Оскільки земля згідно з цим Декретом була перетворена в загальнодержавну власність, фактично розпоряджатися нею стала держава в особі урядових органів. Держава безплатно передавала землю в користування різним державним і кооперативним землекористувачам. За цих умов земля виявилася водночас і всенародною, і нічиєю. Земля не підлягала купівлі-продажу, передачі в оренду і спадщину.
Разом з тим пошуки шляхів перетворення землі в об'єкт дійсно раціонального господарювання і способів закріплення її за конкретним заінтересованим господарем — одна з найважливіших проблем аграрної реформи, яка залишається невирішеною. Прийняті
125
в Україні земельні законодавчі акт. які передбачають прано приватної власності на землю, поки що не мають діючого механізму їх реалізації. При цьому слід відрізняти приватну власність на землю як її загальну форму від приватної власності на землю тих. хто її обробляє, для кого вона є необхідною умовою економічної свободи трудівника.
На сучасному етапі земельна реформа мас вирішити проблему переходу до приватної власності на землю в різних формах — не тільки індивідуальної чи сімейної, але й корпоративної, спільної часткової тощо. Реформування земельних ч відносин відбувається на основі процесів роздержавлення і приватизації земельного фонду України.
Розвиток ринкових відносин в аграрному секторі України поряд з реформуванням земельних відносин передбачає також зміни • в складі суб'єктів аграрного сектору, реформування ціноутворення на ринку продовольства, соціальної сфери на селі, а також створення надійної законодавчої бази, яка забезпечить ефективний .' розвиток сільського господарства. г
§ 2. Агропромисловий комплекс та його структура.
Види сільськогосподарських підприємств.
Нові форми господарювання в АПК
Становлення та розвиток агропромислового комплексу^ (АПК) відображає природно-історичний процес розвитку продуктивних сил, економічних, технологічних та організаційно--* технічних відносин в сільському господарстві та взаємозв'язаних з Ц ним галузях і сферах господарської діяльності. Формування АПК є -| закономірним результатом агропромислової інтеграції — зміцнення і|' взаємозв'язків і органічного поєднання сільського господарства і у суміжних галузей, які його обслуговують, постачають йому ресурси * і доводять його продукцію до споживача. і
Основою агропромислової інтеграції є розвиток .? продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці, і спеціалізації та кооперації виробництва. В результаті від сільського^! господарства відокремлюється низка функцій: виробничо-технічне і-Ц агрохімічне обслуговування, меліоративні роботи тощо. Зараз|| більша частина (близько 90%) матеріально-технічних ресурсів-р сільського господарства виробляється в промисловості.
Зв'язки сільського господарства з іншими галузями стають! більш складними і різнобічними, від їх організації і надійності все
126
1
ог!ьпіс ид.,р>І:Іп :> ефективність виробництва Таким чином. виробництво, перероблення І реалізація сільськогосподарської пролчкшї є справою АПК як економічної і організаційної цілісності. АПК --- це сукупність галузей народного господарства. зайнятих виробництвом продукції сільського господарства, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача.
У ринковій економіці сукупність відносин і зв'язків галузей АПК складає систему агробізнесу. '<•
Слід розрізняти народногосподарський АПК, що охоплює відповідні галузі в масштабі країни, і регіональні АПК — в межах області, району тощо. В народному господарстві України АПК має значне місце. Його головна функція полягає у виробництві сільськогосподарської продукції, її переробці в продовольчі та інші товари споживання, в доведенні їх до споживача. Крім того, АПК виконує інші важливі соціально-економічні функції: по-перше, робить внесок в національний доход країни, що сприяє збалансованості вартісних, грошово-валютних пропорцій в народному господарстві; по-друге, зберігає та підвищує родючість грунтів, забезпечує екологічну рівновагу в навколишньому природному середовищі; по-третє, послідовно поліпшує умови праці та побуту сільського населення, здійснює комплекс заходів щодо покращення умов здобуття освіти, торговельного, культурно-побутового і медичного обслуговування в сільській місцевості. Завдання полягає в тому, щоб створити для сільських працівників такі умови життя та праці. які б перетворили працю селянина в престижну.
АПК виконує притаманні йому функції за наявності науково обгрунтованої галузевої структури, до якої входятіі три основні сфери: 1) виробництво засобів виробництва для сільського господарства та його виробничо-технічне забезпечення (тракторне і сільськогосподарське машинобудування, виробництво мінеральних добрив, капітальне будівництво в АПК тощо); 2) безпосередньо сільське господарство; 3) галузі, що забезпечують заготівлю, транспортування, переробку сільськогосподарської продукціГ і доведення її до споживача (легка, харчова, м'ясна, молочна, борошко-крутГяна і комбікормова галузі, торгівля продовольчими
товарами).
У структурі АПК України перша сфера складає 12,5%, друга — 48.5%. третя — 39-%. При цьому за останні роки дещо зменшилася питома вага сільського господарства за рахунок збільшення частки переробних галузей. Це закономірний процес. притаманний АПК розвинених країн, де на сільське господарство припадає лише 10% продукції АПК.
127
У складі АІІК важливе місце належить його інфрасірукі>рі. що забезпечує загальні умови розвитку виробництва Іа життєдіяльності людей;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56