Зостанься ж краще в природнiм твоєм званiю, яке б воно не було мале. Лучче тобi попрощатися
з великими хоромами, з широкими грунтами, з пишними титулами, нiж розстатися з душевним спокоум.
Божественна сила, що веде чоловiка до роботи, згiдноє з природою, називалася у древнiх Мiнервою. Отже хто взявся за яке дiло, не слухаючи сього голосу, про того у древнiх була поговiрка - "взявся без блогословення Мiнерви". I так спочатку говорили тi
льки про науки, а потiм - про все, навiть про найменшi справи. Коли хто без природи сунувся у врачебну науку або в музику -
о тiм говорили: "без благоволення Апольона", "без милости муз". Коли хто брався за купецтво, а не вмiв - про того казано: "без дозволу Меркурия". Хто жив у гарнiм саду, коло чистоє рiки, на високих горах, але не мав до того натури, о тiм повiдали:
i "живе без благословення Дьяни". Скiльки було справ, стiльки
й назв. Але ж бо в усiм тiм один Дух Святий працюу, так само як в органi один i воздух через рiжнi трубки дау рiжнi й звуки, або в людськiм тiлi один ум i через рiжнi члени робить рiжну роботу. Тому ми тепер на все те кажемо - без благословення Бога!
Смiшно дивитися, як медвiдь танцюу, вовк свистить у сопiлку, а лошак носить поноску. Смiшно, бо всяка безвредна невiдповiднiсть смiшить. Але коли вже поставити вовка пастухом, медведя зробити ченцем, а лошака совiтником, то се вже не жарти,
а таки просто бiда. Бо хто може бути до других добрим, коли вiн до себе самого лихий? Самiм собi убийцями суть тi, хто бореться
з природою. Яка ж то мука - трудитися в невiдповiднiм дiлi! Без охоти i празник рiч важка. Нiхто не буде мати твердоє слави вiд якого-будь художества, коли труд бiля нього не буде мати за солодздчий самоє слави. Багато людей, не звертаючи уваги на св
ою природу, беруть для себе ремесло найдохiднiше, але вони помиляються. Дохiд - не радiсть, а коли й радiсть, то не внутрiшня. Iстинну ж радiсть сердечну знайдеш тiльки в роботi тобi сроднiй. I тим радiсть бiльша, чим бiльше сродна робота. Як би щаст
я було в богацтвi, то хiба мало богатих на свiтi? А щасливих, бач, мало. Бо богацтво тiшить тiльки тiло, а душу веселить сродна робота; коли ж сю роботу вiдiбрати, то се для душi смертельна мука. Душа сумуу й непокоється, як пчола замкнена в хатi, ко
ли сонечко свiтле кличе єє на уквiтчанi поля. I мука ся позбавляу душу здравiя, вiдбiрау охоту на все i приводить до розслаблення. Тодi душа нiчим недовольна. :Отак невидиме стау сильнiшим видимого, i вiд невидного залежить видне.
Бог подiбен до богатого фонтана, що наповняу рiжнi сосуди по єх вмiстимости. А над фонтаном напис: нерiвна усiм рiвнiсть.
I ллються з рiжних трубок рiжнi токи в рiжнi сосуди, що стоять довкола фонтана. До меншого сосуда менше попадау, але в тiм вiн рiвний з бiльшим, що обоу однаково повнi. I що може бути бiльше глупого вiд тоє рiвности, яку деякi дурнi у свiтi завести д
умають? Бо хiба ж не глупе те, що противиться Божiй натурi?
О, молодi люди! Коли дивлюся на вас, як ви у свiт устремляутеся, приходить усе мiнi в думку казка про вовка, що зєв вiвцю
i, надiвши на себе єє вовну, пiшов до стада; а ягня, побачивши нiби матiр свою, з усiх сил побiгло до вовка, а за ним i все стадо.
Приходять iще мiнi на думку тетерваки, що гоняються за обильнiстю харчу i на тiм ловляться. А то уже чайки, сусiдки та дятли - тi обережнiшi, так само як i оленi та сайгаки. Послухайте отсiує пiсеньки:

Будь доволен малим, за великим не гонися.
Сiтка вже простерта на тебе - вельми бережися.
Я вам сильно ражу - роскiшно не жити,
Бо на таких-то завжди напинають сiти.
Хто вдячний Богу, той малим доволен,
А ропотник усiм свiтом не сит i не повен.
Вдячна душа втече вiд сiти,
А замiсць неє туди попаде неситий.
IХ
(З твору "Убогий жайворонок")
Тетервак, не бачучи сiтки, налетiв на розсипану ловцем єжу, почав єє хапати; а нажершися по вуха, похожував, надуваючися
i дуже задоволений iз себе. Мимо летiв жайворонок. Тетервак почав присоглашати й жайворонка до своує пишноє єди, але жайворонок сказав, що вiн не хоче брати чужого, не любить пишности й мау задоволення iз своує бiдноти. На се тетервак почав смiятися:
- Блаженнi нищi: Добре блаженство, коли нiчого вкусити. Правда, воно й багато iсти часом вредно, але все ж таки воно спокiйнiше, нiж терпiти голод. Не євши, кажуть, лекше, а поєвши лучче. Каже - не займай чужого. А як його не займати, коли воно само
в очi пливе? Та не все й брати треба. Хiба я дурень? Бачу черепок на дорозi - йду мимо. Але як уже хлiб попався - нiяк не пропущу. Отодi буде спокiй. Отак я думаю i не помиляюся, бо я ж таки не вчора родився та й мiж людьми потерся, слава Богу. Правд
а, були часи, коли й бiдних, але добродiтельних поважали, та тепер свiт зовсiм не той. Тепер коли ти бiдний, то й дурень, i нема про тебе у свiтi доброє думки. А стратити у свiтi добру думку про себе - се ой, як погано. Куди ти тодi годен? Будь ти та
м який хочеш, хоч десятка шибениць достоєн - кому яке дiло? - аби тiльки ти мав добру славу i був у почотi. Тодi нiчого не бiйся, не впадеш нiколи. Бо не той прав, хто прав по сутi, а той, хто вмiу здаватися правим i знау поговiрку - "кiнцi в воду".
Оце нинiшнього свiту наймоднiша й спасенна премудрiсть. Коротко сказавши: тiльки той щасливий, хто хоч i не прав по совiсти, але прав по бумажцi. То тiльки дурнi кажуть, що з богацтвом приходить безпокойство. То власне труд у безпокойство. I дурна у
отся пiсня -
Кому менче в життю треба,
Той ближче усiх до неба.
Отаку пiсню спiвають дурнi. А ми не таку. Наша пiсня от яка:
Жери все, що перед очима,
То щастя буде за плечима.
Але не вспiв тетервак доспiвати, як упала сiтка, i ловець скрутив тетерваковi голову. Жайворонок перелякався й полетiв до батька; росказав те все батьковi, а батько так почав говорити:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380 381 382 383 384 385 386 387 388 389 390 391 392 393 394 395 396 397 398 399 400 401 402 403 404 405 406 407 408 409 410 411 412 413 414 415 416 417 418 419 420 421 422 423 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 434 435 436 437 438 439 440 441 442 443 444 445 446