. : •. ч'.ио за ргг-міо.ч власних виробничих ресурсів з метою (.•;г.:оза6е ^печення всім неопхідмлм ,и>> житія. На основні запитання ( пк1". "як'' і "для кого") відповідали власники господарств, огк!пуючись на внутрішньогосподарські потреби, традиції та звичаї.
Окремі вияви натуралізації економіки існують і в наші часи V вигляді автаркії — господарської політики фірм, регіонів і навіть Іержав, спрямованої на створення замкненого господарства, розрив традиційних господарських зв'язків зі своїми партнерами. За деякими оцінками, в середині XX ст. в натуральному і напівнатуральному виробництві в країнах, що розвиваються, працювали близько 50 — 60% населення. Однак в сучасному суспільстві переважають зовсім інші економічні системи. Розглянемо їх.
Командна економіка (командно-адміністративна, соціалістична, планова). Ця модель економічної системи була втілена в колишньому СРСР і країнах соціалістичної співдружності та зберігалася до початку ринкового реформування їх економіки.
Командне господарство характеризується: 1) одержавЛеною суспільною власністю практично на всі матеріальні ресурси; 2) централізованим регулюванням економіки на основі державних директив і планів; 3) централізованим розподілом матеріальних ресурсів між підприємствами; 4) одержавленням робочої сили: централізованим вирішенням питань підготовки і використання працівників окремих професій на підприємствах, у регіонах; застосуванням примусових методів активізації працівників, а в недалекому минулому СРСР — наявністю навіть "архаїчних" типів експлуатації людини людиною, таких як античний ("табірна економіка", де в окремі періоди радянського режиму експлуатувалася праця 11 — 14 млн. чоловік, або 25% зайнятих у галузях матеріального виробництва) і кріпосницький ("казармена економіка" для 35 млн. селян та приблизно 3 млн. спецпоселенців), як наслідок — відсутністю матеріальної заінтересованості більшості працівників у результатах своєї праці; 5) централізованим регулюванням виробленого національного продукту, встановленням збов'язкових співвідношень і основних народногосподарських Іропорцій; 6) існуванням величезного бюрократичного апарату •'правління.
Отже, суспільне виробництво регулюється з єдиного кономічного центру, який ототожнюється з державою та її правлінським апаратом. Останній бере на себе всі повноваження |(?рховного власника засобів виробництва.
41
До них на ІжТь°' У вироби,^ спрямованість першої необхідно витрат (зниження ' виробництва"^ Г
Державних органів-осв^и,
' "ЄШІІ ""'"ивні Р"с"-В"К°Р™НЯ ресурсів
ПраЦЄЗДа™ого "«*™ ння; можл Забезпечення "зселення товарами 'СТЬ '^^ ЄКОНОМІЇ виробничих ПР°ДУКЦІ'° В УМ°Ва* концентрації
К°НТр°ЛЬ 3 б°КУ <*«*< охорони
- °СН°ВНОЇ ЄК°Н°МІЧНОЇ суперечності працівників як співвласниці Ф°рмально-юРидичною рівністю всіх
економічним привГсненГм о ЗЗС ВИР°бниц™> і Д-сним ства - депжавн^м ОКРЄМИМИ представниками суспіль-
БезпосереднійГпобник ,°РГаНаМИ Т3 УпРавлін<ьким апаратом. бути тільки" м^ТопоГ МаТЄр.1альних ^ при такій системі може здобуття доходів Тез ЄбКГШЧНОЇ ™°СТІ- Неминучими стають "тіньова еконГка" Гнї "'^ 3 ^-татами праці,
Деякі ж
ннЯсп
реформування екомо- У ЛЬСТВа В ЦІЛОМ>' неможливі без насамперед ШЛЯГМ™ -СИСТЄМИ У напрямі її Демократизації, власності. 'ндивідуалізації і персоніфікації відносин
Ресурси і вироблену продукцію" 2ТГ ГСШСТ,Ь ^ МатЄРІальнІ ництва, а саме- споживача 1 } °ДЗ ВИборУ ' ПІДПРИ™-
повинна виробляти екІомТка" ВГаЧЄНН' Т°Г°- ЯКІ Т°ВарИ ' П°СЛуГИ Діяльності, придбанні™ Ф'рм-виР°бникІв - У виборі сфери
організації ви'робниц ва зГт"™ РЄСУРСІВ' Н&ЙМІ Р°бочої сили' власників ресуосів - У У Т°ВарШ' Р03™-^^ доходів тощо; економічний інтепег п;п У .Р°зп°Раджекні ними; 3) особистий Об'єкт і ЯКД е ос„ ШДН° Д° ЯК°Г° ДІС ^жний економічний
4) конкуре™ як супНе°Ю РУШІЙНОЮ СИЛ°Ю ВСІЄЇ економі-; госп0дарсТРваН^ЯосоЯвКноСу7НИЦТВО МІЖ учасниками ринкового товарів; 5) тсподапСьк^ УМ,°В виРобни^а> купівлі і продажу
які можливі внаслТо^ ^ пГ^Ї ІГ"1"110"0110"4""0 ™Р™™> окремих галузях- бї п™7 юсподарсько. ситуації в країні та
УРЯДУ, ^І^ГГГ0 ХЗраКТЄру' зумовлені діями
в) виробничого ха^ерТ на оі!"^"' СТРаЙКШИ Т°Щ°; ного характеру як резулТ?атзм,н "'^Риємств; г) комерцій-РУ результат зміни господарської кон'юнктури, цін.
валютних курсів, інфляції тощо; 6) иінсуворспня як основний координаційний механізм економіки, череч який реалізуються ріиіення покупців І продавців.
Отже, ринкова економіка не потребує спеціального керівного органу, який би визначав, що виробляти і де брати ресурси, а це означає мінімум державного втручання.
"Чисто" ринковою економікою раніше традиційно вважали економічну систему США. Проте аналіз сучасних відносин власності й управління свідчить, що вона є скоріше теоретичною моделлю, ніж реальністю. В чистому вигляді ринкової економіки не існувало і не існує в жодній країні світу.
Змішані економічні системи. Більшість розвинених країн мають змішані економічні системи, їх суть полягає в тому, що на мікроекономічному рівні відносини регулюються економічними законами ринку, а на макроекономічному — законами держави. Економічними функціями держави при цьому стають:
1) підтримка конкуренції і вільного підприємництва шляхом створення необхідної правової бази та захисту ринку від можливих проявів монополізму;
2) розподіл доходів на основі принципів ринкової економіки — за власністю на ресурси (матеріальні і трудові) при одночасному державному регулюванні нерівності розподілу економічними методами (через трансфертні виплати, систему оподаткування, регулювання цін, контроль за доходами і т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56