чі капіталу, прагненням загарбати ринок. :2-п>;-.я конкурентів, максимізувати прибуток. У таких галузях.
• 'алургія. ггзіакосмічна галузь, залізничний транспорт. І'.во >І у«витн тисячі невеликих підприємств. Це суперечить
логіці науково-технічного прогрес), <міроо><и;лву конкурентоспроможної продукції ОІже, технологічні олігополії не можуть бути об'єктом демонополізації.
У ринковій економіці значно поширена монополія, яка обумовлена диференціацією продукту. Монополістичний ефект: досягається не великим обсягом виробництва, не контролем над, цінами, а своєрідністю, новизною продукту (наприклад, лялька "Барбі", "кубик Рубіка" та ін.) і послуг, популярністю торговельної' марки. Ця монополія не пов'язана з концентрацією та централізацією виробництва І може бути здійснена не тільки великою, але й невеликою фірмою.
До четвертого типу монополізму можна віднести монополізм підприємств, які лідирують в окремих галузях науково-технічного прогресу (наприклад, виробництво лазерної техніки,: біотехнологій). Це тимчасова монополія, тому що вона зникає з розповсюдженням та використанням наукової ідеї, проекту в інших фірмах. Ця монополія стає об'єктом державного регулювання, мста якого — більш вільне використання науково-технічної інформації в інших галузях економіки.
Важливою формою монополізму є природно-державна монополія, її природна обумовленість пов'язана з необхідністю задовольняти деякі базові потреби як окремої людини, так і суспільства в цілому. Природно-державний монополем поширюється на товари нееластичного попиту, тобто такі, що є незамінною частиною споживчого набору. Ця монополія може виявитися в націоналізації відповідних видів виробництв, в державному контролі за цінами, встановленні фіксованих ставок податків.
Своєрідною формою монополізму, шо не пов'язана з ринком, є монополізм, який формується в умовах адміністративно-командної економіки.
Причинами такої монополії виступають неекономічні чинники. Дана монополія охоплює не тільки сферу виробництва, але й всю сферу розподілу та споживання. Це найбільш небезпечна форма монополізму, яка впливає негативно на економіку та суспільство в цілому.
Дослідження різних типів монополізму дозволяє виявити основні напрямки та засоби боротьби з ним. обмеження йо~о функціонування.
Світова практика боротьби з монополізмом почалася ?. часу його виникнення (1889 — 1890 рр.). коли бул:і прийняті перші антимонопольні закони. Антимонопольна політика та актиуоно-
82
. . :..:Ч- '.нкччкил'.і.І »о н-,1 ми< на меч І заооронч чи ліквідацію
.... гоі!0:ІЬН,!\ \ТВОрЄ!-П,. К-.'ОбхІДНО УСУНУТИ МОЖЛИВІСТЬ ЗЛОВЖИВЗНЬ
.^,, •••: монопольним становищем на ринку, захистити конкуренцію .;: ,кі.кг;;;нніі механізм Існування економіки.
Антимонопольна політика спрямована на те. щоб. по-:К|:(:іе. попередити створення монополій.,а по-друге, перешкодити пр; ор.исганню монопольної влади. Кожна країна мас опрацювати ,-,?(ч' засоби антимонопольмої політики залежно від особливостей -коїіемічіїого становиша. 1
В Україні праворої завершеності набуло антимонопольне законодавство із закріпленням у Конституції принципу забезпечення державою захисту конкуренції в підприємницькій „Ііяяьностї. Закони "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності", "Про захист від недобросовісної конкуренції"", '!Про антимонопольний комітет України" визначають пріоритетні напрямки антимонополь-ної діяльності:
— припинення зловживань монопольним становищем;
— скасування неправомірних угод;
— припинення дискримінації підприємців органами влади і управління;
— припинення недобросовісної конкуренції;
— заборона недобросовісної реклами;
— контроль за дотриманням антимонопольних вимог у процесі перетворення державної власності;
— контроль за економічною концентрацією;
— контроль за дотриманням антимонопольних вимог у процесі антимонопольного регулювання;
— контроль за дотриманням антимонопольних вимог при прийнятті рішень органами влади і управління.
Реалізація діяльності Антимонопольного комітету за цими напрямками дозволяє йому досягати головної мети ангимонопольного законодавства: обмеження монополізму в економіці держави, розвиток, підтримка та захист конкуренції.
МіКі'ОїІКОНОМІКЛ
.; V. СПОЖИВАЧ ЯК СУБ'С'КТ НіНкОЯИХ ШДНОСИН
§ 1. Місце сл
в оис;І'мі ринкових відносин
Економічна концепціє п:о-Ю спожиьача чк суб'єкта] РИНКОВИХ Відносим рмжаєгься склаионою частиною; мікроекономіки. поясню? формування попшу, розкриває його структуру, динаміку, взаємозв'язок з ціновою політикою. Суттєвий: внесок з її опрацювання зробили економісти XIX — XX сі. — | Г. Госсен. Е. Енгель, К. Менгер, У. Джевонс та ін '
Суткість поведінки споживача с системі ринкових відносин — ліквідувати або послабити протиріччя між прагненням придбати економічне благо та Існуючими для цього можливостями. Споживач як суб'єкт ринкових відносин -- ц-.- людина, яка прагне максимального задоволення потреб шляхом споживання корисних якостей економічних благ та послуг з урахуванням існуючих обмежень у доходах та цінах. В основі вирішення цих та інших питань лежіть стимули — спонукаючі мотиви, які обумовлені сукупністю зовнішніх та внутрішніх факторів. Зовнішні фактори формує господарське середовище, основними параметрами якого є ринкова кон'юнктура, Інноваційна політика виробника, система ціноутворення та ін. До внутрішніх факторів належать первинні мотиви, бажання покупців тощо. Сукупність внутрішніх й зовнішніх факторів і зумовлює спонукання споживачів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56