Кожна крива байдужості відтворю* певніш набі товарів, які мають однакову корисність Тому споживачеві чк "байдуже", який з варіантів набору вибрати. Наприклад, є чоти) варіанти, складені з двох груп товарів: одяг і продукти харчу ват Купуючи для задоволення своїх потреб продукти і одяг, споживі може комбінувати їх кількість у різних співвідношення! ранжирувати (табл. 3).
Таблиця
Оцінки споживача щодо цих груп товарів суб'єктне Менша кількість одного продукту цілком компенсується більш кількістю іншого, в результаті споживчий ефект кожного варіаі набору продуктів практично однаковий. Як видно з таблиці, чотири варіанти набору товарів практично однакові, а то характеризуються як набори байдужості, які приносять споживач^ однаковий рівень задоволення. Можливість упорядкувати оцін< корисності різних споживчих благ і описати цей поряд! (ранжирування) за допомогою головної функції корисної грунтується на прийнятті низки аксіом. Так, якщо благо А д| споживача корисніше за В, а благо В корисніше за С, то А новині бути кориснішим ніж С. Якщо це зобразити графічно в систе координат, отримуємо ряд точок, які відображають криї байдужості (див. рис. ! 0).
С
Комбінації Продукти (кількість одиниць) Одя г (кількість 9 одиниць) |
А 1 г———— ——— 3 Л " ~ л " Ш
В 6 І
С 5 5 1
Д Г ——— 4 І_ 1 6 " _1
Д
6 7 X
Рис. 10
Споживачу байдуже, який із наборів вибрати з точки зору сумарної корисності. Якщо відкладати на горизонтальній лінії (ОХ) кількість одиниць одягу, а на вертикальній (О?) — кількість одиниць продуктів харчування, то одержимо точки, через які можна прозести криву байдужості.
Аналіз процесу споживання на основі кривої байдужості пояснює процес зменшення споживання одного економічного блага (а нашому прикладі продукти чи одяг) збільшенням споживання другого. Величина компенсації в даному випадку буде залежати від нахилу кривої байдужості.
Можливості споживчого вибору, як правило, визначаються бюджетними обмеженнями і цінами товарів. Порівнюючи цінові та бюджетні обмеження, споживач замінює одні товари іншими, прагнучи до максимізації їх корисності і власного споживання. Задані обмеження визначають межу споживчого вибору, відрізняють потреби від попиту. Щоб побудувати лінію бюджетних обмежень, повернемося знову до нашого прикладу. Якщо наносити точки відповідно до кожного набору в тих же параметрах, що і для кривої байдужості, і провести через них лінію, то отримуємо межу '.або лінію) бюджетних обмежень.
Споживчі ціни та грошові доходи обмежують набір ек'ономічних благ, а разом з цим і життгвий рівень, пов'язуючи їх з
91
ОСООНС7 ММ '.МОД-КЧ'ММ. У^:-:М ЛІМІ! !ІІ;.ЬМ ЇМ.,! ' їх •:,;;>!:;,\ Д.!\ОД1(,
споживача і\ МРРЛКЖЧ г. в;діиі'.іді!>. г>мі\ ^;гд/!,еі них ,>")\іеж:-нь, | отже. ндаюспром'.'жмії.ть иок\п;дн >. приро'їно. ІІРГ;ИІ на еко.чоміч блага. Якщо за ініши ріпних умов 'ростакпь Іроіі!>>в'. доходе, ті пропорційно зрост.к і купівельна спроможність споживача. збільшення може відбуватися ; в том\ ралі, якщо грошові доходи змінились, але мало місце зниження споживчих цін.
Т'акі колисання приводять споживача до сганози рівноваги, яке досягається в певній точці (див. рис. 1 і. точка (.') кривій байдужості. Звичайно будь-яка точка що знаходиться, ви ніж С. виявилася о найбільш бажаною, але рівень доходу мо зробити її неможливою. Рівновага споживача настає, коли у ньої відсутні стимули змінити споживчий набір продуктів. Це означ що в даному випадку досягається максимально можливий результ тобто максимальна корисність, що найбільш задовольняє потребу, точці рівноваги нахил лінії бюджетних можливостей, визначається співвідношенням цін товарів, збігається з нахило кривої байдужості.
Хс X Рис. 11 § 4. Еластичність попиту залежно від ціни та доходу
При розгляді ринкових відносин поняття "попит" належні до фундаментальних. Ця категорія відображає, з одного боку. пот-І
, . . спожинача в псиних економічних благах, бажання придбати їх ^'нній кількості і. з друго'о бок\. можливість сплатити за покупку -; І.ічамя. півень яких знаходиться н межах достатньої для покупця . .: ;осгіроможності. Щодо кількісного виміру попит на товари _ це Іч'-;ний обсяг (тобто кількість) даного блага, який споживачі І\Ілають, готові і мають грошову можливість придбати в певний період часу і за певні ціни. На обсяг попиту впливають і інші ^,;іноаі фактори: споживчий смак, мрда, дизайн і, особливо г,е Іпчина грошового доходу. Рівень доходу обумовлює купівельну І;,роможність споживача: чим він вищий, тим вищий рівень попиту
Для споживачів з витим рівнем доходу характерна і вища кідькість попиту порівняно з тими, хто має нижчий доход. Підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці сприяють поліпшенню добробуту всіх верств населення і, відповідно, збільшенню доходів кожного споживача. Таким чином, зростання доходу на душу населення супроводжується підвищенням загального обсягу попиту.
Відношення, яке характеризує зміну попиту залежно від зміни доходу, називається в економічній науці еластичністю попиту залежно від доходу.
Еластичність відображає також залежність між попитом і пінами, між пропозицією і цінами, між цінами і заробітною платою. Зміна економічних ситуацій в ринковому середовищі викликає відповідну реакцію споживачів. Деякі з них намагаються пристосуватися до змін у ціновій політиці, інші, ЯКІ бажають продовжити процес задоволення потреб, роблять це за" рахунок .Ііьтернативних товарів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56