Таким чином, в. сучасних умова) вплив поширюється; на всі сторони господарського
(виробга&ггво, торгівлю, фінанси, грошовий: обіг, міжнародн екоаанїчт відносини) і має систематичний характер.
Есоаакгша політика держави спрямована на досягненні гояовних цілей: підтримання: стабільних темпів економічною без спадів і криз;, досягнення повної зайнятості стабільності грошового обігу, недопущення інфляції забезпечення ефективності виробництва і діяльності підприємців аідгршіаша рівноваги платіжного балансу.
Серед засобів здійснення державної політики требі відзначте: заимюдавсіво по охороні та захисту навколишньоп ЮДОрожчання середовища; державні субсидії: на розвиток суспільне необхідним вцробншда; аятамонопольне законодавство.
Одот із, основних заходів втручання держави господарську діяльність є механізм! регулювання: економік». Серед елементів оито механізму слід, виділити ринкове регулюванні 5о пояапу -та иемояополізованого сектору економіки, що здійснюєтьсі тмул з допомогою механізму конкуренції, динаміки ринкових цін стихійного вирівнювання попиту та: пропозиції і встановленні Іпіталу цнмшіьного ринку. Найповніше державне регулюванні через надання державою замовлень, закупівлю нек
яоїї продукції, щог гарантує попит на неї. Найважливішими напрямками: державного регулюванні; економая і ж наслідок встановлення рівноваги національногс ряику е: аишциклічне регулювання, що має короткочасні тер і єврюнвване на послаблення: циклічних коливань інфляції^ і програмування, яке має довготривалиї
дартшер. Дяя досягнення цих цілей держава- використовує як прямі едитні (адшністратввае) регулювання, що здійснюється за допомогок Іцгшніп Іти законодавчих актів і заснованих на них: дій виконавчо влади, так і непряме регулювання шляхом використання різни; ходи фінансових важелів- (зміна ставки податків, нормі податкових пільг, та ін.). У цьому випадк) держави полягає в забезпеченні регулюванні ^регулювання сусгадиюго капіталу в цілому.
АНТИЦИКЛІЧНЄ регулювання передбачає використання таких іп. як оюджетно-податкова (фіскальна) політика. У період піднесення економіки податкові ставки зростають, а в період спадів — уменшуються. Головний важіль фіскальної політики — державний бюджет. Бюджетно-податкове регулювання доходної та витратної настин бюджету то перешкоджає економічному зростанню, то -тимулюс його. Дефіцитне фінансування послаблює інфляційні троиеси. Тому держава прагне до збалансування бюджету. ,' 90-ті рр. акцент у бюджетному регулюванні перено-Іиться на зміну структури витрат, перехід від воєнних витрат до довільних, від короткострокового до довгострокового програму-вння,
Шляхом кредитно-грошового регулювання (монетарна юлітика) центральні банки збільшують або зменшують кількість рошей в обігу і ставки позичкового процента (облікова ставка). За рівнем "рівняють" свої проценти за кредити і комерційні банки, ідвищення або зниження облікової ставки зумовлює чи здешевлення кредиту. Це дозволяє ефективно пливати на темпи економічного зростання.
Центральні банки проводять також операції на відкритому инку з метою регулювання грошової маси, а через неї і розмірів инку позичкового капіталу. Суть цих операцій полягає в продажі купівлі центральним банком країни державних облігацій. Для ювання ділової активності, навпаки, провадиться продаж йлігацій, тобто держава фактично здійснює позику приватного , вилучає вільні гроші, "зберігаючи" їх від продуктивного «користання, і сішачує підприємцям винагороду (процент по Злігаціях).
У кредитно-грошовому регулюванні широко застосовується зрма банківських резервів. Норма банківських кредитів — це Істка кредитних ресурсів банків, яку вони зобов'язані зберігати в їнтральному банку. Регулюючи розміри цієї норми, центральний , Інк має можливість впливати на > розмір ринку позичкових піталів; збільшуючи норму обов'язкових резервів, він обмежує можливості комерційних банків, сприяє стриманню ономічного зростання і навпаки.
Державне регулювання застосовує також адміністративні такі як необхідність отримання дозволу на відкриття Дпрнємств, створення умов рівності в доходах.
У 80-ті рр. в капіталістичних країнах виникло економіки": держава відмовилась від регулювання економічних важелів (тарифи на перевезення, стандарти
69
У-;;ЛС>:І; чи рсс^;і?'„ч мїсция.І. у рїс*\л»р»їі нього р«-:\»клочі г«і'.!^сиіїІ!' ринку, <соккуре)'.іик. У 90-?і рр. лея-с! країї
ВІДХОДИТЬ НІЛ ГфйЗОКОІКерааТіїаМСГ ДО О'ЛІ-ЛЇ) ІІОМІрНОЇ ПОЗИЦІЇ
державного вї;>ушгчй в економічні процеси- В перг-оріентуг-аніїя регулювання нг цілі довгострокового СІІІА — інфраструктура, людський капітал, цивільні науко] дослідні розрсГІки, захист навколишнього середовища, у Франції* культура, освіта, професійна підготовка, житлове будівню Так'ш чином, можна дійти висновку. Ідо державне рггулюї економіки — цс вплив держави на діяльність суб'еі . підпрксмиііцтва, ринкову коїгюнктуру з метою -іаоезпечеі нормальних умов для функціонування ринкового механіз| вирішення економічних та соціальних проблем.
Серед основних методів • державного регулюваї економіки треба виділити найважливіші: !) проведення рефо} оподаткуванні доходів корпорацій, державних гадприєм< підприємств немонополізованого сектору економіки; 2) держа| стимулювання науково-дослідних і дослідно-кокструктореь| розробок; 3) активна амортизаційна політика; 4) кредитно-грої політика;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56