вирішення конфлікту шляхом усунення суперечностей інтересів сторін; вирішення конфлікту шляхом усунення контакту сторін і вирішення конфлікту шляхом усунення самого об'єкту загальних інтересів сторін.
По-третє: конфлікт — це не процес, не взаємодія сторін з її зовнішнім проявом; конфлікт — це ситуація, стан, становище, в якому опинились дві сторони.
Отже, після надання такого найбільш глибокого, всебічного та всеосяжного визначення конфлікту можливо приступати до аналізу інших його аспектів.
ТЕМА 6. РОЛЬ КОНФЛІКТІВ У МЕНЕДЖМЕНТІ
Конфлікти — це важливіше поняття теорії та практики управління. Дійсно, як відомо, сутністю управління з'являється узгодження діяльності людей в організації, підприємстві, фірми.
Але узгодження потребує тільки тоді, коли у ньому е необхідність, потреба,— тобто, за умов існування розпогодження.
А саме конфлікти і з'являються додатковими розпогоджувачами діяльності будь-якої організації, тобто, вони зв'язані з самою сутн-
28
істю управління (менеджменту), з його головним аспектом,— узгодженням інтересів людей в організації.
Тому конфліктам, їх ролі у менеджменті необхідно приділяти ниключну увагу.
А щоб глибоко зрозуміти будь-яке явище, предмет об'єктивної реальності необхідно виявити самі його причини, джерела.
Треба також не обмежуватись тільки констатуванням деяких навіть конкретних фактів, але й проаналізувати ці факти в їх взаємозв'язку, у динаміці, у розвитку, тобто,— провести дослідження еволюції конфлікту як поняття.
§ 1. Народження поняття «конфлікт» та його зв'язок з менеджментом •
Як вже підкреслювалося раніше, конфлікт є одне з небагатьох понять, які розглядаються у межах різних галузей знань, наук, сфер діяльності. Більш за те, можливе затвердження, що уся історія людства — це історія конфліктів та пошуку засобів їх вирішення. Вже східні філософи та мислителі приділяли величезну увагу цієї проблемі. Цей факт підкреслюють сучасні теоретики та практики менеджменту. Зокрема, Теруя Нагао у своєї статті «Філософія японського управління», де він торкається впливу ідей дзенського філософа Сойзана Судзуки,— що до сучасної управлінської думки, відзначає, що все «... вчення Судзуки направлено до вирішення конфліктних ситуацій. »4
Народження поняття «конфлікт» на Заході відноситься до меж XIX-XX століть,— воно розроблюється усередині біологічного напрямку у соціології, яке виникле ще раніше,— саме у другої половині XIX століття під впливом дарвіновської теорії біологічної еволюції. Засновником його був англійський соціолог Г. Спенсєр (1820-1903), виступаючий за втілення у соціологію принципів вказаної теорії.
У середині біологічного напрямку соціології, у свою чергу, виділяються дві школи: органічна і соціальна; якраз у межах соціальної школи і розглядалися конфлікти.
Приблизно у цей же час з'являється і «концепція конфлікту» як напрямок у розвитку західної соціології, яка здійснює дослідження ролі конфліктів у суспільстві1.
Термін «концепція конфлікту» введен німецьким філософом та соціологом Г. Зіммелем (1858-1918)6,
Новий етап у розвитку даної концепції починається у 50-тих роках XX століття. Для нього характерна так звана «конфліктна
29
модель» суспільства, ідеологами якої виступають Л. Козер, Р. Да-рендорф та інші7.
У даної моделі як конфліктуючі сторони розглядаються різні політичні сили, класи, соціальні угруповання, держави, які переслідують несумісні цілі, борються за свої інтереси, владу, перерозподіл національного доходу та інше Однак об'єктивні основи конфлікту відсовуються на другий план, а у центрі уваги находяться його (конфлікту) ідеологічні та психологічні механізми, методи, способи вирішення А на питання, що ж з'являється згадуваною об'єктивною основою усякого конфлікту, тобто його головною і сталою властивістю, яка визначає причину його виникнення, тобто, іншими словами, що з'являється сутністю конфлікту,— цього «конфліктна модель» не визначає.
Отже, конфлікти — поняття не тільки теорії управління,— це глобальне поняття; але у менеджменті їх роль виключно важлива та специфічна,— вони безпосередньо пов'язані з самою сутністю управління, тобто з його головною властивістю,— з погодженням діяльності людей.
Як розпогоджувачі діяльності людей у будь-якій організації конфлікти відіграють виключно негативну роль,— відхиляють керівництво від своїх безпосередніх обов'язків, завдань по досягненню цілей організації; вносять непотрібну напругу у відносини учасників виробничих процесів; ведуть до стресів; знижують ефективність діяльності усього колективу; зменшують продуктивність праці Чим більше конфліктів, тім з більшою напругою працює апарат управління і увесь колектив у цілому. '
§ 2. Сутність конфлікту
У темі 5 було зроблено визначення основних елементів конфлікту, тобто — його змісту. Але залишилося ще одно важливе питання, а що є сутність конфлікту.
У науковій літературі існують різні точки зору на дану проблему. Крім того, у різних наукових галузях, різних науках робиться різний акцент на ті чи інші сторінки, аспекти даного поняття. Однак і навіть серед представників однієї наукової сфери, зокрема,— науки управління надається різний сенс терміну «конфлікт». Так, в одних виданнях повторюється вже широковживана думка про те, що конфлікт — є процес8. Це, у свою чергу, суперечить протилежному уявленню конфлікту як ситуації1. А деякі автори визначають конфлікт і як процес, і як ситуацію одночасно, що взагалі позбавляє таке визначення конфлікту будь-якої логики10. Існують і багато інших поглядів на конфлікт".
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45