В наукових дискусіях відхиляються старі і висуваються
нові теоретичні концепції, спрямовані на вдосконалення
правоохоронної діяльності і органів, що її здійснюють.
Осмислення теоретичних питань є найважливішою стаді-
єю наукового пізнання. '
Закони та інші нормативно-правові акті також є важли-
вим джерелом дисципліни «Організація судових та право-
охоронних органів». Кількість досліджуваних нормативно-
правових актів і положень, що містяться в них, значною мі-
рою пояснюється тим, що ця дисципліна стосується багатьох
органів і посадових осіб, покликаних виконувати важливу
для суспільства правоохоронну діяльність. Завдяки цьому
потрібна особливо ретельна правова регламентація побудо-
ви відповідних органів, їх повноважень і статусу посадових
осіб, що працюють в них, щоб звести до мінімуму або цілком
виключити імовірність судових чи слідчих помилок, що зав-
дають непоправної шкоди правамі свободам особи.
Для масиву нормативно-правових актів щодо право-
охоронних органів характерним є співіснування актів різ-
нсї юридичної сили. Це Конституція України і Конститу-
ція Автономної Республіки Крим (АРК), закони України і
акти Верховної Ради АРК, укази Президента України, по-
станови Кабінету Міністрів України, положення міжнарод-
них договорів, відомчих нормативних актів і т.ін. Ця обста-
вина істотно ускладнює вивчення юридичної бази, на якій
грунтується система правоохоронних органів:
Подоланню цих труднощів покликана сприяти класи-
фікація сукупності нормативно-правових актів. Здійсню-
вати її доцільно, спираючись на дві підстави: перша —
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
класифікація нормативно-правових актів за їх змістом
незалежно від їх юридичної сили; друга — класифікація
нормативно-правових актів за їх юридичною силою.
Всі нормативно-правові акти залежно від їх змісту
(предмета) можна поділити на такі групи актів:
- загального характеру;
- про судову владу, правосуддя, суди і суддів;
- про прокурорський нагляд і органи прокуратури;
- про органи розслідування злочинів;
- про організацію правової допомоги;
- про організаційне забезпечення діяльності судів і
органи, що його здійснюють;
До нормативно-правових актів загального характеру
належать Конституція України, Загальна декларація прав
людини, Міжнародний пакт про громадські і політичні
права, Конвенція про захист прав людини і основних сво-
бод, Основні принципи незалежності судових органів,
закони України «Про державний захист працівників суду
і правоохоронних органів», «Про організаційно-правові
основи боротьби з організованою злочинністю».
Особливе місце в групі нормативно-правових актів,
зрозуміло, посідає Конституція України, в якій вирішені
найбільш принципові питання державного і громадсько-
го життя.
Для навчальної дисципліни «Організація судових та
правоохоронних органів» першорядне значення має роз-
діл II Конституції «Права, свободи та обов'язки людини і
громадянина». У ньому містяться положення про рівно-
правність громадян, про забезпечення прав і свобод лій"
дини і громадянина шляхом здійснення доступного дяя
всіх правосуддя, про право кожного захищати свої права
і свободи будь-якими не забороненими законом способа-
ми, про право на правову допомогу, про право на оскар-
ження в суд рішень, дій чи бездіяльності всіх державних
органів і посадових осіб, у тому числі про право звертатися
за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнарод-
них судових установ чи до відповідних міжнародних орга-
нізацій, про презумпцію невинності, про заборону приму-
Організація судових та правоохоронних органі*
шувати громадян давати показання або пояснення щодо
себе, про обов'язок держави відшкодовувати матеріальну
та моральну шкоду, завдану злочином чи іншою незакон-
ною дією, про судовий контроль за законністю затриман-
ня і арешту особи, таємницею листування, телефонних
розмов, поштової, телеграфної та іншої кореспонденції.
Ці конституційні вимоги визначають зміст діяльності пра-
воохоронних органів, ставлять їх.у встановлені законом
рамки, впливають на основи їх організації.
Таку ж спрямованість мають положення розділу VIII
Конституції України «Правосуддя», де зосереджені ос-
новні вимоги до порядку і умов здійснення судової влади,
засад організації органів, на які покладається реалізація
цієї влади. Серед них — положення про те, що правосуд-
дя може здійснюватися виключно судами, що організу-
ються відповідно до закону; судді при здійсненні право-
суддя незалежні і підкоряються лише закону; розгляд су-
дових справ повинен бути відкритим, змагальним і т. ін.
Чимало принципових конституційних положень мі-
ститься в інших розділах Конституції України. До них
можна віднести ті, що стосуються Конституційного Суду
України (розділ-ХІІ), прокуратури (розділ VII), адвркатуг
ри(ст. 59Х
Заслуговує на увагу розділ XV Конституції України
«Перехідні положення», зокрема пункти 9,12 і 13, що сто-
суються термінів і порядку приведення у відповідність з
Конституцією судової системи і системи органів проку-
ратури, а також порядку арешту, тримання під вартою і
затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, по-
рядку проведення огляду і обшуку житла або іншого во-
лодіння особи.,,,. ... ,
Значення конституційних положень полягає, крім
іншого, у тому, що вони маютьстосовно всіх нормативних
актів, що видаються в Україні, найвищу юридичну силу, є
обов'язковими до виконання.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93