але відносно людини термін «емоції» можливо змінити терміном «почуття». У психології почуття — це збудження, реакції психіки людини на зовнішні та внутрішні розрахунки у формі гніву, страху, занепокоєння, ворожнечі та інших.
Емоційні конфлікти найбільш складне поняття ніж ділові,— вони мають значну відмінність. Ділові конфлікти — це конфлікти між двома суб'єктами, сторонами відносно одного спільного об'єкту задоволення потреб. Емоційний конфлікт — це конфлікт у середині особистості, це внутрішній конфлікт особистості
Однак між двома такими різними поняттями існує багато спільного. За змістом емоційній конфлікт — це теж суперечність інтересів, а точніше — потреб, тобто суперечність потреб усередині однієї особистості. (Можливо говорити й про контакт, однак цей контакт реалізується як би автоматично). По сутності, емоційній конфлікт — це теж зіткнення інтересів (а точніше — потреб) у середині однієї особистості
Отже, після сказаного можливо надати таке визначення емоційного конфлікту: емоційний конфлікт — це внутрішній конфлікт особистості між її різними потребами, або —між потребами й можливостями їх задоволення, який супроводжується негативними емоціями.
Вже з визначення емоційного конфлікту можливо навести детальний аналіз відмінностей його відділового конфлікту. По-перше, взагалі вони відрізняються як внутрішній та зовнішній конфлікт (по відношенню до особистостей, сторін, суб'єктів). По сутності, вони теж мають значні розбіжності: якщо сутність ділових конфліктів — це зіткнення інтересів двох сторін, то сутність емоційного — зіткнення різних потреб (або потреб та можливостей) у нутрі однієї особистості 3 точки зору відмінностей елементів змісту: якщо діловий конфлікт включатиме три основних елемента (суперечність інтересів сторін, контакт сторін та об'єкт задоволення спільних інтересів сторін), то в емоційному конфлікті фактично немає сенсу розглядати другий та третій елемент, тобто, контакт сторін та об'єкт спільних інтересів, тому що тут мова йде про одну сторону (особистість). Можливо розглядати тільки схожість одного елемента — суперечності. Однак у діловому конфлікті це суперечність інтересів двох сторін, а емоційному — суперечність не інтересів, а потреб причому у нутрі однієї особистості. Більше того, ч емоційному конфлікті існує суперечність не тільки між різними по-І робами, але й — потребами та можливостями.
Суперечність між потребами та можливостями у нутрі однієї особистості може мати вигляд й як суперечність (конфлікт) між двомя особистостями, сторонами, тобто,— може сприйматися як діловий конфлікт. Однак, це не так, це не конфлікт між двомя сторонами, тому що у діловому конфлікті — це суперечність інтересів двох рівноправних відносно спільного об'єкту сторін, тобто одна сторона має потреби аналогічні, тотожні потребам другої сторони конфлікту. В емоційному ж конфлікті друга сторона може бути тільки перепоною для узгодження внутрішніх потреб та можливостей першої сторони, особистості, у нутрі якої існує емоційний конфлікт. Більше того, у другої сторони взагалі могуть бути відсутні аналогічні потреби,— вона дійсно може виконувати лише роль перепони на шляху усунення суперечності потреб та можливостей самої особистості (навіть не сторони конфлікту). Друга особистість може бути'також (і тільки) джерелом негативних емоцій першої особистості, але не більше цього.
Таким чином, навіть у схожому першому елементі змісту обох типів конфліктів (діловому та емоційному) існують не тільки подібні риси, але й відмінності.
Але головною відмінністю ділового та емоційного конфлікту є не тільки розбіжність сутності та змісту у цих двох понять,— в емоційному конфлікті існує те, що взагалі не характерно для самого ділового конфлікту,— це негативні емоції. Це принципова відмінність даних різних конфліктів.
Яка ж роль та місце негативних емоцій в емоційному конфлікті. Це найважливіше запитання не тільки теорії, але й практики управління конфліктами. Саме негативні емоції, а не потреби у нутрі особистості, мають зовнішнє проявлення, тобто те, що впливає як на поведінку самої особистості, так й на характер її ділового спілкування з іншою людиною, зокрема на ефективність вирішення ділового конфлікту. Негативні емоції, емоційний конфлікт може просто заблокувати або відсунути час вирішення ділового конфлікту.
Ось чому таке чисте теоретичне запитання о ролі та місці негативних емоцій в емоційному конфлікті набуває важливе практичне значення.
Це складна проблема, це у якийсь мірі філософське запитання; тому воно має потребу у глибокому філософському підході, потребує філософського аналізу, знання основних елементів теорії пізнання.
У даному випадку у відмінність від більшості інших, аналогічних даному, для формування найбільш повного, глибокого та всесто-роннього поняття «емоційний конфлікт.* недостатньо навить таких його важливих аспектів, сторін як сутність та зміст.
46
По-перше, встає запитання: можлива або ні вважати самі негативні емоції сутністю емоційного конфлікту? Відповідь може бути тільки негативною. А можливо або ні віднесення негативних емоцій до елементу змісту емоційного конфлікту? Відповідь така ж, аналогічна: ні, не можна.
Рішення проблеми випливає з всієї логіки нашого попереднього аналізу, з якого слідує, що негативні емоції — це щось близьке до сутності та змісту поняття «емоційні конфлікти», що негативні емоції з'являються якоюсь невіддільною властивістю їх. Такою властивістю у нашому випадку може бути тільки «форма»".
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45