Це тісно пов'язане з таким явищем, або властивістю, як інтуїція.
Інтуїція (у перекладі з латинського іпіиеог — пильно придивляюсь) — це якесь шосте почуття; воно як раз й зв'язане з проблемою, що аналізується, але не зводиться до неї; інтуїція більш широке поняття, яке пов'язане з діяльністю підсвідомості ".
У свою чергу: «Підсвідомість діє крізь свідомість»17. Про те у даному випадку інтуїція проливає світло на проблему взаємозв'язку вербаліки та невербаліки. Виявилося, що людина яка має інтуїцію (тобто, вміння уважно сприймати усі аспекти дійсності), володіє й здатністю «читати» й невербальні сигнали іншої людини; більш за те, він може зрівнювати їх з вербальними сигналами.
Отже інтуїція, тобто,— передчуття, або шосте почуття,— може підказати розбіжність, суперечність між мовою жестів, міміки, рухів тіла та словами, тобто саме інтуїція через порівняння вербальних та невербальних засобів спілкування може виявити, говорить людина правду, або ні
Вважається, що жінки володіють інтуїцією у більшій мірі; це чуття природжене; більш за те, воно значно з'являється у процесі розвитку жінок, у процесі спілкування за допомогою невербальних засобів при догляданні за дитиною.
У наслідку більшої інтуїції жінок, вони й більше підходять до тих сфер діяльності, які пов'язані з діловим спілкуванням. Тому, переговори будуть проходити більш ефективно, якщо у складі делегації значну кількість створюють жінки. Однак в управлінській теорії та практиці даний аспект взагалі не розглядається, не аналізується й залишається поза увагою при підготовці до переговорів та формуванні делегації.
18
Правда, припускається, що у делегацію зобов'язані бути введені й жінки, але це робиться зовсім з іншої причини (даний аспект буде розглянутій далі, у відповідній темі, присвяченій переговорам).
Отже, з проведеного аналізу слідує, що невербальні засоби усного ділового спілкування мають виключно важливе значення не тільки для його теорії, але особливо — для практики.
Треба також відмітити таку деталь у відношенні невербальних засобів усного ділового спілкування,— вони (окремі жесті) з'являються як би теж своєрідними «словами», які знаходяться в оточенні інших жестів («слів»), тобто як й звичайні слова, створюють певний контекст. Тільки у такому контексті вони й мають своє істинне значення (сенс).
Отже, відносно жестів, як і слів, можливе й таке твердження, що вони ніколи не з'являються поодинці, що завжди існує одночасно цілий набір жестів,— своєрідних невербальних фраз, які треба вміти «читати»,
Необхідно відмітити й таке,— контекст жестів (та інших невербальних засобів) ще більш широке поняття, ніж звичайній контекст слів, це не тільки оточення одного жесту іншими, але й взагалі усі зовнішні обставини,— погодні умови, психологічна атмосфера й таке інше, тобто, усе може робити вплив на характер сукупності невербальних сигналів (тобто їх контекст). Наприклад, людина може скулитися від холоду, або від недовіри до співбесідника; або слабке рукостискання може бути не від слабкого характеру людини, а від особливостей її професії (музиканта, хірурга й таке інше), які змушують зберігати чуттєвість пальців рук.
Отже, при усному діловому спілкуванні людина використовує як вербальні, так й невербальні засоби. При цьому чім вище рівень її інтелекту, тім більш кількісне відношення між вербальними та не-вербальними засобами; менше освічена людина більше покладається на жести (її словниковий запас дуже обмежений). Але це не означає, що завжди необхідно обмежувати прояви невербальних засобів усного спілкування; навпаки треба максимально використовувати і жестикуляцію, і міміку (особливо при передаванні інформації), однак робити це не за рахунок «економії» красномовності.
Як вже відмічалося раніше, вербальні та невербальні засоби (слова та рухи тіла) могуть збігатися (якщо людина каже правду), але могуть й не відповідати одне одному (коли людина обманює); таки два випадки в науці отримали назву «конгруентність» (збіг слів та жестів).та «неконгруентність» (відсутність збігу вербальних та невербальних сигналів людини)15.
Г>
У зв'язку з цім встає питання, чому у природному стані, тобто без втручання волі людини, вербаліка та невербаліка завжди конгруентні? — Тому, що у момент обману наша надсвідомість викидає пучок енергії, яка обов'язково проявляється у жестах, міміці та інших імпульсах тіла, які суперечать тому, що каже людина.
Тому виникає проблема вміння «читати» невербальні сигнали у сукупності з вербальними; а також — ступень їх адекватності; її вирішення матиме дуже важливі позитивні наслідки — ефективність розуміння співбесідника, тобто, й ефективність ділового спілкування зростає у п'ять разів (при наявності конгруентності). При відсутності конгруентності людина (як показує практика та дослідження), яка сприймає інформацію від співробітників, у кращому випадку орієнтується тільки на невербальні сигнали; у протилежному випадку вона просто піддається дезінформації.
Необхідність вивчення взаємозв'язків вербальних та невербаль-них сигналів має виключне практичне значення саме у менеджменті, особливо при реалізації попереднього контролю трудових ресурсів (при їх прийомі на роботу шляхом співбесіди), при проведенні переговорів та взагалі при будь-якому усному діловому спілкуванні, яке виконує керівник для прийняття важливого рішення.
У зв'язку з конгруентністю встає й чисте практичне питання,— а можливе, чи ні, фальсифікація жестів та інших невербальних засобів ділового усного спілкування, тобто, підгонка жестів до фаль-' шивих слів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45