При такому змісті вона ображає в першу чергу суб'єктивну оцінку індивідуальним жквачем бажання придбати те чи інше благо незалежно від того, іносить його споживання користь об'єктивному розвитку даної лини, чи завдає шкоди.
Корисність — це властивість економічних благ .нлти потреби при їх споживанні. Вона формується під об'єктивних та суб'єктивних обставин, дій споживача. Між ;-с, попитом і ціною блага існує функціональний зв'язок. )'. економічного блага — це його споживчий ефект. .ггКіііі і ;.ор:вняниҐ! зі сплаченими за нього грішми. В цій :ч ^"ступають для споживача першою кількісною мірою ': ••гугіленнх товарів. Іншою, не менш суттєвою і достатньо '••'•:> мі;-оьо ^;ісгупає кількість товарів придбаних спожи-
вачем за цінами, які бажані лля ньоіо в цей час. Якщо споживач переконаний, то корисність їовару пропорційна пою ціні, тд купівля його першої одиниці дас ЙОМУ найбільше заловоленн Природно, шо споживач може здійснити друге, Ірсте. й наступ придбання корисного для нього товару. Оскільки було зроста сумарний обсяг цієї корисності, споживач, можлив продовжуватиме купівлю одиниць того товару.
Економічна теорія припускає, що мета поведінки кожног платоспроможного споживача — максимальне економічй задоволення особистих потреб. Наприклад, споживач X конкретному випадку віддає перевагу купівлі товару А (нехай ц буде чай). Користування цим товаром приносить споживач задоволення, але не нескінченно, а до певної межі: перша чашка чаі дає велике задоволення, друга — менше, а кожна наступна — ІІі менше. Загальна спрямованість такої тенденції означає принци поступового зниження граничної корисності: гранична корисніст економічного блага спадає в міру придбання (купівлі) кожної нов одиниці блага.
Гранична корисність — це споживчий ефект, яки отримається споживачем від грошових витрат на придбання кожн наступної одиниці одноіменного товару. Прагнення споживача збільшення додаткових закупок найчастіше зумовлене знижен цін. Збільшуючи кількість товару, що купується за більш низьі ціну, споживач отримує зростаючу сумарну корисність з здійснення грошових витрат. Кожний окремий споживач залеж» від рівня особистого доходу, особистих мотивів та з урахування цін приймає особисте рішення стосовно того, як йому діяти, щ( максимально задовольнити свої потреби. Таке явище в економічні теорії назване принципом максимального задоволення.
Для розуміння поведінки споживача в ринкове» середовищі важливо враховувати й інші закономірності. По-перш треба мати на увазі, що більша частина потреб людини рано пізно задовольняється ь міру того, як використовується те чи іні економічне благо. По-друге, перехід від часткового до повно задоволення потреб відбувається в межах певного часу. Ці та іні закономірності в поведінці споживача розкривають зміст закоі граничної корисності: в міру збільшення кількості споживча товару його гранична корисність має тенденцію до знижень.
88
V .V К)}ї(М<ї оаи ;\ >,,,><: І і.
Ьк.и«-:с! н.; .ІІІіж. Рівнова! :. споживача
;ІІя ро^мжня „
споживач*
кнт інш
в ринковому ,_ -._• •:. ловиїіл неоо.чідяе знання закономірностей самого пгю
,. кивання. Так, споживач, к\тг>ючи те чи інше благо пи~_ С^
• ' > "Итрачає
р, .;•: суми грошей, оскільки у кожного олага своя ринкова ціна П
фІ'.'Яшаному особистому бютжеті і: нечмінних поточних цінах •;,:':іои споживач керується праьило.м здорового глузду; ПГ)И гп,::;ичній корисності будь-якого товару він намагається м-іксимізувати сумарний споживчий ефект віл усіх зроблених покупок. Правило максим ізації споживчого ефекту досягається за »мови: рівна гранична корисність товару відповідає рівновеликій одиниці грошових витрат. У разі, коли певні товари мають :Іс: чаняно велику граничну корисність на одиницю грошових витрат, споживач буде збільшувати їх закупівлю, намагаючись за рачунок таких дій максимізувати сумарний споживчий ефект. Одночасно 'буде зменшуватися купівля товарів з більш низькою ірсікичною корисністю на таку саму одиницю грошових витрат.
Якщо поділити граничну корисність товару га його ринкову І:іну. тс одержимо зважену граничну корисність. Так, остання грошова одиниця, витрачена, наприклад, на хліб, повинна становити ту ж корисність, що й остання грошова одиниця, витрачена на інші блага, наприклад овочі. Закономірно виникає питання про те, що вважати вимірником, тобто в яких одиницях оцінювати граничну корисність благ.
Залежно від відповіді на це запитання прихильники теорії граничної корисності поділилися, ка кардиналістів і ординалістів. Перші з них — У. Джевонс, А. Маршалл, Д. Робертсон — при вимірюванні абсолютних величин граничної корисності частіше використовували грошову концепцію, згідно з якою гроші — єдиний оцінний вимірник корисності. Ординалісти (В. Парето, Д Хікс) вимірником граничної корисності вважали набір товарів, їх кількість. "Інструментом" такого аналізу стали криві байдужості.
Вперше термін "крива байдужості" запровадив та визначив янг:,:.іськяй економіст Ф. Еджуорт у кінці XIX ст. Характеристика 1:рич >; байдужості відображає особливості поведінки споживача, я'; '• чиоішує проблему альтернативного вибору. Для споживача :' : •>••' олгіа, а декілька комбінацій різних економічних благ, які : • .нть о.:не і й- ж шдоволення споживчих бажань. Споживач ': ".--• .кіч -,-зоїх потреб у річних пропорціях і комбінаціях споживчі
89
Графічна Інтерпретація к,>ин;>: ба!І,ч\'.косп І;: використовується в теорії для вивчення ранжирування суб'п-л переваг споживачів, які обмежені у своїх бажаннях оссбист бюджетом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56