Одначе і не знімаю з себе вини за те, що не зумів передбачити чийсь підступний замір: з одної залежності заманити нас в іншу, закордонного гатунку. А заодне – розстріляти наше минуле, відібрати смисл життя цілих поколінь, які будували і вмирали за Вітчизну, за нас з вами, а нині, зневажувані й обпльовані, опинилися за межою бідності. Будемо одверті: ми таки й справді не догледіли, що нас вперто повертають назад, у світ, де править експлуатація людини людиною. І от вам наслідки: ллється кров міжнаціонального розбрату, мораль суспільства впала за нульову познаку аж до того, коли вже наших дівчат – майбутніх матерів – продають в закордонні борделі. А національна література, мистецтво, кіно майже зникають з духовного обрію…
Та годі побиватися! Запорожці зазнавали і не таких ударів долі, і все ж виходили переможцями, бо твердо стояли на своїй землі, могутньо стояли за віру предків, за власну волю і долю, за вашу і нашу свободу.
На цій священній землі, политій кровію великих наших предтеч, вірую: ми здолаємо і цю руїну! І свідок цьому – Хортиця, яку неоднораз брали в полон, але ніколи і нікому не вдавалось і не вдасться здолати Дух її!
Доземно вклоняюсь вам, славні запорожці! І хай вашому могутньому Козацькому Роду не буде переводу – нині, і прісно, і вовіки-віків! З надією на світлу будуччину справдні Незалежної України і всіх її народів, не зважаючи на національну приналежність і віросповідання.
Ваш
Борис ОЛІЙНИК.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50