Нiг - не треба.
Рук - не треба.
Зусилля - зайвi.
Зайва голова
на рудиментарних плечах.
Цар природи,вiнець ii,
бiльшае,отже,малiе.
2
Проминання - цiлюще.
Одужання - самовтратою.
Дозрiвання - знищенням,
Вивершення - божевiллям.
Композицiя багатьох голов,
поставлених одна на одну
( перша спить,
друга спить,
третя - спить,
четверта,п"ята -
до нескiнченностi ! -
спить )
Верхня пантруе сон.

3
Кинеш камiнь -
розходяться рiвнi кола.
Ловиш кола -
тодi вони знов збiгаються,
утворюють подобу
стисненоi пружини.
Виймаеш камiнь -
чорнiе дiрка сама.
11.
Ось вам сонце,сказав чоловiк з кокардою
на кашкетi
I витягнув п"ятака,схожого на сонечко.
А це вам дорога,вiн зробив кiлька ступнiв
праворуч,
носаком позначивши ii межу.
Щоб вам було радiсно - вмикайте магнiтофони,
транзистори,
берiть до рук iграшковi калатала,
бемкайте,хоч би й по головi.
Щоб не хотiлося iсти й пити -
слухайте лекцii,дивiться популярнi кiнофiльми,
як ви житимете щасливо,
коли доправитесь небесного царства.
А щоб не капав за шию дощ,
пам"ятайте,
що будь-яка злива
колись-то кiнчаеться,
навiть потоп.
Буде холодно - спiвайте оцих пiсень,
при цьому вiн подав жмутик
проштемпельованих текстiв
( дозволено цензурою
для колективного спiву
двом,трьом i бiльше спiвакам ).
Коли вам захочеться вiдпочити -
розучуйте цiкаву гру про вiйну,
уявiть,що опали вас вороги
i хочуть позбавити щасливоо iснування.
Словом стрiляйте,кидайтеся на амбразури,
падайте пiд танки,
тiльки не розбiгайтесь,докинув вiн.
- Благодiйнику наш,
кому хочеться тiкати з раю,
загукали ми в одне горло,
вдивляючись в очi пiд кокардою,
схожi на двi крапельки ртутi.
12.
Я йшов за труною товариша й думав :
щастить - таки людям,
задер ноги,i нiякого тобi клопоту,
востанне блиснув голими стегнами покiйника,
а свiт хай собi ходить хоч на головi.
Та коли ми прийшли на цвинтар,
побачили стiльки машин,фургонiв,катафалкiв -
не те пiдступитися
голови встромити немае де.
Стояла величезна черга за ямами.
Кожен намагався захопити шмат землi
( на руки давали 1,5 х 2 метри ).
Наша черга була вiсiмсот шiстдесят третя.
Де його було дочекатися
коли полiзло стiльки горлохватiв
той iнвалiд першоi групи
в того право в тiеi немовля на руках
а той просто так - залляв з самого ранку слiпи
i суне куди втрапить
байдуже за капустою чи по смерть
Мали вже повертатися додому нi з чим
Думаю собi : приiдемо назад
я й кину покiйниковi як з кiлочка,
буде тобi вилежуватись,уставай-но
потерпи днiв зо три зо чотири
поки той плав спливе
однак спiшити - якого чорта
Аж тут пiдступаеться до нас
баба з двома кошиками
( на цвинтарi випродуе городину )
вам ями треба питае
можу вiдступити свою
карбованцiв за сто п"ятдесят
Воно можна знайти й дешевше
але ж то тiльки звання що яма
а в мене просто тобi перина -
i полежати i виспатись
там самому чи й з молодицею
( у баби весь металевий рот,
що називаеться озброена до зубiв )
Я вiдразу збагнув що це перекупка -
скуповуе й перепродуе цi ями
але не торгуючись
вийняв з кишенi грошi й вiддав -
на,щоб ти землi сироi наiлась.

13. Пам"ятi А.Г. *
Ярiй,душе.Ярiй,а не ридай.
У бiлiй стужi сонце Украiни.
А ти шукай - червону тiнь калини
на чорних водах - тiнь ii шукай,
де жменька нас.Малесенька шопта
лише для молитов i сподiвання.
Усiм нам смерть судилася зарання,
бо калинова кров - така ж крута,
вона така ж терпка,як в наших жилах.
У сивiй завiрюсi голосiнь
цi грона болю,що падуть в глибiнь,
безсмертною бiдою окошились.
------
* Вiрш пам"ятi художницi Алли Горськоi,по-звiрячому
вбитою при загадкових обставинах 1970 р.

14.
Попереду,нарештi,порожнеча
I довгождана.Вiчнiсть пiзнаю,
даровану годиною лихою.
А бiлий свiт - без кольору i звуку,
нi форми,нi ваги,анi смаку,
розлився безберегою водою.
Цей бенкет смертi в образi життя
щасливого вiдстрашуе i врочить :
устромиш ногу в воду - i помреш.
15.
Вони сидять за столом,
поклавши перед собою жилавi руки.
Ось сухi i нервовi - маминi,
ось татовi - важкi наче гирi,
сидить сестра - таемнича усмiшка
сновигае ii непевним обличчям,
усмiхаючись вона думае про свое.
Маленька племiнничка шестилiтня
навдивовижу вiдкритим поглядом,
пласким,як медуза,
по черзi прилiплюеться до брата,
матерi,тiтки,
сидить мiй син,
вибавляючись наостанок
увагою присутнiх,
купаючись у нiй,
як у розкошах.
- Час,каже тато
i помалу пiдводиться з-за стiльця,
мамине обличчя тьмянiшае,
нiкому зачепитись
нiзащо.
В кишенi я маю телеграму,
що через чотири години
лiтак прилетить до Жулян
I я почую
найрадiснiше i найздивованiше
" таточку ! ",
щасливий крик дитинчати,
не призвиклого до життьових перепадiв,
вогню й морозу,
ночi й дня,
радощiв i горя
( скiльки то йому треба ще
обiрвати натужних жил,
аби збагнути рiзницю ).
В кишенi я мав телегpаму
i,впpавний pежисеp,
пpимушую pухатись
своiх piдних далеких доpогих
так,як менi заманеться.
Я тоpжествую,маленький Бог,
окpiм телегpами
в кишенi у мене лiтак,
дpужина з усiма доpожнiми бебехами
i син пpинишкло-гpайливий,
як довipливе зайча.
Я насалоджуюсь надутою певнiстю,
адже пpотягом тpьох годин чекання
я можу бути певним,
що свiт не збожеволiв.
16.
Сповнений почуття вдячностi,
вiн захотiв переповiсти менi
всю свою iсторiю,
але виявилось,
що iсторii нема,
i вiн мусив був обмежитись
самими словами вдячностi.
17.
Я знав майже напевно,
що вiн обiкрав моiх друзiв,
зробив нещасною мою матiр,
а дружину призвiв до сухот.
I сповнений рiшучостi,
я подався до нього на розплату.
- Де ти,мiй кате?
гукнув я на весь знелюднiлий зал,
в якому кат проживае.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19