йну вести без збруї – збруя – вся воїнська зброя, обладунок, у кінноті сюди входило також спорядження для коня.
Провіянтмейстер – у російській армії генерал, який відав постачанням (відповідає сучасній інтендантській службі). Посада введена Петром І у 1718 р., скасована у 1864 р.
Кригсцальмєйстер – чиновник при війську, що вів фінансові справи, здійснював контроль, займався також постачанням армії.

І як війну вести без збруї,Без війська, хліба, без гармат,Без грошей?.. Голови ви буї!Який вас обезглуздив кат?Хто буде з вас провіянтмейстер,Або хто буде кригсцальмейстер,Кому казну повірю я?Не дуже хочете ви битись,А тілько хочете нажитись,І буде все біда моя. [92] Коли сверблять із вас у когоЧи спина, ребра, чи боки,Нащо просити вам чужого?Мої великі кулакиПочешуть ребра вам і спину;Коли ж то мало, я дубинуГотов на ребрах сокрушить.Служить вам рад малахаями,Різками, кнуттям і киями,Щоб жар воєнний потушить. Покиньте ж се дурне юнацтво – юнацтво – тут у значенні: нерозважлива молодеча хоробрість, завзяття.

Покиньте ж се дурне юнацтвоІ розійдіться по домах,Панове виборне боярство;А про війну і в головахСобі ніколи не кладіте,А мовчки в запічках сидіте,Розгадуйте, що їсть і пить.Хто ж о війні проговоритьсяАбо кому війна присниться,Тому дам чортзна-що робить». [94] Сказавши се, махнув рукоюІ зараз сам пішов з ківнатБундючно-грізною ходою,Що всякий був собі не рад.Пристиджені його вельможіНа йолопів були похожі,Ніхто з уст пари не пустив.Не швидко бідні схаменулисьІ в ратуш підтюпцем сунулись,Уже як вечір наступив. Щоб некрут зараз набирать – тобто оголосити примусовий набір у армію рекрутів-новобранців.
Боярські гроші шафовать – шафовать – витрачати, використовувати.

Тут думу довгую держали,І всяк компоновав своє,І вголос грімко закричали,Що на Латина всяк плюєІ на грозьбу не уважає,Війну з Енеєм начинае,Щоб некрут зараз набирать;І не просить щоб у ЛатинаЗ казни його ані алтина,Боярські гроші шафовать. Таким обрізать ніс і уха – в кінці XVIII – на початку XIX ст. тілесні покарання з відрізанням носа, вух, інших частин тіла ще мали місце в багатьох країнах, в тому числі й Росії. Законодавством передбачалося відрізати вуха або ніс за бунт проти влади. Існував також звичай перед стратою через повішення відрізати ніс та вуха і прибивати їх до шибениці. До відрізання вух офіцінно перестали вдаватися у першій половині XVIII ст., відрізання носа, як засіб покарання, затрималося довше, особливого розмаху набуло, поряд з відрубуванням руки, їіальців, язика, під час розправи над учасниками селянської війни під проводом Пугачова. Для вельмож подібна кара була особливо принизливою, бо тілесним покаранням підлягав тільки простий люд.

І так Латинь заворушилась,Задумав всяк побить троян;Відкіль та храбрість уродиласьПротив Енеєвих прочан?Вельможі царство збунтовали,Против царя всіх наущали;Вельможі! лихо буде вам.Вельможі! хто царя не слуха,Таким обрізать ніс і ухаІ в руки всіх оддать катам. О музо, панночко парнаська!.. – у перших чотирьох рядках строфи обігране узвичаєне в поезії доби класицизму звертання до муз, покровительок мистецтва і науки, дочок Зевса й богині пам'яті Мнемозіни. Муз було дев'ять; тут, з огляду на жанр «Енеїди», звертання до Калліопи – музи епічної поезії. Слід відзначити явний перегук цього місця з вступом до поезії Т. Шевченка «Царі», де поет визначає своє художнє завдання («штилем високим розмалюю помазаних») і водночас пародіює тогочасну запобігливу цареславну поезію.

О музо, панночко парнаська!Спустись до мене на часок;Нехай твоя научить ласка,Нехай твій шепчеть голосок,Латинь к війні як знаряжалась,Як армія їх набиралась,Який порядок в війську був;Всі опиши мундири, збруюІ казку мні скажи такую,Якой іще ніхто не чув. В описі приготувань латинського і троянського воїнства до війни, екіпіровки, забезпечення продовольством, боєприпасами і т. ін., безумовно, відбилося добре знання І. Котляревським як українського козацького військового устрою, що порівняно недавно (у 80-х роках XVIII ст.) був ліквідований, так і армії свого часу, військової справи взагалі. Адже він майже тринадцять років (з квітня 1796 р. по січень 1808 р.) перебував на військовій службі.
А ус в півлокоть би тирчав – вислів походить від старої міри довжини «лікоть» – віддаль від кінця витягнутих пальців руки до ліктя.

Бояри вмиг скомпоновалиНа аркуш маніхвест кругом,По всіх повітах розіслали,Щоб військо йшло під коругов;Щоб голови всі обголяли,Чуприни довгі оставляли,А ус в півлокоть би тирчав;Щоб сала і пшона набрали,Щоб сухарів понапікали,Щоб ложку, казанок всяк мав. [99] Все військо зараз розписалиПо разним сотням, по полкам,Полковників понаставляли,Дали патенти сотникам.По городам всяк полк назвався,По шапці всякий розличався,Вписали військо під ранжир;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98