Артурчик з шефом із жалем та співчуттям дивилися на ведучого з підбитим оком і думали про одне і те саме – наскільки, все ж таки, шкідливий для здоров'я цього журналіста – навіть небезпечний, цей випуск кримінальних новин:
– Як ми вже повідомляли вранці, правоохоронний органами було затримано группу озброєних громадян Росії з Гірсько-Кавказької автономної області. Півгодини тому Замковецький районний суд прийняв рішення про звільнення братів Тамерланових під заставу на час владнання ними їхніх сімейних справ у нашому місті.
У кадрі з'явився старший з братів-абреків. Він наблизився до оператора з камерою – і його обличчя збільшилося до розмірів екрана. Ховаючи за пазуху свій великий, але, схоже, порожній гаманець, він голосно і досить переконливо виголосив:
– Украинский суд – самый гуманный суд в мире! Поэтому мы в него обращаться не будем! Тебе понятно, Нестор?!
З-за плечей старшого абрека виглядали його похмурі молодші брати. З вигляду джигітів було зрозуміло, що вони жадають зустрічі з дорогим потенційним родичем. У чорних зіницях кавказців Нестор Євграфович прочитав виразні жахливі картинки: як сокира відтинає голову, як зашморг стягує горло, як кинджал входить у черево: Іміджмейкеру стало моторошно, він мимоволі здригнувся. За хвилю отямившись, він задумливо запитав у помічника:
– Скажи, Артур, Миша Подвальский вместе с приглашением в Черноморск прислал нам билеты?
– Конечно, Нестор Евграфович, два билета на сегодняшний вечер, – весело відповів асистент.
Нестор Євграфович глипнув на годинник і прийняв чергове правильне рішення:
– Нам пора на вокзал. Быстренько смотайся в номер за билетами.
– А вы? Вы разве не хотите переодеться? – хитро посміхаючись, запитав Артур-чик.
Іміджмейкер вдавано суворо поглянув на свого підлеглого і пафосно виголосив:
– Я не могу собой так рисковать! – меня ждут счастливые черноморцы.

Частина 9

Пролог
Іміджмейкер та асистент у двомісному купе спального вагона наближалися до Чорноморська. Нестор Євграфович дивився у вікно і дещо схвильовано очікував зустрічі з містом – «перлиною біля моря», з яким його пов'язувало чимало приємних спогадів. У пам'яті політтехнолога пропливали незабутні слайди з кораблями на рейді, статуя барону Рішару, біля якої він призначав побачення одній красуні. А ось – вони удвох вже сидять на Потьомкінських сходах, щоправда, красуня вже інша.
Ранковий Чорноморськ зустрів потяг «Чорноморець», яким приїхали політтехнологи, фірменною мелодією міста «Черноморск – жемчужина у моря…». Музику, як і належить, виконував вишикуваний при вході у приміщення залізничного вокзалу оркестр вусатих пожежних, одягнених у червоні фраки ти блискучі шоломи. Потяг зупинився. Нестор Євграфович виглянув у вікно – на пероні зібрався чималий натовп зустрічаючих. Першим із вагона вийшов Підвальський зі своїм кокетливим і занадто писклявим кордебалетом. Іміджмейкер та асистент з легкими сумками в руках вийшли слідом за ним.
Чоловік, який керував зустрічанням гостей, – «главный встречающий», як його одразу ж охрестив Артурчик, – махнув рукою і оркестр вибухнув тушем. Щоправда, туш невдовзі плавно перейшов у місцеву фольклорну мелодію «сім-сорок». Натовп шаленів бурхливими оплесками, діти підносили і вручали гостям великі букети квітів. Головний зустрічальник підійшов до мікрофону, встановленому просто на пероні попереду натовпу, – і чорноморці з приглушеними вигуками «Тише! Гуляйпольский говорит!…» дисципліновано змовкли. Головний зустрічальник – судячи з усього, саме він і був тим самим Гуляйпольским, – дістав із кишені папірець і театрально – у стилі естрадного конферансу – з неприхованим задоволенням почав декламувати.
– Дорогие черноморцы! Дамы, господа, а также случайно затесавшиеся товарищи! Как говорил мой друг Ленчик, «и любят рейтинг деревни и села, и любят рейтинг большие города!». Сегодня к нам в гости прибыл Миша Подвальский со своим знаменитым рейтинг-шоу! Аплодисменты!
Натовп зустрічальників вибухнув аплодисментами. Гуляйпольский махнув рукою – аплодисменти обірвалися. Він продовжив:
– А еще Ленечка Утесов – вы все знаете, как он гордился нашей дружбой! – не раз говорил мне: «От Москвы до Бреста нет такого места, где бы имиджмейкер ни прошел!». Итак, к нам приехал гроссмейстер Кирхен-тумбахенского ордена имиджмейкеров, профессор черного и белого пиара, личный друг Борхеса, Маркеса и Глеба Павловского – Нестор Боженко!! К сожалению, Нестор Евграфович прибыл в наш солнечный Черноморск инкогнито.
Чорноморці з розумінням безшумно заплескали в долоні. Гуляйпольский дав рукою відмашку, і оркестр знову вибухнув тушем.

1
«Головний зустрічальник» люб'язно поселив іміджмейкера з асистентом у кращому номері готелю «Черноморье». Після сніданку в ресторані «Черноморец» він – Гуляй-польский – одразу ж запросив політтехнологів та зіркового ведучого Рейтинг-шоу на перегляд знятого за його власним сценарієм і щойно змонтованого відеоролика. Для презентації «в чотири пари очей», як з'ясувалося, було спеціально облапітовано один із кращих барів міста «Черное море». Автору не терпілося почути схвальну думку авторитетів про свій геніальний – як він, зрозуміло, вважав, – агітаційний кліп.
Щойно офіціант, розливши по стопочках коньяк, вийшов геть – автор увімкнув відео. На екрані з'явилися хрестоматійні кадри розстрілу на Потьомкінських сходах із фільму Ейзенштейна. Солдати крокували сходами вниз і стріляли, люди, охоплені панікою, бігли попереду, дитячий візок котився східцями… Раптом на сходах бозна-звідки з'явився товстий червонопикий пан у фраці, оперезаний кулеметними стрічками.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58