ЗЗ. '" Гам же. С.ЗЗ. " Там же. С.231, 233, 242.
25
РОЗДІЛИ! СУПЕРЕЧНІСТЬ ІНТЕРЕСІВ, КОНФЛІКТИ, СПОРИ
В основі підходу до аналізу такого складного й навіть підступного (у певному смислі) поняття як «конфлікт» лежить його зв'язок з важливішими поняттями теорії управління. Автор виходить з того, що тільки дослідження цього аспекту є ключем до успіху.
Однак це не означає, що при цьому ігнорувались інші аспекти проблеми, зокрема внесок у вирішення вказаної проблеми видатних вчених, а також практиків самих різних галузей діяльності від стародавніх філософів до нинішніх психологів, соціологів та інших дослідників й практиків.
Центральним поняттям, яке, перш за все, проливає світло на проблему, є поняття «інтереси». Тому з нього й почнемо розгляд наступної теми.
ТЕМА 5. ПОНЯТТЯ «ІНТЕРЕСИ»
Інтереси — це одне з глобальними понять різних сфер діяльності людства; воно використовується в економіці, політиці, ідеології, дипломатії, соціології (відомі так звані соціальні інтереси1).
Виключно важливу роль виграють інтереси у теорії та практиці управління і управління конфліктами, зокрема. Воно тісно пов'язано з поняттями потреби та мотиви. Тому щоб глибше зрозуміти поняття «інтереси» проаналізуємо характер, природу понять «потреби», «мотиви», «інтереси» та їх взаємозв'язок.
§ 1. Потреби, мотиви, інтереси. Взаємозв'язок понять.
Як відомо з теорії управління, потреби — це відчуття недостатності чого-небудь2. Вони ще не націлені на якийсь об'єкт свого задоволення; це ще «річ у собі», яка впливає тільки на внутрішнє становище людини.
Мотиви (від франц. то!і{— спонукання) — вже спонукання до дії, діяльності3. Вони вже націлені на зовнішній об'єкт саме для задоволення внутрішніх потреб людини.
Інтереси, у першому приближенні, і є потреби; але на відміну від звичайних потреб, які ще не мають цілі, об'єкту їг задоволення, інтереси — це вже націлені потреби, націлені на об'єкт, джерело їх задоволення; тобто вони ближче по своєї сутності до мотивів.
Інтереси як націлені потреби є водночас мотиви, але мотиви специфічні, особливі — це вже мотиви двох суб'єктів, чи двох сторін
26
(звичайні мотиви — це мотиви однієї сторони, поза зв'язку з мотивами другої сторони). У даному випадку, мотиви двох сторін, тобто інтереси взаємозв'язані таким чином, що мають одну і ту же ціль, один і той же об'єкт уваги, чи задоволення потреб. Такі мотиви мають назву суперечливих, і у даному випадку можливо говорити про суперечність мотивів, а точніше — про суперечність інтересів двох сторін відносно одного і того же джерела (об'єкта) задоволення потреб. Необхідно підкреслити, що інтереси, як і потреби, і мотиви поведінки — це ще не поведінка, не дії, не процеси. Інтереси — це зауваження до об'єкту, це становище суб'єкта. Отже і суперечливі інтереси, або суперечність інтересів — теж не процеси.
• § 2. Суперечність інтересів — основа конфлікту. Поняття «конфлікт»
В основі конфліктів лежать як раз інтереси, а точніше,— суперечність інтересів двох сторін відносно одного об'єкта задоволення потреб.
Але суперечливі інтереси двох сторін, або зауваження їх до одного об'єкта — це ще не конфлікт; це лише необхідна умова його існування, це лише увага кожної із сторін до одного об'єкту. Але сторони ще не мають уваги один до одного, більш того, могуть не підозрівати про існування один одного. Отже нема з ким конфліктувати, нема і конфлікту. (Одразу підкреслимо, що суперечність інтересів — це не процес, але тільки стан, ситуація, в якої опинились дві сторони з привиду задоволення потреб з одного об'єкту.)
Для існування конфлікту, крім суперечності інтересів двох сторін, тобто уваги до одного об'єкту, необхідна ще і увага одного до одного у зв'язку з цим об'єктом, тобто необхідна наявність контакту сторін. Контакт — це проява інтересу, уваги одного до одного, це усвідомлення сторонами того факту, що ключ до об'єкту вже не стільки у самому об'єкті, скільки в іншої людини, в іншої стороні конфлікту.
Контакт теж не процес, тому що хоча — це й взаємодія сторін, але без зовнішнього прояву; тут кожна сторона окремо реалізує хоча й процеси, але процеси внутрішні: оцінку, самооцінку опонента, аналіз зовнішніх властивостей його, і таке інше.
Контакт є друга умова конфлікту.
Можливо виділяти й третю умову конфлікту — існування самого загального об'єкту взаємних інтересів, джерела задоволення спільних потреб.
27
Отже після всього сказаного можливо надати таке розгорнуте визначення (дефініцію) конфлікту:
Конфлікт — це така суперечність інтересів двох сторін, при якому вони вступають у контакт для задоволення потреб з одного (загального) об'єкта (джерела).
Таке визначення конфлікту виключно містке та вичерпне. Головна перевага його ще і в тому, що воно опирається на вже відомі поняття теорії та практики управління, якими з'являються потреби, мотиві, інтереси.
З такого визначення конфлікту випливають важливіші послідовності та виводи. По-перше конфлікт обумовлюють три головних елементи, які й визначають його зміст — це суперечність інтересів, контакт сторін і об'єкт, їх роль у виникненні конфлікту неоднакова: суперечність інтересів — причина конфлікту; контакт сторін — його необхідна умова; об'єкт — джерело суперечностей та задоволення інтересіа
По-друге: з такого визначення конфлікту випливають і самі методи його вирішення, знищення. Дійсно, усунення одного з трьох елементів конфлікту (або суперечність інтересів, або контакту сторін, або об'єкту загальних інтересів) веде до зруйнування й самого конфлікту. Отже можливо відразу визначити і три основні методи вирішення конфлікту:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45