,Очками кирпу осідлав. І шевську смолу прикладає – у народній медицині шевська смола використовувалася для заліплювання поранених місць.

І зараз приступивши к ділу,Він шпеник в рані розглядав;Прикладовав припарки к тілуІ шилом в рані колупав.І шевську смолу прикладає,Но все те трохи помагає;Япид сердешний чує жаль!Обценьками питавсь, кліщами,Крючками, щипцями, зубами,Щоб вирвать проклятущу сталь. Гарлемпські каплі – назва походить від міста Гарлема в Голландії. Ліки вживалися при захворюванні сечогінних каналів.

Венери серце засвербілоОд жалю, що Еней стогнав;Підтикавшись – ану за діло;І Купідончик не гуляв.Шатнулись, разних трав нарвали,Зцілющої води примчали,Гарлемських капель піддали,І, все те вкупі сколотивши,Якісь слова наговоривши,Енею рану полили. [138] Таке лікарство чудотворнеБоль рани зараз уняло,І стрілки копійце упорнеБез праці винятись дало.Еней наш знову ободрився,Пальонки кубком підкрепився,В пайматчину одігся бронь.Летить оп’ять врагів локшити,Летить троянців ободрити,Роздуть в них храбрості огонь. [139] За ним фрігійські воєводи,Що тьху, навзаводи летять;А військо – в потоках як водиРевуть, все дном наверх вертять.Еней лежачих не займає,Утікачів нізащо має,А Турна повстрічать бажа.Хитрить лукавая Ютурна,Яким би побитом їй ТурнаСпасти од смертного ножа. [140] На хитрості дівчата здатні,Коли їх серце защемить;І в ремеслі сім так понятні,Сам біс їх не перемудрить.Ютурна з облака злетіла,Зіпхнула братня машталіраІ стала коней поганять;Бо Турн ганяв тогді на возі,Зикратий же лежав в обозі,Не в силах бігать ні стоять. [141] Ютурна, кіньми управляя,Шаталась з Турном між полків,Як од хортів лиса виляя,Спасала Турна од врагів.То з ним наперед виїзжала,То вмиг в другий кінець скакала,Но не туда, де був Еней,Сей бачить хитрость тут непевну,Трусливость Турнову нікчемну,Нап’явсь в погонь зо всіх гужей. Султан – оздоба у вигляді пучка пір'я або кінського волосу на головному уборі. Троянські воїни і греки носили кінський волос звичайно на бойовому шоломі.

Пустивсь Еней слідити ТурнаІ дума з ока не спустить;Но мавка хитрая ЮтурнаІ тут найшлася кулю злить.К тому ж Мессап, забігши збоку,Зрадливо, зо всього наскоку,Пустив в Енея камінець;Но сей, по щастю, ухиливсяІ камінцем не повредився,З султана ж тілько збивсь кінець. [143] Еней, таку уздрівши зраду,Великим гнівом розпаливсь;Гукнув на всю свою громадуІ тихо Зевсу помоливсь.Всю рать свою вперед подвинувІ разом на врагів нахлинув,Велів всіх сікти та рубать.Пішли латинців потрошити;Рутульців шпиговать, кришитиТа ба! Як Турна б нам достать. [144] Тепер без сорома признаюсь,Що трудно битву описать;І як ні морщусь, ні стараюсь,Щоб гладко вірші шкандовать,Та бачу по моєму виду,Що скомпоную панихиду.Зроблю лиш розпис іменамУбитих воїнів на поліІ згинувших тут по неволіДля примхи їх князьків душам. [145] На сей баталії пропали:Цетаг, Танаїс і Толон;Од рук Енеєвих лежалиПорізані: Оніт, Сукрон.Троянців Гілла і АмікаЗіпхнула в пекло Турна піка…Та де всіх поіменно знать?Там вороги всі так змішались,Стіснились, що уже кусались,Руками ж нільзя і махать. [146] Як ось і сердобольна матиЕнею хукнула в кабак,Велів, щоб штурмом город брати,Рутульських перебить собак.Столичний же Лаврент достати,Латину з Турном перцю дати;Бо цар в будинках ні гу-гу.Еней на старших галасає,Мерщій до себе їх ззиваєІ мовить, ставши на бугру: Зборні ізби – збірні – приміщення, в яких збирався сход.

«Моєї мови не жахайтесь(Бо нею управля Зевес)І зараз з військом одправляйтесьБрать город, де паршивий пес,Латин зрадливий, п’є сивуху,А ми б’ємось зо всього духу.Ідіть паліть, рубайте всіх;Громадська ратуш, зборні ізбиЩоб наперед всього ізслизли,Амату ж зав’яжіте в міх». [148] Сказав, і військо загриміло,Як громом, разним оружжям;Построїлось і полетілоПростесенько к градським стінам.Огні через стіну шпурляли,До стін драбини приставлялиІ хмари напустили стріл.Еней, на город руки знявши,Латина в зраді укорявши,Кричить: «Латин вина злих діл». [149] Якії в городі остались,Злякались од такой біди,І голови їх збунтовались,Не знали, утікать куди.Одні тряслись, другі потіли,Ворота одчинять хотіли,Щоб в город напустить троян.Другі Латина визивали,На вал полізти принуждали,Щоб сам спасав своїх мирян. [150] Амата, глянувши в віконце,Уздріла в городі пожар;Од диму, стріл затьмилось сонце;Напав Амату сильний жар.Не бачивши ж рутульців, Турна,Вся кров скипілася зашкурна,І вмиг царицю одур взяв.Здалося їй, що Турн убитий,Через неї стидом покритий,Навік з рутульцями пропав. Жердка – дерев'яна палиця, горизонтально підвішена до сволоків у хаті або хижці. На жердці вішають одяг.

Їй жизнь зробилася немила,І осоружився ввесь світ.Себе, олімпських кобенила;І видно ізо всіх приміт,Що глузд остатній потеряла;Бо царськеє убрання рвала,І в самій смутні
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98