Функції ринку
В економічній теорії і практиці питання про ринкові відносини та їх роль у розвитку суспільного виробництва завжди належали до найбільш складних і суперечливих. Особливу гостроту ця проблема набула сьогодні, коли багато країн почали здійснювати перехід до регульованих ринкових відносин.
У найбільш загальному розумінні ринок — це сукупність економічних відносин, що виникають між виробниками і споживачами в процесі вільного еквівалентного обміну виробленими благами (послугами), який організований за заковами товарного виробництва і грошового обігу.
З цього визначення ринку виходить, по-перше, що його можна розглядати як складову частину єдиного економічного життя підприємств, галузей, регіонів, економіки в цілому; ринок завжди обумовлюється природою виробництва, хоч йому властива значна самостійність і він активно впливає на всі відтворювані процеси, їх кінцеві результати і ефективність. По-друге, формування ринку не є самоціллю. Це не Мета, а засіб досягнення ефективності системи господарювання. По-третє, ринок означає систему саморегулювання економіки, що стимулює розвиток виробництва за його як кількісними, так і якісними параметрами. Проте такий ринок сьогодні є анахронізмом. Вільний, автоматично діючий ринок, що саморегулюється, як доведено історичним досвідом, ефективно
59
працювати не в змозі. Вже в римському праві містилися норми, яі регулювали ринкові відносини обміну.
Отже, потрібно підкреслити, що ринок є одним найбільших утворень людства. Кожний етап розвитку суспільств зумовлює певні особливості функціонування ринку, певні інституті механізми ринкових відносин. Можна умовно виділити ряд етапів шляхів становлення ринкових відносин.
Перший етап — період від розпаду первісно-общинног ладу до виникнення капіталізму. Він характеризувавс формуванням ринкових відносин і простого товарного виробництв, Ринкові відносини відігравали підпорядковану роль, укорінювалис як правило, в надрах натурального господарства, потіснювали йоп Сприяючи встановленню зв'язків між раніш ізольованим суб'єктами господарювання (общинами, рабовласницьким латифундіями, феодальними помістями, селянським господарствами і т.п.), вони відкривали додаткові можливості дл розвитку виробництва і суспільства в цілому. Саме з розвита» торгівлі було пов'язане і часткове нагромадження капіталу.
Другий етап — капіталізм періоду вільної конкуренції. ВІ характеризувався розвитком ринкових відносин, їх широким глибоким проникненням у всі сфери і функції суспільної господарства. Цей етап тривав у більшості капіталістичних країн д межі XIX - XX ст. Ринок існував у своїй класичній формі, кол товар перетворюється в елементарну частку капіталістичної господарства. В цей період знімаються позаекономічні обмеженії на шляху вільного руху товарів, капіталу, робочої сили, створюєш єдиний національний, а потім і світовий ринок. За цих уме головними важелями саморегульованої ринкової економіки стал вільні ціни й конкуренція.
Третій етап — переростання капіталізму вільн конкуренції в монополістичний капіталізм, а потім в державне монополістичний. Для даного періоду характерним є підривано класичного ринку, обмеження сфер його впливу державки регулюванням.
Історичний досвід розвитку класичного ринку свідчить, ш за своєю природою він є суперечливим і здатним завдяї притаманній йому стихійності призвести не тільки до прогресу, & й до депресії, криз і навіть до повного руйнування економічн системи. Тому потрібно було знайти ефективні засоби, й допомогли б обмежити стихійні сили ринку.
Вперше обгрунтував необхідність державної дії на ринкої економіку англійський економіст Дж. М. Кейнс. У протилежнім
60
економістам XVIII - XIX ст. Дж. М. Кейнс і його послідовники довели. що забезпечити безперебійність капіталістичного відтворення без втручання держави в економіку неможливо. Державу вони розглядали як головний стимулятор попиту і чинник активізації підприємництва в господарському житті. Саме рекомендації Дж. М. Кейнса допомогли уряду Рузвельта уникнути руйнівної дії "великої депресії".
Слід відзначити, шо у зв'язку'1 з крахом соціалістичної системи в багатьох країнах почався етап переходу до ринкових відносин. Кожна країна через специфіку розвитку, використовуючи історичний досвід, йде до ринку своїм шляхом.
Якщо узагальнити історичний досвід формування ринку в західних країнах, можна зробити такі висновки.
Формування ринкових відносин становить тривалий процес, у ході якого постійно відбуваються зміни в усіх основних сферах суспільного життя і створюються національні ринки, які відзначаються великою різноманітністю. Це стосується насамперед системи мотивацій, критеріїв ефективності, виробничих і управлінських структур, господарських пропорцій та ін. До того ж, як свідчить світовий досвід, формування ринкової структури не може бути рівномірним у всіх країнах і всіх сферах господарства. Це залежить від економічних факторів розвитку, а також від історичних, соціальних, політичних тощо.
У західних країнах вже давно зрозуміли, що ринок зосереджує в собі величезну енергію (як творчу, так і руйнівну), яка, якщо її не тримати в певних рамках, здатна зруйнувати життєво важливі сфери і економічну систему в цілому. Не випадково фінансування фундаментальної науки, культури, освіти там здійснюється спеціальними фондами і асоціаціями, які не мають за мету здобуття прибутку. Економічна діяльність держави є важливим засобом подолання стихійних сил ринку й одним із елементів сучасного господарства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56