Осягнувши, що читання українською його асистентові наразі не під силу, іміджмейкер відібрав у помічника газету і прочитав сам:
– «Рука Москви тягнеться до українських виборів». Очень хорошо, и главное – бесплатно, – задоволено констатував він і прочитав далі:
– «За повідомленням поінформованих джерел, кремлівські спецслужби заслали на багатостраждальну неньку-Україну відомого манкурта Н. Є. Боженко з підступною яничарською місією! Люди, будьте пильні!! Зрадник Боженко готує нашому народу нове імперське ярмо!!»
Асистент роззявивши рот слухав українську вимову свого шефа. Оговтавшись, він захоплено мовив:
– Да, Нестор Евграфович, вы были правы – какой великий и певучий украинский язык! Только я не понял, что означает слово «манкурт»?
– Манкурт? – перепитав іміджмейкер. – Ну, как бы это тебе объяснить… Короче говоря, это московский интеллектуал украинского происхождения. Не отвлекайся, читай дальше.
Асистент пошелестів газетами і повідомив:
– Лучше всех о вас написала газета «Товарищ коммунист». Один заголовок чего стоит – «Продажный наемник на службе компрадорской буржуазии»!
Іміджмейкер підхопився з крісла й енергійно закрокував кімнатою, потираючи руки:
– Ну что ж, начало положено! – сказав він і підійшов до вікна, звідки відкривалася така казкова панорама: Хрещатик, Майдан Незалежності, купола храмів, будівлі…
– Интересно, почему никто не упомянул, что вы здесь собираетесь отдохнуть и дописать свою новую книгу? – метикував асистент, відкладаючи чергову газету з незрозумілими словами.
Раптом у двері постукали. Хтось за дверима голосно запитав:
– Господин Боженко здесь остановился?
Іміджмейкер перезирнувся зі своїм помічником і обидва посміхнулися – вперше за три дні – з часу погромів у Московському офісі. Нестор Євграфович швиденько прибрав газети з журнального столика і поклав їх у шухляду великого стола. Поплескуючи асистента по плечі, він неголосно, але натхненно проказав:
– Надеюсь, Артурчик, что отдыхать нам не придется.
Потім урочисто, щоб було чутно у коридорі відвідувачу, промовив:
– Артур Андреевич, пригласите, пожалуйста, клиента!
Сам Нестор Євграфович сів за стіл і прийняв глибокодумну позу. Асистент широко розчинив двері і гостинно запросив:
– Добро пожаловать в киевский офис профессора Боженко!

2
У номер рішуче увійшов їхній перший відвідувач в українській столиці – енергійний сухорлявий чоловік передпенсійного віку з газетою «Товарищ коммунист» у руці. Гість одразу ж, замість привітання, пильно вдивляючись іміджмейкеру у вічі, доволі агресивно запитав його своїм малоприємним скрипучим голосом:
– Так это вы – буржуазный политтехнолог Н. Е. Боженко, обманывающий на выборах трудовой народ?!
Іміджмейкер прочинив шухляду, наосліп безпомилково добув зі стосу газет свій примірник «Товарищ коммунист» і спокійним упевненим тоном приязно відповів:
– По крайней мере, именно так пишет наша с вами любимая газета.
І щоб охолодити палаючого злістю нахабного прибульця, політтехнолог за секунду сформулював закодоване послання:
– Товарищ, вы по записи?
Запала мовчанка. Відвідувач помітно знітився. А Нестор Євграфович, задоволений одночасним встановленням контакту та ієрархічних відносин, люб'язно посміхнувся і запитав:
– Так с кем имею честь?
Досить швидко оговтавшись, гість назвався:
– Я – Никита Ильич Симорозенко, единый кандидат от левых сил по Центральному избирательному округу!
Попередньої рішучості в його голосі вже не було, втім агресія, що межувала з викликом, ще бриніла. Очевидно, згідно із заздалегідь підготовленим сценарієм, а може, просто через свій нестерпний характер, відвідувач грізно нахилився над столом іміджмейкера:
– Вы догадываетесь, зачем я к вам пришел?! – намагаючись видаватися великим і значущим, суворо запитав він. Артурчик, занепокоєний експресивною поведінкою гостя, занепокоївся:
– Нестор Евграфович, может быть, вызвать милицию?
– Ну что вы, Артур Андреевич. Насколько я понимаю, товарищ Симорозенко пришел предложить мне искупить свою вину перед рабочим классом… – заспокоїв помічника шеф.
Кандидат від пролетаріату холерично підтвердив мету свого візиту:
– Да-да! Да! И вы просто обязаны…
Але Нестор Євграфович, уникаючи революційного монологу Симорозенка, легко перебрав на себе функцію генератора пропозицій:
– Да-да, Никита Ильич… Я понял – вы хотите, чтобы я взял на себя организацию избирательной кампании єдиного кандидата левых сил.
Симорозенко ствердно закивав головою.
– Тогда присаживайтесь. Чай, кофе, коньяк?
– Кофе с коньяком… – випалив єдиний кандидат.
– Артур, обеспечьте, пожалуйста, – розпорядився іміджмейкер і взявся за клієнта всерйоз:
– Но вы же понимаете, что моя вина перед трудящимися не настолько велика, чтобы искупать ее бесплатно. Тем более, что здесь я – в отпуске, а право на отдых, насколько я помню, было одним из величайших завоеваний развитого социализма.
Симорозенко ображено вигукнув:
– Вы плохо думаете о современных марксистах, господин профессор! Мы готовы профинансировать ваше раскаяние!
Іміджмейкер нишком підморгнув помічнику і показав кулак з відігнутим великим пальцем, що означало «роздрукуй тарифи для "Еліт-класу"».
– Артур Андреевич, покажите товарищу наш прайс-лист! – ввічливо поросив Нестор Євграфович. Артурчик натиснув кілька клавіш ноутбука, запустивши програму автоматичного перерахунку вартості іміджмейкерських послуг у відповідності з товщиною гаманця кожного окремого клієта-політика.
За мить із портативного принтера виповзла роздруківка з цифрами.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58