ки в ад!Но де Юнона ні взяласяІ перед Турном розп’ялася,Попав богиню камнем в лад. [140] Незриму чує Турн заслону,Бодриться, скачеть на врага,На поміч призива Юнону,Пандара по лобу стьога,І вовся з ніг його зшибає,До мізку череп розбиває;Пропав і другий великан!Така потеря устрашилаІ серце бодреє смутилаУ самих храбрійших троян. [141] Удачею Турн ободрився,По всіх усюдах смерть носив;Як кнур свиріпий, роз’яривсяІ без пощади всіх косив.Розсік надвоє Філаріса,В яєшню розтоптав Галіса,Кріфею голову одтяв;Щолкав в виски, штурхав під бокиІ самії кулачні докиХовались, хто куди попав. Генеральний обозний – одна з вищих посад у гетьманському уряді на Україні. У його віданні була організація і постачання війська, артилерія. Генеральний обозний також брав участь у зносинах з іншими державами, переговорах з іноземними послами, засідав у генеральному суді. Були також полкові обозні.

Троянці злеє умишляють,Щоб преч із кріпості втікать;Своє лахміття забирають,Куди удасться тягу дать.Но їх Обозний Генеральний Над всіма остававсь начальний,Серест вельможний обізвавсь:«Куди? – вам сорома немає!Хто чув? Троянець утікає!Чого наш славний рід доживсь! [143] Один паливода ярує,А вас тут стілько, боїтесь;В господі вашій вередуєРутульський шолудивий пес!Що скаже світ про нас, трояне?Що ми шатерники-цигане,Що ми трусливійші жидів!А князь наш бідний що помислить?Адже ж за воїнів нас числить,За внуків славнійших дідів. [144] Зберіться, Турна окружіте,Не сто раз можна умирать;Гуртом, гуртом його напріте,Од вас він мусить пропадать».Агу! Троянці схаменулись,Та всі до Турна і сунулись;Пан Турн тут на слизьку попав!Виляв, хитрив і увивався,І тілько к Тібру що добрався,То в воду стриб – пустився вплав. Частина шоста Біжать в олимпську карвасар – йдеться про одну з давніх форм народного судочинства, щось близьке до третейського суду чи суду честі (відповідно в російського народу – «на миру»). Обрані громадою авторитетні люди вислуховували обидві сторони і тут же виносили своє рішення. Слово «карвасар», як і сама інституція суду на ярмарку, давнє, уже в часи Котляревського можливо сприймалося як архаїзм.

Зевес моргнув, як кріль усами,Олімп, мов листик, затрусивсь;Мигнула блискавка з громами,Олімпський потрух взворушивсь.Боги, богині і півбоги,Простоволосі, босоногі,Біжать в олімпську карвасар.Юпітер, гнівом розпалений,Влетів до них, мов навіжений,І крикнув, як на гончих псар: [2] «Чи довго будете казитисьІ стид Олімпові робить?Щодень проміж себе сваритисьІ смертних з смертними травить?Поступки ваші всі не божі;Ви на сутяжників похожіІ раді мордовать людей;Я вас із неба поспихаюІ до того вас укараю,Що пасти будете свиней. Як грек на ніжинські ковбаси – це вже друга згадка про греків-колоністів на Україні (див. коментар: IV, 125). Нар.: Ласий, як до ковбас. Ласий на ковбаси (Номис. – С. 98).
Я намочу вас в шевський квас – шевський квас – розчин дубильної речовини для вичинювання шкур.

А вам, олімпські зубоскалки,Моргухи, дзиги, фіглярки,Березової дам припарки,Що довго буде вам втямки.Ох, ви на смертних дуже ласі!Як грек на ніжинські ковбаси,Все лихо на землі од вас.Чрез ваші зводні, жениханняНе маю я ушановання;Я намочу вас в шевський квас. Запру в смирительних домах – такі будинки були введені при Петрі І для ув'язнення за порівняно незначні злочини. Коли перед судом поставала особа з привілейованих станів (а богині ж сюди належать), вона по можливості відбувала покарання в такому будинку, а не в тюрмі. Як місця ув'язнення ці будинки припинили існування у 1884 р.
Жінок там на тютюн міняють – ще один, уже третій (див. коментар: III, 3; IV, 126) відгук у поемі пісні «Гей на горі та женці жнуть». Тут ремінісценція рядків:

А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку,
Необачний.


Або оддам вас на роботу,Запру в смирительних домах,Там виженуть із вас охотуСодомить на землі в людях.Або я луччу кару знаю,Ось як богинь я укараю:Пошлю вас в Запорозьку Січ;Там ваших каверз не вважаютьЖінок там на тютюн міняють,Вдень п’яні сплять, а крадуть вніч. [5] Не ви народ мій сотворили,Не хист создать вам черв’яка;Нащо ж людей ви роздрочили?Вам нужда до чужих яка?..Божусь моєю бородоюІ Гебиною пеленою,Що тих богів лишу чинів,Які тепер в війну вплетуться;Нехай Еней і Турн скубуться,А ви глядіть своїх чубів». В античній міфології Венера традиційно прихильна до Марса – бога війни. Тому природно, що тут вона виступає ще й в образі маркітанки. Останні супроводжували армію в походах, торгували різними продуктами, напоями, предметами солдатського вжитку.
І бите з ними м'ясо їла – тобто м'ясо настріляної дичини.

Венера молодиця сміла,Бо все з воєнними жила,І бите з ними м’ясо їла,І по трахтирах пуншт пила;Частенько на соломі спала,В шинелі сірій щеголяла,Походом на візку тряслась;Манишки офіцерські прала,З стрючком горі
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98