ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
ль, рощитавсь і грошики вчистив, та й найняв троїсту і водиться з нею по ярмарці. Вже й шапки катма, десь кинув її на когось та й відбіг. Іде й співає, а де калюжа, тут і вдарить тропака. Забризкався, захлюстався… Еге! та не мішай йому! Він ґуля!..»
Еней наш роздоброхотався,Ігрища вздумав завести,І п’яний зараз розкричався,Щоб перебійців привести.У вікон школярі співали, Халяндри циганки скакали,Іграли в кобзи і сліпці;Було тут разні чути крики,Водили в городі музикиМоторні, п’яні молодці. Присінки – прибудова перед входом до якого-небудь приміщення, ґанок з накриттям.
Аж ось прийшов і перебієць – бої кулачні, різні види боротьби, змагань – дуже давня традиція в житті всіх народів, що в різних модифікаціях живе і в наш час. Серед настінних розписів на світські теми Софії Київської зустрічаємо зображення борців. Цікаво, що борці Дарес і Ентелл представляють різні суспільні прошарки, хоч різниця між ними в поемі ледве намічена. Дарес «убраний так, як компанієць», тобто належить до привілейованого, багатшого козацтва. Утворені наприкінці 60-х років XVII ст. кінні компанійські полки були під командуванням і на особистому утриманні гетьмана. Щось близьке до гвардії. В кінці XVIII ст., уже в часи Котляревського, компанійські полки входили до складу регулярної російської армії як легка кавалерія. Інколи «компанійцями» називали просто багатих козаків (див. :Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVIII ст. – К., 1969. – С. 25).
У Вергілія Дарес – з троянців, що пустилися мандрувати з Енеєм. Проти компанійця Дареса виставляють «тяжко смілого» і «дужого» Ентелла, причому підкреслено його демократичні, простонародні риси («Мужик плечистий і невклюжий» – II, 23; «Як чорноморський злий козак» – II, 31; «Сильно храбровався, Аж до сорочки весь роздягся» – II, 31). У Вергілія Ентелл місцевий, прибув у Сіцілію разом з царем Ацестом. Обов'язковим ритуалом, який передував власне боротьбі, бійці, були словесні перепалки, розпалювання себе й противника лайкою, якомога образливішою.
В присінках всі пани сиділи,Надворі ж вкруг стояв народ.У вікна деякі гляділи,А інший був наверх ворот;Аж ось прийшов і перебієць,Убраний так, як компанієць,І звався молодець Дарес;На кулаки став викликатиІ перебійця визивати,Кричав, опарений мов пес: Мазка – кров з розбитого носа, обличчя.
Бакаляр – школяр.
«Гей, хто зо мною вийде битись,Покуштовати стусанів?Мазкою хоче хто умитись?Кому не жаль своїх зубів?А нуте, нуте, йдіте швидшеСюди на кулаки лиш ближче!Я бебехів вам надсаджу;На очі вставлю окуляри,Сюди, поганці-бакаляри!Я всякому лоб розміжжу». Пудофет – важкий на підйом (К.).
Дарес довгенько дожидався,Мовчали всі, ніхто не йшов;З ним всякий битися боявся,Собою страху він задав.«Так ви, бачу, всі легкодухи,Передо мною так, як мухи,І пудофети наголо».Дарес тут дуже насміхався,Собою чванивсь, величався,Аж сором слухать всім було. [23] Абсест троянець був сердитий,Згадав Ентелла-козака,Зробився мов несамовитий,Чимдуж дав відтіль дропака.Ентелла скрізь пішов шукати,Щоб все, що бачив, розказатиІ щоб Дареса підцьковать.Ентелл був тяжко смілий, дужий,Мужик плечистий і невклюжий,Тогді він п’яний вклався спать. Тімаха – тут у значенні: бідолаха.
Знайшли Ентелла-сіромаху,Що він під тином гарно спав;Сього сердешного тімахуБудити стали, щоб устав.Всі голосно над ним кричали,Ногами всилу розкачали,Очима він на них лупнув:«Чого ви? що за вража мати,Зібрались не давати спати».Сказавши се, оп’ять заснув. Погудка – вість, повідомлення.
«Та встань, будь ласкав, пане-свату!»Абсест Ентеллові сказав.«Пійдіть лиш ви собі ік кату!» –Ентелл на їх так закричав.А послі баче, що не шутка,Абсест сказав, яка погудка,Проворно скочивши, здригнувсь:«Хто, як, Дарес? – ну, стійте наші!Зварю пану Даресу каші,Горілки дайте лиш нап’юсь». [26] Примчали з казанок сивухи,Ентелл її разком дмухнувІ од сієї він мокрухиСкрививсь, наморщивсь і зівнув,Сказав: «Тепер ходімо, братця,До хвастуна Дареса-ланця!Йому я ребра полічу,Зімну всього я на кабаку,На смерть зувічу, мов собаку,Як битися – я научу!» Зітру, зімну, мороз як бабу – порівняння походить від народної казки про бабу та мороза. Нар.: Давить, як мороз бабу (Номис. – С. 78).
Прийшов Ентелл перед Дареса,Сказав йому на сміх: «Гай-гай!Ховайсь, проклята неотеса,Зарання відсіль утікай;Я роздавлю тебе, як жабу,Зітру, зімну, мороз як бабу,Що тут і зуби ти зітнеш.Тебе диявол не пізнає,З кістками чорт тебе злигає,Уже від мене не влизнеш». [28] На землю шапку положивши,По локоть руки засукавІ цупко кулаки стуливши,Дареса битись визивав.Із серця скриготав зубами,Об землю тупотав ногами,І на Дареса налізав.Дарес не рад своїй лихоті,Ентелл потяг не по охотіДареса, щоб його він знав. Кислиці, ягоди, коржі – ягодами на Полтавщині називають вишні. Описуючи бенкет небожителів в іронічно-приземленому тоні
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
Еней наш роздоброхотався,Ігрища вздумав завести,І п’яний зараз розкричався,Щоб перебійців привести.У вікон школярі співали, Халяндри циганки скакали,Іграли в кобзи і сліпці;Було тут разні чути крики,Водили в городі музикиМоторні, п’яні молодці. Присінки – прибудова перед входом до якого-небудь приміщення, ґанок з накриттям.
Аж ось прийшов і перебієць – бої кулачні, різні види боротьби, змагань – дуже давня традиція в житті всіх народів, що в різних модифікаціях живе і в наш час. Серед настінних розписів на світські теми Софії Київської зустрічаємо зображення борців. Цікаво, що борці Дарес і Ентелл представляють різні суспільні прошарки, хоч різниця між ними в поемі ледве намічена. Дарес «убраний так, як компанієць», тобто належить до привілейованого, багатшого козацтва. Утворені наприкінці 60-х років XVII ст. кінні компанійські полки були під командуванням і на особистому утриманні гетьмана. Щось близьке до гвардії. В кінці XVIII ст., уже в часи Котляревського, компанійські полки входили до складу регулярної російської армії як легка кавалерія. Інколи «компанійцями» називали просто багатих козаків (див. :Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVIII ст. – К., 1969. – С. 25).
У Вергілія Дарес – з троянців, що пустилися мандрувати з Енеєм. Проти компанійця Дареса виставляють «тяжко смілого» і «дужого» Ентелла, причому підкреслено його демократичні, простонародні риси («Мужик плечистий і невклюжий» – II, 23; «Як чорноморський злий козак» – II, 31; «Сильно храбровався, Аж до сорочки весь роздягся» – II, 31). У Вергілія Ентелл місцевий, прибув у Сіцілію разом з царем Ацестом. Обов'язковим ритуалом, який передував власне боротьбі, бійці, були словесні перепалки, розпалювання себе й противника лайкою, якомога образливішою.
В присінках всі пани сиділи,Надворі ж вкруг стояв народ.У вікна деякі гляділи,А інший був наверх ворот;Аж ось прийшов і перебієць,Убраний так, як компанієць,І звався молодець Дарес;На кулаки став викликатиІ перебійця визивати,Кричав, опарений мов пес: Мазка – кров з розбитого носа, обличчя.
Бакаляр – школяр.
«Гей, хто зо мною вийде битись,Покуштовати стусанів?Мазкою хоче хто умитись?Кому не жаль своїх зубів?А нуте, нуте, йдіте швидшеСюди на кулаки лиш ближче!Я бебехів вам надсаджу;На очі вставлю окуляри,Сюди, поганці-бакаляри!Я всякому лоб розміжжу». Пудофет – важкий на підйом (К.).
Дарес довгенько дожидався,Мовчали всі, ніхто не йшов;З ним всякий битися боявся,Собою страху він задав.«Так ви, бачу, всі легкодухи,Передо мною так, як мухи,І пудофети наголо».Дарес тут дуже насміхався,Собою чванивсь, величався,Аж сором слухать всім було. [23] Абсест троянець був сердитий,Згадав Ентелла-козака,Зробився мов несамовитий,Чимдуж дав відтіль дропака.Ентелла скрізь пішов шукати,Щоб все, що бачив, розказатиІ щоб Дареса підцьковать.Ентелл був тяжко смілий, дужий,Мужик плечистий і невклюжий,Тогді він п’яний вклався спать. Тімаха – тут у значенні: бідолаха.
Знайшли Ентелла-сіромаху,Що він під тином гарно спав;Сього сердешного тімахуБудити стали, щоб устав.Всі голосно над ним кричали,Ногами всилу розкачали,Очима він на них лупнув:«Чого ви? що за вража мати,Зібрались не давати спати».Сказавши се, оп’ять заснув. Погудка – вість, повідомлення.
«Та встань, будь ласкав, пане-свату!»Абсест Ентеллові сказав.«Пійдіть лиш ви собі ік кату!» –Ентелл на їх так закричав.А послі баче, що не шутка,Абсест сказав, яка погудка,Проворно скочивши, здригнувсь:«Хто, як, Дарес? – ну, стійте наші!Зварю пану Даресу каші,Горілки дайте лиш нап’юсь». [26] Примчали з казанок сивухи,Ентелл її разком дмухнувІ од сієї він мокрухиСкрививсь, наморщивсь і зівнув,Сказав: «Тепер ходімо, братця,До хвастуна Дареса-ланця!Йому я ребра полічу,Зімну всього я на кабаку,На смерть зувічу, мов собаку,Як битися – я научу!» Зітру, зімну, мороз як бабу – порівняння походить від народної казки про бабу та мороза. Нар.: Давить, як мороз бабу (Номис. – С. 78).
Прийшов Ентелл перед Дареса,Сказав йому на сміх: «Гай-гай!Ховайсь, проклята неотеса,Зарання відсіль утікай;Я роздавлю тебе, як жабу,Зітру, зімну, мороз як бабу,Що тут і зуби ти зітнеш.Тебе диявол не пізнає,З кістками чорт тебе злигає,Уже від мене не влизнеш». [28] На землю шапку положивши,По локоть руки засукавІ цупко кулаки стуливши,Дареса битись визивав.Із серця скриготав зубами,Об землю тупотав ногами,І на Дареса налізав.Дарес не рад своїй лихоті,Ентелл потяг не по охотіДареса, щоб його він знав. Кислиці, ягоди, коржі – ягодами на Полтавщині називають вишні. Описуючи бенкет небожителів в іронічно-приземленому тоні
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98