент Третьої республіки узаконив вільне утворення робітничих спілок, які мали на меті економічні інтереси.
Тривалу боротьбу за визнання свого права на об'єднання і страйк вів робітничий клас Німеччини. В 1869 році Бісмарк дав згоду на включення до німецького промислового статуту параграфа^ який скасував заборону робітничих спілок, що існувала раніше. Але одночасно в Статуті зберігалися обмеження діяльності таких спілок.
Законодавчі норми про працю з'явилися в Німеччині спочатку в праві окремих держав. Загальнонімецьке законодавство звернулося до цієї проблеми пізніше.
Наприкінці XIX століття в Німеччині з'явилися закони про соціальне страхування робітників. Так, у 1883 році був прийнятий закон про страхування на випадок хвороби, в 1884 році — від нещасних випадків, у 1889 році — через старість і інвалідність.
303
Частина третя
Історія І)І'//ла7вІ. / права часу
Регламентація дитячої та жі)І<)чиї праці. В ХіХ столітті фабричне законодавство звернуло увагу на необхідність регулювання жіночої та дитячої праці.
В Англії 1883 року був прийнятий закон, відповідно до якою в текстильній промисловості нічна праця дітей заборонялася, установлювався восьмигодинний робочий день для дітей від дев'яти до тринадцяти років і дванадцятигодинний — для підлітків до вісімнадцяти років. У 1842 році була заборонена підземна праця для дітей віком до десяти років. У Франції подібні норми з'явилися пізніше — за часів Третьої республіки. Закони 1874-1892 років заборонили пра>-цю дітей до тринадцяти років, обмежили робочий день підлітків до шістнадцяти років десятьма годинами, а підлітків до вісімнадцяти років — одинадцятьма годинами. Аналогічно в Німеччині в 1891 році було заборонено використовувати в промисловому виробництві працю дітей до тринадцяти років.
Відбувалася також регламентація жіночої праці. В Англії в 1842 році була заборонена підземна праця жінок, а в 1847 році робочий день жінок у текстильній промисловості був обмежений одинадцятьма годинами. Загальнонімецьке законодавство 1891-1909 років заборонило працю жінок на підземних роботах, передбачило чотиритиж-неву післяпологову відпустку. Було також обмежено робочий день на підприємствах, де працювало більше десяти робітників, спочатку одинадцятьма, а потім десятьма годинами.
Ч
астина четверта
ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА НОВІТНЬОГО ЧАСУ
>изначальнок> рисою всесвітньо-історичного процесу на початку XX століття був вступ капіталізму в нову стадію — період монополістичного капіталізму. В житті індустріальних держав відбувалися великі зрушення в розвитку економіки і в організації виробництва. При цьому наявність загальних закономірностей, притаманних світовій капіталістичній системі, аж ніяк не виключала особливостей соціально-економічного розвитку таких провідних капіталістичних країн, як Англія, Франція, Німеччина, СІП А, Японія.
Перехід до монополістичної стадії зайняв певний проміжок часу. Важливим рубежем на цьому шляху була економічна криза, яка охопила в 1900-1903 роках країни Європи і СполученУШтати Америки. Економічна криза мала одну суттєву особливість: вона дала значний поштовх процесам концентрації виробництва і централізації капіталу. Монополії на початку XX століття почали набувати вирішального значення в економіці. Монополістичний капітал впливав і на політичний лад, контролюючи і нідкорюючи собі державний апарат.
Зовнішня політика європейських держав на початку XX століття визначалася їх боротьбою за сфери застосування капіталу, ринки збуту, джерела дешевої сировини. Нерівномірність економічного і політичного розвитку цих країн ще більше загострювала суперечності, які можна було розв'язати тільки силою.
Все це призвело до Першої світової війни, у вир якої було втягнуто тридцять вісім держав.
Наслідки Першої світової війни були дуже серйозними: зазнала розгрому одна з світових держав — Німеч-
305
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
чина, США стали основним з претендентів на світове панування, Великобританія зміцнила своє становище найбільшої колоніальної імперії, відбулося піднесення Франції, яка сподівалася на гегемонію в Європі.
Після Першої світової війни відбулися зміни на політичній карті Європи, з'явився ряд нових держав. Розпад Австро-Угорської імперії призвів у 1918 році до виникнення незалежної Чехії, а потім — до входження Сло-вакіїдо складу єдиної Чехословацької держави. В цей же час було проголошено незалежне Королівство сербів, хорватів і словенців. У листопаді 1918 року була проголошена республіка в Угорщині, потім в Австрії. Декрет радянського уряду від 24 серпня призвів до утворення Польської Республіки.
Переломним моментом в історії новітнього часу стала Друга світова війна. Внаслідок війни різко змінилося співвідношення сил у капіталістичному світі. Німеччина, Італія, Японія, які напередодні війни належали до великих держав, зіазнали поразки, на якийсь час перетворилися на залежні країни, їх території були окуповані іноземними військами. Франція також тимчасово втратила статус великої держави. Великобританія успішно завершила війну як одна із трьох великих держав-перемож-ниць.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166