Така цінова стратегія має місце за умов цінового лідерства. Фірма, яка є лідером на ринку, вже не може проводити активну цінову політику в даній галузі економіки. Ця політика часто вживається і на ринку досконалої конкуренції, де діє принцип "прямую за ціною", і на ринку олігополії, де існують неформальні таємні змови між фірмами.
Складовою частиною цінової стратегії фірми є різні методи ціноутворення. Вони залежать передусім від типу ринку та сукупності тих чинників, які були розглянуті вище. Можна виділити такі основні методи ціноутворення.
1. Рух по кривій попиту (або ціноутворення з орієнтацією на
попит). Кожна фірма має певні уявлення про форму кривої рівня
попиту на свій товар. В цьому випадку є можливість зробити ціну
найбільш наближеною до оптимального рівня (порівнюючи ціну з
найбільшою кількістю товару, на який існує попит, та витратами на
його виробництво). Для цього слід вивчати зміни попиту такими
засобами, як пряме інтерв'ю, експеримент, статистичні висновки,
виміри і т.п. Вивчення попиту має певні труднощі в разі
виробництва нових товарів, товарів-субститутів, постійних
коливань під впливом конкуренції, реклами.
2. Ціноутворення з орієнтацією на витрать ("витрати плюс прибуток"). Згідно з цим методом розраховується повна собівартість одиниці продукту та додасться прибуток: відповідно до середньої норми для даної галузі виробництва. На рм.чку -мсто! монополії регулюючі органи встановлюють ціни, які забезпеч хнзть
/12
: . праві.'."! /Ііівии іірмо\'ч>к .
і Використання ціноутворення з орієнтацією на витрати чм<
-,,,.,ку переваг По-перше, це найбільш проста та іру.,„а мето ш-я
•і. .IV що визнач,.™ витрати легше, ніж нслит з урахуванням йог,; к-ливакь: по-друге, при Іаксму методі шил однієї гал УЗ і будмь п.-иблиіно однакові, що знижує цінову конкуренцію. Проте "цей .і.ч-.д мас недоліки: він не враховує чинники попиту, і ТОМУ"існчс небезпека зтрдтмти можливий прибуток. "с
3. Ціноутворення за методом "цільового прибутку" Ця уегодика .забезпечує формування ціни з урахуванням цільової
• Іорми прибутку на зроблені витрати а умовах певного обсягу продажу. Розмір цільового прибутку визначається на основі мети
-.ку фірма бажає реалізувати (наприклад, прискорення нагромадження капіталу, повернення боргу кредиторам та ін.). Визначення ціни включає в себе калькуляцію витрат виробництва, розрахунок цільового прибутку, підрахування валової виручки (витрати плюс цільовий прибуток).
4. Визначення ціни на основі беззбитковості. Цей метод забезпечує за допомогою цін покриття валових витрат. Якщо формулою беззбитковості є
Ц х К = (В„ + В,) х К,
де Ц -— ціна одиниці товару; К — кількість товару; В„ — постійні витрати; В3 — змінні витрати, то ціна одиниці товару визначається за такою формулою:
ц =
В,)хК
К
5. Ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію. Цей метод використовується, коли постачальники запрошуються до участі в торгах на поставку певних видів товару або коли фірми борються за підряди під час торгів. Приймаються пропозиції з найменшою ціною. Постачальник при визначенні ціни повинен враховувати власні витрати, а також можливі пропозиції конкурентів.
6. Визначення ціни на основі рівня поточних цін. Даний метод активно використовується на ринку досконалої конкуренції та олігополії. Фірми в цьому-разі більше уваги приділяють не власним витратам чч попиту, а цінам своїх конкурентів або ринковому .;ідеру. Деякі фірми можуть застосовувати невеликі преміальні •іг.цінкм чи надавати знижки. Цей метод досить ефективний за умов епизначе:;ої еластичності попиту.
7. Визначення ціни ті основі цінності питець Основним фактором в цьому разі виступають сприйняття споживача, які пов'язані з його уявленнями про цінність товару. Ц: \явлення можуть формувати такі нсцінові чинники, як додаткові послуги,.' вигоди, ціннісні відмінності товару, місцерозташ\вання та ін.
Усе викладене вище дозволяє з'ясувати порядок розрахунку початкової ціни. Він складається з шести етапів.
На першому етапі визначаються завдання та цілі' ціноутворення; на другому — вивчається попит на товар, що буде) вироблятися: на третьому — розраховуються всі витрати фірми наї виробництво товару; на четвертому — вивчаються ціни на товари; конкурентів та тип конкурентного ринку; на п'ятому — вибираєш* метод ціноутворення і, нарешті, на шостому етапі встановлюєтьс кінцева ціна, на яку впливають психологічні (сприйняття, настрі бажання споживача), політичні, законодавчі фактори.
Глава 12. РИНОК ПРАЦІ. ЗАРОБІТНА ПЛАТА
§ і. Ринок праці. Попит на працю, Пропозиція праці. Економічна природа заробітної плати
Становлення ринку праці почалось у доіндустріальном суспільстві. Його виникненню передували два історичні процес* звільнення трудящих від різних форм особистої залежності відокремлення виробників від засобів виробництва (капіталу) Позбавлені можливості самостійно організовувати виробництво! продавати товари і забезпечувати себе засобами існування"! працівники змушені були найматися на підприємство роботодаві (власника капіталу).
Сукупність економічних відносин, форм і методи погодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників роботодавців, пов'язаних з організацією, використанням і оплатон найманої праці, створюють ринок праці.
Основними економічними важелями його механізму попит, пропозиція і ціна (заробітна плата).
Індивідуальний попит на .праціо, тобто попит окремог роботодавця (фірми ), визначають:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56