п.);
3) забезпечення повної зайнятості;
4) боротьба з інфляцією, стабілізація грошового обігу;
5) реалізація програм економічного зростання;
6) виробництво суспільних товарів, контроль за виробництвом з урахуванням зовнішніх чинників та ін.
Проте змішані економічні системи окремих країн мають свою, інколи навіть досить суттєву специфіку.
Економіка узгоджень. Останнім часом багато хто із зарубіжних вчених звертають увагу. на соціально-економічний розвиток у напрямку від ринкової економіки до змішаної, а далі — до економіки узгоджень.
Концепція "економіка узгоджень" була розроблена в країнах і для країн Скандинавії на основі спеціальних досліджень: з питань політики заробітної плати — в Данії; споживчого попиту — в Норвегії. Висновок науковців полягав у тому, що головним регулятором економічних зв'язків і прийняття рішень з фундаментальних економічних питань у наш час сталії переговори 'узгодження), які доповнюють ринкове регулювання економіки.
43
ІїаіібільпІ очевиді І'ми вони с на , Ік\ прані, ле шляхом узгоджену між працівниками (профспілками) і роботодавцями регулюються рівень заробітної плати, тривалість робочого тижня, відпусток тд інші питання. Таким же чином між приватними фірмами і державокі погоджуються інвестиційні проекти. У переговорах беруть участь:
а) політичні формування — громадські комісії і комітети^ які створюються для формулювання проблем і рекомендацій щодс здійснення необхідних заходів;
б) наукові організації — інститути, які вивчають зміст об'єкта переговорів;
в) організації гю проведенню переговорів — постійні чи сформовані в разі необхідності;
г) арбітраж — приватні або напівгромадські інститути, які займаються вирішенням спорів і накладанням санкцій у випадк) порушення узгоджень.
Моделі змішаної економіки та економіки узгоджень часте називають "соціальним ринковим господарством". Його мета — досягнення високого рівня добробуту для переважної більшості членів суспільства в умовах економічних свобод і на основі конкурентного ладу.
Термін "соціальне ринкове господарство" був запропонований А. Мюллер-Армаком для характеристики форми переходу від воєнної, надцентралізованої економіки Німеччини до мирної. Однак з часом це поняття перетворилося в концепцію нового економічного ладу для ФРН, яка і була реалізована у 50-ті рр.
Основними елементами сучасної структури соціального ринкового господарства вважаються:
1) конкурентний лад, заснований на приватній власності на засоби виробництва;
2) ринок як координуючий механізм і регулятор господарської діяльності;
3) домогосподарства та фірми (промислові, сільськогосподарські, торговельні, банківські та ін.) як основні господарюючі суб'єкти;
4) принципово нова роль держави, яка забезпечує і контролює загальні умови нормального функціонування ринкового господарства, сприяючи зменшенню соціально-економічної нерівності різних суспільних груп за допомогою грошово-фінансової стабілізації, певної політики у сферах оподаткування, ринку праці, освіти, соціального страхування і т.д.
44
)• полюція економічних систем як форм господарювання :. ;но пов'язана з проблемою стабільності економічної системи.
Зовнішня стабільність, на думку відомого німецького ^ ічіоміста В. Ойкена. полягає в центрально-керованому І,.аюларстві. Навіть за умов повної відсутності економічної рівноваги система не відчуває внутрішньої потреби у змінах: рівновагу замінює механізм примушування. Тривалому збереженню І лкої тенденції сприяє і бюрократія. *,.
Внутрішня стабільність існує: 1) в індивідуальному Іосподарстві і підтримується діями власника; 2) при досконалій конкуренції, яка сприяє рівновазі економічного процесу автоматично за допомогою цінового механізму.
Всі інші системи (між центрально-керованим господарством і ринковим, конкурентним) є нестабільними і мають тенденцію до трансформації.
§ 3. Поняття "перехідна економіка"
Еволюцію економіки можна зобразити як циклічний процес руху економіки від одного сталого (урівноваженого) стану через період його порушення та відновлення на якісно новому рівні до другого сталого (урівноваженого) стану. Тому важливо розрізняти два основні типи стану економічних систем:
— сталий (урівноважений) стан, коли функціонують зв'язки та елементи, що складають зміст системи;
— перехідний стан, коли старі економічні форми відмирають і з'являються нові, що складають основу економічної системи, яка зароджується.
Перехідна економіка — це особливий стан економічної системи на етапі її становлення (еволюції до зрілого врівноваженого стану) і реформування (еволюції до нової економічної системи, до нового врівноваженого стану).
Циклічність економічної еволюції обумовлює періодичність настання перехідних станів економіки. При цьому про перехідну економіку можна говорити, спираючись на різні класифікації економічних систем, що були розглянуті в попередніх розділах цієї геми, тому що перехідна економіка — це проміжний стан економіки, період перетворення, трансформації, наприклад, традиційної економічної системи в ринкову (функціональний підхід до класифікації економічних систем); індустріального суспільства в постіндустріальне (критерій класифікації—ступінь індустріально-
45
економіч
що вона м° але це несталість ДОСЯГНення «^м системи
б
бути притаманною і зрілої",
Функціонування, коли зміни е
забезпечення ії
економіки - це нестапо ви
підвищення несталості с^сте. У' К°ЛИ ЗМІН" спРямовані на
перетворення в нову систему Щ° ІСНУЄ' На ЇЇ поступове
можуть бутГеТонХГформи ^ЄМЄНТШИ ПЄРЄХІДНОЇ економіки системам;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56