Вона конкретизується в низці фундаментальних економічних питань: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти? чи здатне виробництво адаптуватися до змін у споживчому попиті, постачанні ресурсів, технології тощо?
Інакше кажучи, критерієм класифікації економічних систем виступає механізм координації (регулювання, управління) економічної діяльності суспільства. Це функціональний підхід до економічних систем.
Так, у структурно-управлінських визначеннях (Е. Ноибер гер, У. Даффі, П. Книрш, М. Готліб, К. Хензель та ін.) економічна система розглядається як соціальне створений механізм для прийняття економічних рішень ("що", "як", "для кого") у трьох ключових сферах: виробництві, споживанні і розподілі. Пі; економічною системою, отже, розуміється саме механіз\ управління, а еволюція економічних систем означає його зміни тг
1, -ц)СКОН.сІЛЄННЯ.
Автори мотиваційних (цільових) визначень економічної системи (У. Бекінгем, Д. Прібіла, М. Шнітцер. Д. Нордайк, д. Оркет, К. Ландауер та ін.) виходять з того, що сучасне суспільство в економічній сфері реалізує багато цілей, наприклад: досягнення повної зайнятості, певних • темпів економічного зростання, справедливого розподілу доходів і т.п. Отже, економічна система є механізмом координації економічної діяльності заради досягнення головної, кінцевої мети суспільства.
В інституціонально-соціологічних визначеннях (У. Лоукс, М. Борнстейн, Г. Гросман, А. Грачі, Г. Пікерсджиль і Д. Пі-керсджиль, П. Уаилз тощо) економічна система характеризується як комплекс економічних відносин між господарськими одиницями (домашніми господарствами, фірмами, профспілками) та економічними агентами (працівниками, споживачами, підприємцями), що розвиваються завдяки певній сукупності економічних, соціальних, політичних, культурних та інших інститутів. Останні й вирішують, що, як і для кого виробляти. Еволюція економічних систем при цьому відбувається під впливом змін: у політико-правових інституціях, соціально-культурних потребах населення, в техніко-економічній базі суспільства.
Самостійним критерієм типологізації економічних систем в сучасній економічній теорії вважається також ступінь індустріально-економічного розвитку, який визначає відповідний етап розвитку суспільства: доіндустріальне суспільство — індустріальне суспільство — постіндустріальне суспільство.
Більш змістовно специфіку кожного із етапів визначають: особливості продуктивних сил, насамперед засобів виробництва (ручні знаряддя праці — машини — інформатика), та "провідного сектора" економіки (землеробство — індустрія — наука), а також тип обумовленості суспільної поведінки і тип "суспільної людини". Згідно з цим критерієм етапи розвитку суспільства мають такий вигляд: 1) доекономічне (традиційне) суспільство "патріархальних людей" з патріархальними традиціями та позаекономічним примушуванням до праці; 2) економічне суспільство "економічних людей" з матеріальними (грошовими) стимулами до праці; 3) постекономічне суспільство, яке задовольняє потреби творчого розвитку "творчої людини".
Залежно від рівня продуктивних сил, динаміки процесів нагромадження та рівня споживання, побудована теорія стадій економічного зростання У. Ростоу. Згідно з нею розвиток суспільства від традиційної до індустріальної економіки відбувається в такій
39
послідовності: традиційне суспільство; перехідне суспільство, якому закладаються основи перетворень; суспільство, яке зазна процесу зрушень; суспільство, що визріває; суспільство, яке досягл високого рівня масового споживання.
'З початку 1960-х рр. концепція постіндустріальног суспільства одержала багато конкретних назв. Серед них так
суспільство третьої хвилі" О. Тоффлера, "інформаційн суспільство" І. Массуди, "суспільство інформатики і високе технології" Дж. Несбіта, "суспільство послуг" Ж. Фурастм
суспільство нового гуманізму" А. Печ'чеї, "суспільств постматеріальних цінностей" Р. Інглехарта та ін.
Існують також класифікації економічних систем залежн від розвитку цивілізації. Економічна система в такому ракурс включає в себе дію не тільки економічних (внутрішніх), але неекономічних (зовнішніх стосовно економіки) елементів, таких яі сощокультурні (національні, релігійні, етичні і т.п.), соціальне політичні (цінності демократії, правової держави тощо постекономічні (соціально-творчі, комунікативні), природне кліматичні, географічні та інші фактори. Особливі™ цившзаціиного підходу до економічних систем є багатомірніст аналізу та численність критеріїв, які не мають вузькоекономічни вимірів.
Різними є й визначення економічних систем, наприклад:
— доіндустріальна (традиційна) цивілізація, індустріальн (.економічна) цивілізація, постіндустріальна (постекономічнг цивілізація;
— традиційна (патріархальна, авторитарна) цивілізація люеральна (ринкова, демократична) цивілізація;
— шлях до "єдиної світової цивілізації" та інші.
§ 2. Еволюція економічних систем як форм господарювання
Більшість економістів характеризують економічні систем як форми господарювання за формою власності на засоб виробництва і за способом координації та управління економічної Діяльністю.
Первіснообщинній системі, господарствам рабовласників феодалів була притаманна натуральна економіка, тобто такий ти організації виробництва і координації економічних зв'язків, кол люди_виРобляли продукт лише для задоволення своїх власна потрео. Кожне господарство було замкнутою системої] оргашзашино-економічних відносин, відоквемленою він інші*
40
відокремленою від інших
.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56