• положенні про організацію бухгалтерського обліку в Україні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів
України від 3 квітня 1993 р. № 250 зі змінами і доповненнями (далі - Положення);
• вказівках щодо організації бухгалтерського обліку в Україні, затверджених наказом Міністерства фінансів
України від 7 травня 1993 р. № 25 зі змінами і доповненнями;
• порядку складання звіту про використання засобів неприбуткових організацій і установ, зареєстрованому у
Міністерстві юстиції України 28 грудня 1998 р. за № 52/2493;
• інших нормативних актах, положеннях, інструкціях.
У Законі досить чітко відображено ті зміни, що передусім стосуються становища головного бухгалтера і ступеня
його відповідальності. Істотне значення має те, що вперше законодавче захищено головного бухгалтера, оскільки п. 8.3
ст. 8 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксації фактів здійснення всіх
господарських операцій у первинних документах, збереження опрацьованих документів, регістрів і звітності протягом
встановлених термінів, але не менше 3 років, покладено на посадову особу, що здійснює керівництво підприємством
(організацією) відповідно до законодавства і статутних документів.
Головний бухгалтер повинен забезпечувати дотримання на підприємстві встановлених методологічних основ
бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлений термін фінансової звітності, здійснювати контроль за
відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, брати участь в оформленні матеріалів
щодо нестач і крадіжок, перевіряти стан бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях.
Закон встановлює та визначає:
мету ведення бухгалтерського обліку;
сутність бухгалтерського обліку;
управлінський облік;
терміни ведення обліку;
основні принципи бухгалтерського обліку;
валюту ведення бухгалтерського обліку;
порядок державного регулювання бухгалтерського обліку;
первинні документи і регістри бухгалтерського обліку;
порядок проведення активів і зобов'язань;
основні принципи фінансової звітності. Перехід на національні облікові стандарти, засновані на міжнародних
стандартах фінансової звітності, не є повним демонтажем системи бухгалтерського обліку і звітності і заміною її
існуючими «західними» системами. Законом передбачено певну технологію ведення бухгалтерського обліку, яка
практично не відрізняється від існуючих норм;
• підставою для здійснення обліку є первинні документи на паперових чи машинних носіях;
• систематизація даних первинних документів на рахунках і регістрах бухгалтерського обліку здійснюється
методом подвійного запису, причому операції в іноземній валюті відображаються як у валюті розрахунків, так
і у валюті платежів;
• дані аналітичного обліку мають бути тотожні даним синтетичного бухгалтерського обліку станом на перше
число місяця;
• регістри бухгалтерського обліку повинні відображати назву, період складання, підписи і дані про осіб, що
склали і підписали їх;
• господарські операції мають бути відображені в регістрах у тому звітному періоді, в якому їх було здійснено;
• при складанні і збереженні первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях ін-
формації обов'язковим є виготовлення копій на паперових носіях інформації на вимогу інших учасників гос-
подарської операції, правоохоронних та інших органів;
• відповідальність за несвоєчасність складання і недостовірність даних у первинних документах і регістрах
бухгалтерського обліку несуть особи, що їх склали і підписали.
У той же час Законом передбачено певну самостійність підприємств у веденні бухгалтерського обліку. Зокрема,
Закон передбачає Самостійний вибір підприємством форми організації обліку (не плутати з формою обліку!) у вигляді:
• Утримання бухгалтерської одиниці на підприємстві (служби на чолі з головним бухгалтером);
• Використання для ведення обліку фахівця-підприємця, що здійснює діяльність без створення юридичної
особи;
• Ведення обліку централізованою бухгалтерією чи аудиторською фірмою;

Бухгалтерський обпік для неприбуткових організацій: нові стандарти - нові можливості
Самостійного ведення обліку і складання звітності безпосередньо керівником підприємства; Самостійний
вибір підприємством облікової політики, тобто сукупності методів, принципів і процедур, що
використовуються для складання фінансової звітності; Самостійний вибір підприємством форми
бухгалтерського обліку;
Самостійну розробку підприємством системи і форм управлінського обліку, звітності і контролю; Самостійне
затвердження правил документообігу, технології обробки інформації, додаткової системи рахунків і регістрів
аналітичного обліку.
Задоном визначається необхідність проведення інвентаризації активів і зобов'язань для забезпечення перевірки
достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності, причому саме під час інвентаризації доку-
ментальноЛідтверджуються наявність, стан і оцінка активів і зобов'язань підприємства.
Закон встановлює порядок складання і подання фінансової звітності:
• обов'язкове складання фінансової звітності за даними бухгалтерського обліку;
• підписання фінансової звітності керівником і головним бухгалтером підприємства;
• склад фінансової звітності (для НПО: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про
власний капітал, примітки).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80