Економіка розвинених країн створює економічний потенціал, що дає можливість задовольнити потреби більш високого рівня (інтелектуальні), які є необмеженими.
Необмеженість економічних потреб означає, що їх неможливо повністю задовольнити, вони мають здатність збільшуватися і відтворюватися. Потреби тісно пов'язані з економічним інтересом: останній виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета. Економічні інтереси знаходять своє виявлення в цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб.
Людина (фірма, держава) не може мати все, що забажає, їй треба вибирати з існуючих можливостей та приймати рішення про витрати рідкісних ресурсів з метою задоволення певної потреби. Наприклад, економіка не може збільшити виробництво якогось конкретного блага, якщо не відмовиться від іншого. Тому розвиток економіки пов'язаний з вибором найбільш раціонального використання рідкісних ресурсів та задоволення потреб.
Альтернатива — це вибір одного рішення (варіанта) з двох можливих, що виключають один одного. Альтернативний вибір в економіці повинен супроводжуватись ефективністю виробництва та зростанням рівня задоволення потреб. Так, розвиток економіки можна забезпечити, виробляючи з металу як обмеженого ресурсу гармати чи верстати. Якщо виробляти гармати, бракуватиме металу на виробництво верстатів. Тому уряд повинен зробити правильний альтернативний вибір між цими виробництвами. Оптимальний вибір забезпечить зростання вигоди та зниження витрат.
7
§ 2. Методологія економічної теорії: менші пізнання, категорії, закони і моделі
Методологія економічної теорії --це сукупність мег^ан пізнання економічних явиш і процесів, категорій і закони;.
Метод — система засобів, заходів, підходів та шляхів, :кі допомогою яких здійснюється пізнання категорій, законів та тенденцій господарського життя. Який предмет науки, такий і його метод дослідження: предмет породжує особливості методу, а останній виробляє інструментарій пізнання, за допомогою я кето економісти проникають в сутність економічних явищ і прсц:сІ!з, формулюють поняття, відкривають нові закони, особливості розвитку суспільного виробництва, таким чином формують предмет економічної теорії.
Метод економічної теорії використовує досягнення багатьох наук (формальної логіки, філософії, статистики, істерії. математики) і виробляє свої засоби вивчення господарського життя.
Які характеристики, засоби і способи притаманні метолу економічної теорії?
Метод економічної теорії може мати суб'єктивнії!5 чи об'єктивний характер. Суб'єктивний підхід означає, що вчешім вивчає економічні явища, робить висновки та оцінює їх з позиції своїх інтересів і переконань. За допомогою такого методу, як правило, економіка досліджується однобічно, висновки та теорії робляться викривленими. Застосування об'єктивного методу означає, що вчений використовує наукові засоби та підходи. всебічно, неупереджено досліджує економічні явища та процеси. Економісти повинні вивчати господарське життя за допомогою наукового інструментарію.
В економічній теорії широко застосовується системний метод, який передбачає розгляд кожного економічного явища як системи. Цілісність виступає важливим елементом системного підходу, який потребує досліджувати окремі складові елементи будь-якого явища, вивчення внутрішніх зв'язків між цими елементами та підсистемами, виявлення загальної мети системи. Дослідувач має визначити сутність, місце і роль кожного елемента системи, їх взаємозв'язки. Останні бувають: координаційним1,!
8
(визначають у«год/кснісп.. і \Іісі^ структурі',їх елементів системи); субординаційни.ми (вказують на супідрядний зв'язок елементів системи); генетичними (вказують на зв'язок елемента з історією розвитку системи). Кожному економічному явищу (товар, гроші, засоби виробництва, ринок та ін.) властиву свої внутрішні, суттєві ознаки та системні, інтеграційні особливості, які є результатом взаємодії елементі в даного системного явища.
Аналіз — метод наукового пізна'ння, заснований на поділі цілого на складові частини, елементи, що дозволяє проникнути в сутність цього явища.
Синтез — метод, який полягає в об'єднанні пізнаних внутрішніх взаємозв'язаних між собою елементів явища в єдине ціле.
Індукція — це метод пізнання, що грунтується на формуванні умовиводів від частини до цілого або принципів із фактів. Цей метод передбачає, що вивчення будь-якої проблеми розпочинається з набуття фактів, які потім систематизуються та аналізуються таким чином, щоб можна було зробити узагальнення, тобто із початкових знань отримати висновок про загальне. Застосування індукції може призвести до неповного висновку, тому що цей метод не може чітко обґрунтовувати загальне, бо виходить тільки з частини.
Дедукція — метод дослідження, що грунтується на умовиводах від цілого до його частини. Він дозволяє висунути гіпотезу, тобто науково обгрунтоване припущення про природу, структуру або закономірність розвитку явища, процесу.
Метод наукової абстракції полягає у виділенні найсуттєвіших характеристик процесу, виключенні із вивчення всього другорядного, випадкового з метою розкриття його внутрішніх, сталих зв'язків, дійсної тенденції руху. За допомогою цього методу обґрунтовуються економічні категорії і закони, які мають конкретні вияви. Метод абстракції органічно пов'язаний з поняттям конкретного, тобто ціліснопхоб'єкта в єдності його різних сторін, властивостей, рис. Процес пізнання з урахуванням єдності абстрактного і конкретного припускає рух думки від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного, але вже вивченого.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56