істероіди (прагнення бути у центрі уваги); шизоїди (заглибленість у внутрішній світ); психостеноїди (невпевненість у себе); сензитиви (підвищена чутливість); гипотими (постійний знижений фон настрію); циклоіди (зміна гипертима на гипотима); конформні (залежність від оточення); нестійкі (нестійкість у прояві особистості)".
Існує й класифікація, яка виділяє тільки три психотипа (підхід Кречмера),-— це: астеничний (худій, з довгими кінцівками, запала І руль, а також — соромненість, чуттєвість, відстороненість); пікнічний (невисокий зріст, повнота, бочкоподібна грудь, а також — життєрадісність, активність, відкритість, зміни настрою); атлетичний (гармонія психічного та фізичного розвитку)"1.
69
Зворикін О.О. (Інститут соціології АН СРСР) пропонував синтез кількох типологій — Гипократа, Юнга та Павлова,— це: розумово-інтуїтивний тип (в якому домінанта — теоретичне мислення); емоційне-інтуїтивний тип (домінанта — емоційність); інтуїтивно-емоційний тип (домінанта — інтуїтивне мислення); мислительно-розумовий тип (домінанта — теоретичне мислення); та інші відповідні-типи синтезу".
Крім психогеометрічного підходу існує інший підхід, який заснований на внутрішніх особливостях особистості; в її основі належать темперамент, риси характеру та емоційне становище людини.
Сучасні автори (Жариков Е., Крушельницкий Е.) крім відомої класифікації темпераментів (холеріків, сангвиніків, флегматиків, меланхоліків) відрізняють вже вісім психотипів особистості: лідер, логік, боєць, естет, пасивний, надійний, мрійник, спринтер".
У рамках даного підходу існує й класифікація стійких негативних емоцій людини: страждання, гнів, страх, вина, презирство, поганий настрій та інші. Його автори також не використовують для визначення такого типу особистостей термін «важка людина», але фактично мова тут йде саме про них.
Однак, найбільш важливим результатом приведених досліджень з'являються висновки о можливості підвищення ефективності ділового спілкування за рахунок різних так званих «психотехнік» ділового спілкування57. Існує декілька таких психотехнік: по-перше,— це аутопсихотехніка суб'єкта'спілкування як серія процедур, у наслідку використання яких здійснюється усвідомлення психічних властивостей людини та робиться формування необхідного рівня регуляції психіки; по-друге,— це психотехніка володіння ініціативою у спілкуванні за рахунок правільної оцінки психоемоційного становища партнера (з його міміки) та вміння «читати» жести та пози; по-третє,—-це психотехніка формування атракції, тобто,— виникнення приваб-лювальности себе для співрозмовника; четверте,— це психотехніка впливу на людей за допомогою різних методів: використання владних повноважень, компетентності, переконання, маніпуляції оточенням, зовнішнім виглядом та іншім.
Знайомство з типами важких людей дуже важливий крок до шляху освоєння методів ділового спілкування з ними. Однак цього уявно недостатньо,— необхідні ще деякі інші засобі, які забезпечать ефективне спілкування з різними типами важких людей. У наступному параграфі розглядаються самі основі, принципи ділового спілкування з важкими людьми.
70
§ 2. Загальні принципи ділового спілкування з важкими людьми
Загальні, у даному контексті, означає,— принципи, які придатні для спілкування зо всіма типами важких людей. Іншими словами — це стратегія поведінки, управління негативними емоціями як самої важкої людини, так й — власними (у процесі ділового спілкування з неї). Це й відповідь на питання — що робити? Але,— це не відповідь на питання, як робити, тому, що остане — проблема тактики ділового спілкування з важкою людиною, чому буде присвячені далі окремі параграфи.
Отже, які загальні принципи розроблені світовою практикою спілкування з важкими людьми. Таких принципів п'ять,— це: по-перше,— усвідомити сам факт існування перед вами важкої людини при контакті з неї; по-друге,— намагатись задовольнити потребу важкої людини; третє,— з'ясувати для себе першопричину специфічної негативної емоції важкої людини; четверте,— зробите спробу допомогти важкої людини самої усвідомити факт існування у неї першопричин, джерел її специфічних негативних емоцій; п'яте,— попередити, або усунути власні негативні емоції.
Надаймо коротку характеристику кожного з вказаних п'яти принципів ділового спілкування з важкою людиною.
Перший принцип — усвідомити сам факт існування перед вами важкої людини при контакті з неї; це означає: виявити існування належності у людини специфічної негативної емоції, яка зовні знаходить прояв у гострій формі; це рівноцінне визначенню типу потреби такої людини; а це фактично означає розкриття для себе приховані специфічні потреби важкої людини; іншими словами — це узнати, як виявляється, реалізується важкою людиною задоволення цих прихованих потреб — або через надагресивність, або через понадскритність, або через інші типи надзвичайних негативних емоцій.
Другий принцип — намагатися задовольнити вже розкриту вами потребу важкої людини — це дати говорити (виговоритися), активно слухати, задавати питання, тобто вести себе, принаймні, не менш професійно, ніж з звичайною, нормальною людиною. У наслідку такої вашої поведінки негативна емоція у важкої людини може зникнути. Хоча це тільки тимчасове зникнення негативної емоції важкої людини, воно може бути достатнім для подальшого продовження ділового спілкування та досягнення його мети.
Але можливе досягти значно більшого; для цього необхідно реалізувати деякі додаткові принципи.
Третій принцип — з'ясувати для себе першопричину специфічної негативної емоції важкої людини,— це означає, докопатись до її джерел, тобто з'ясувати, від чого вона створювалась:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45