не голодним умирать. Куделя – приготовлені для пряжі шерсть, льон або коноплі низького гатунку.

Якіїсь мучились там птахиЗ куделями на головах;Се чеснії, не потіпахи,Були тендітні при людях;А без людей – не можна знатиСебе чим мали забавляти,Про те лиш знали до дверей.Їм тяжко в пеклі докоряли,Смоли на щоки наліпляли,Щоб не дурили так людей. Манія – сурик, червона фарба. Вживається також у значенні «проява», «привид», «злий дух». І. Франко до записаного в рідному селі Нагуєвичі виразу «Манія якась мене сі вчепила» дає пояснення: «Вірять в існування якогось демона Манії, що чіпаєся людей і осліплює їх, мішає їх розум». Інший вираз «Ти, манійо якась!» – пояснює І. Франко, – «прикладається до гарної жінки, що баламутить чоловіка» (Франко. Приповідки. – Т. 2. – С. 377).

Бо щоки терли манією,А блейвасом і ніс, і лоб,Щоб краскою, хоть не своєю,Причаровать к собі кого б;Із ріпи підставляли зуби,Ялозили все смальцем губи,Щоб підвести на гріх людей;Пиндючили якіїсь бочки,Мостили в пазусі платочки,В которих не було грудей. [90] За сими по ряду шкварчалиВ розпалених сковородахСтарі баби, що все ворчали,Базікали о всіх ділах;Все тілько старину хвалили,А молодих товкли та били,Не думали ж, які були,Іще як сами дівовалиТа з хлопцями як гарцювали,Та й по дитинці привели. Це «відьомська» строфа. Віра в чари, в магічну силу ворожіння, чаклування з прадавніх часів займала значне місце в житті народу. Недарма в жіночому колі пекла ворожкам відведена ціла строфа (тоді як «ворожбитам і чародіям» у чоловічому колі присвячено один рядок – III, 79). Чари, спрямоване проти інших чаклунство засуджувалося дуже суворо. Були непоодинокі випадки самосуду та різних способів виявлення «відьом» (пригадаймо «Конотопську відьму» Г. Квітки-Основ'яненка, «Відьму» М. Коцюбинського). Нар.: Ворожка з бісом накладає. Хто ворожить, той душею наложить (Номис. – С. 4).
Відьом же тут колесували – колесування – справді пекельний спосіб кари, відомий ще з часів Римської імперії. На колесі карали батогами, бичами, також на смерть. У середні віки до колесування вдавалися в ряді країн Західної Європи, в Росії – з XVII ст., особливо часто за царювання Петра І (страти стрільців). Колесування було узаконене в затвердженому Петром І військовому артикулі (статуті).
На припічках щоб не орали – про жінок, які жили тільки з ворожіння, говорили: «Вона на припічку оре». Слід давньої, праязичницької віри в магічну силу вогню: ворожать біля печі, на припічку.
Не їздили б на упирях – див. коментар: II, 59,

Відьом же тут колесовалиІ всіх шептух і ворожок,Там жили з них чорти моталиІ без витушки на клубок;На припічках щоб не орали,У комини щоб не літали,Не їздили б на упирях;І щоб дощу не продавали,Вночі людей щоб не лякали,Не ворожили б на бобах. [92] А зводницям таке робили,Що цур йому вже і казать,На гріх дівок що підводилиІ сим учились промишлять;Жінок од чоловіків кралиІ волоцюгам помагалиРогами людський лоб квітчать;Щоб не своїм не торговали,Того б на одкуп не давали,Що треба про запас держать. Були в свитках, були в охвотах – охвота – старовинний верхній жіночий одяг, подібний до свитки. Одначе свита, сіряк, серм'яга – одяг простолюду (звідси сірома – біднота, голота), а офота – жінок з більш заможних верств населення.
Дульєти – жіноче плаття з м'якої шовкової тканини; святкове парадне вбрання вищих станів, дворянок, аристократок.
Капот – жіночий хатній одяг вільного крою; халат.
А тепер ще раз оглянемося на пекло (строфи 68 – 93-тя). Звернімо увагу, що грішники розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників. Перший – соціальний:
«панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд – приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий – від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин – богохульство, за ним – образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає в І. Котляревського.

Еней там бачив щось немалоКип’ящих мучениць в смолі,Як з кабані
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98