торговими фірмами, банками, кредитно-фінансовями організаціями центральними і місцевими органами влади. Це акпіУ. облігації. депозитні сертифікати, довгострокові і короткострокові босгові зобов язання. Всі вони с одним із засобів мобілізації капіталу, їх емісія і реалізація здійснюються самим емітентом або через бачки. Розміщення цінних паперів забезпечується шляхом публічної підписки (або серед певної групи інвесторів) на фондовій біржі та інших ринках цінних паперів.
Емісійний курс цінних паперів визначається залежно від фінансового стану емітента, його перспектив і стану на ринку позичкового капіталу, рівня процентних ставок. Національний ринок цінних паперів залежить від багатства країни, від джерел позичкового капіталу та банківських кредитів.
Ринок цінних паперів поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку розміщуються нові випуски цінних паперів, емітентами яких є корпорації, уряд країни. муніципальні органи. Фондові коштовності купуються індивідуальними інвесторами і кредитно-фінансови.ми інститутами. які називаються інституціональни.ми інвесторами.
Цінні папери можуть розміщатися шляхом прямого звернення емітента до інвесторів або через посередника. Розміщення цінних паперів за публічною підпискою через посередників називається андеррайтингом. Якщо емітент домовляється безпосередньо з групою інституціональних інвесторів про купівлю всього випуску, має місце так зване приватне розміщення.
Папери, що куплені інвесторами при емісії, можуть бути ними перепродані. Угода купівлі-продажу раніше випущених паперів здійснюється на вторинному ринку, який складається з двох частин: фондових бірж і позабіржових торгів. Головною фігурою на вторинному ринку є професійний посередник у торгівлі цінними паперами — фінансовий брокер.
Важливе місце в обслуговуванні обороту цінних паперів належить позабіржовому ринку Він — конкурент фондових бірж і їх органічний додаток. На цьому ринку функції посередника
140'
ВИКОНУЮСЬ Імвссіншйно-панківські фірми, и та:,ож спеціалізовані компанії. 'Посередник, який називається ділером, виконує функції брокера і спеціаліста
Цінний папір — це фіктивний капітал, і водночас він являє собою певну величину реального капіталу, його паперовий символ. Ринкова ціна фіктивного капіталу визначається, по-перше, співвідношенням попиту і пропозиції щодо капіталу і, по-друге, величиною капіталізованого доходу по цінАих паперах. Різницею між розмірами фіктивного і реального (дійсного) капіталу є прибуток, який одержує насамперед засновник високорентабельних підприємств. Один із способів його отримання — випуск цінних паперів на суму, що значно перевищує реально інвестований у
виробництво капітал.
Джерело доходу по фіктивному капіталу повністю скрито; уявляється, що цінні папери здатні приносити доход самі по собі, особливо облігації державного займу. Ця форма фіктивного капіталу не тільки ке має вартості, а й не представляє собою ніякого реального капіталу, бо проценти з облігацій в основному виплачуються за рахунок податків.
Покупка цінних паперів — це, по суті, передача частини грошового капіталу в позику. Сам цінний папір має форму кредитного документа. Його володар набуває права на певний постійний доход у вигляді процента або дивідендів з відданого в
позику капіталу.
Слід зазначити, що цінні папери не мають самостійної, внутрішньої вартості, а є знаками повноцінних грошей, їх представниками й замінниками в процесі обігу. Цінні папери в цьому разі наближаються до звичайних паперових грошей, але суттєво відрізняються від них, тому що водночас виконують функцію золота і виступають як кредитні документи. Останнє дозволяє їм відображати відносини між кредиторами й позичальниками. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Юридична особа, яка від свого імені вицускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску, називається емітентом. Ціна цінного паперу прямо пропорціонал ьна принесеному ним прибутку й обернено пропорціональна нормі позичкового процента. Наприклад, якщо якийсь цінний папір приносить прибуток (П) в 40 грн., а норма позичкового процента (Ц) — 4%, то ціна його буде:
40грн. х і 00 =ЮОО грн. 4
14 і
ер гпі"4 Іч-,.к ':;<>• І види ""'бач "Пання лорі/кави, кредитні кошти ооігу неї нони виступають знаками вартості й виконають дзі важливі фчнкілї: як засіб обігу і як засіб платежу. Найбільш поширені сгрсд назнаних видів цінних паперів акт1 й облігації.
Акція — цінний папір, який засвідчує про внесення паю в капітал акціонерного товариства і лає володарю праьо:
— на одержання певного доходу, який називається дивідендом:
— голосу при вирішенні справ товариства;
— на отримання частини манна компанії при її ліквідації;
— на перевагу в придбанні нових випусків акцій.
Вартість акцій, як правило, не погашається акціонерним товариством; знову перетворити її в гроші можна лийте шляхом продажу. В різних країнах в обігу є різні види акцій. Найбільш поширеними є звичайні і привілейовані. Перші з. них дають право на дивіденди, розмір яких залежить від результатів господарсько-фінансової діяльності акціонерного товариства і розміру отриманого прибутку. Привілейовані акції дають їх власникам переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Власники цих-акцій, як правило, не беруть участі в управлінні справами акціонерного товариства, а щорічно одержують дивіденди, які є фіксованим процентом номінальної вартості.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56