Вiдтак разом з поступовим зародженням в Украєнi елементiв
ринковоє економiки iстотно зросла роль договору купiвлi-про-
дажу. В умовах ринковоє економiки договiр купiвлi-продажу у
основним регулятором взаумовiдносин мiж виробниками i спо-
живачами, вiдносин у сферi розподiлу i перерозподiлу матерi-
альних благ, забезпечуючи вiльний i оптимальний розвиток усiх
форм власностi, пiдприумництва i торгiвлi.

Правове регулювання вiдносин купiвлi-продажу здiйснюуться
Цивiльним кодексом Украєни (ст.ст.224-240). Законами Украє-
ни <Про захист прав споживачiв>, <Про цiннi папери i фондову
бiржу>, <Про товарну бiржу>, <Про приватизацiю майна держав-
них пiдприумств>, <Про приватизацiю невеликих державних
пiдприумств (малу приватизацiю)>, численними пiдзаконними
нормативними актами.

З урахуванням особливостей органiзацiйно-правових форм
торгiвлi, що використовуються на територiє перебування сторiн
договору купiвлi-продажу, особливостей вiдчужуваних обуктiв,
особливостей способу укладення та виконання договору iснуу
кiлька рiзновидiв договору купiвлi-продажу, зокрема:

а) договори купiвлi-продажу в оптовiй i роздрiбнiй торгiвлi;

договори, якi укладаються на бiржах i аукцiонах;

49

б) договори купiвлi-продажу, якi укладаються у внутрiшньому
i в зовнiшньоекономiчному обiгу;

в) договори купiвлi-продажу земельних дiлянок, валютних
цiнностей, жилих будинкiв, квартир, автомашин;

г) договори купiвлi-продажу на умовах комiсiє, консигнацiє та

поставки;

д) договори купiвлi-продажу обуктiв приватизацiє;

е) форварднi i фючерснi угоди купiвлi-продажу.
Кожен з них мау певнi особливостi щодо умов укладення та
виконання, визначення прав i обовязкiв сторiн та правових
наслiдкiв невиконання (неналежного виконання) договору.

2. Сторони в договорi купiвлi-продажу

Вiдповiдно до цивiльного законодавства сторонами в договорi
купiвлi-продажу виступають продавець i покупець. Ними мо-
жуть бути будь-якi субукти цивiльних правовiдносин: громадя-
ни, юридичнi особи, держава. Однак умови участi кожного з цих
субуктiв у договорi купiвлi-продажу не завжди однаковi, що зале-
жить вiд обсягу правоздатностi i дiуздатностi конкретного субукта
цивiльних правовiдносин, форми власностi вiдчужуваного май-
на, його правового режиму та iнших обставин.

Законом можуть визначатися певнi спецiальнi умови щодо
участi вiдповiдних юридичних осiб у товарообiгу з урахуванням
статутних цiлей єхньоє дiяльностi (наприклад, щодо комерцiйноє
дiяльностi полiтичних партiй, громадських, релiгiйних обуднань).
В умовах переходу до ринкових реформ держава вiдмовилася вiд
монополiє на зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть. Вiдтепер субукта-
ми зовнiшньоекономiчноє дiяльностi (в тому числi торговельноє)
можуть бути як фiзичнi, так i юридичнi особи на засадах, визна-
чених спецiальним законодавством, зокрема Законом Украєни
<Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть>.

За статтею 225 ЦК Украєни право продажу майна, крiм ви-
падкiв примусового продажу, належить власниковi. iншими сло-

Ранiше чинним законодавством встановлювався ряд обмежень
щодо права субуктiв цивiльних правовiдносин укладати певнi дого-
вори купiвлi-продажу. Наприклад, громадяни не могли набувати у
власнiсть засоби виробництва (за незначними винятками), юри-
дичнi особи мали право набувати майно лише з урахуванням своує
статутноє дiяльностi, а також позбавлялися можливостi безпо-
середньо брати участь у зовнiшнiй торгiвлi.

50

вами, це положення закону означау, що приймати рiшення про
вiдчуження майна (визначати його правову долю) мау право лише
його власник, оскiльки за договором купiвлi-продажу продавець
зобовязаний передати покупцевi не лише саме майно, а й право
власностi на нього (право повного господарського вiдання чи
оперативного управлiння). Тiльки за такоє умови у покупця може
виникнути вiдповiдне право. Продавець не може передати по-
купцевi те, на що вiн сам не мау права.

У законодавствi не розкривауться змiст поняття <примусовий
продаж>, визначаються лише пiдстави для здiйснення примусо-
вого продажу майна. До таких пiдстав належать продаж описа-
ного у боржника майна з метою задоволення вимог кредиторiв
(ст.388 Цивiльного процесуального кодексу Украєни), продаж за-
ставленого майна в порядку, встановленому Законом Украєни
<Про заставу>, продаж майна вiдповiдно до Закону Украєни <Про
банкрутство>, реалiзацiя конфiскованих предметiв, якi стали зна-
ряддям або безпосереднiм обуктом адмiнiстративного правопо-
рушення (ст.315 Кодексу Украєни про адмiнiстративнi правопо-
рушення), тощо.

Вiд примусового продажу майна необхiдно вiдмежовувати
iншi можливi випадки вiдчуження майна за вiдсутностi на це
волi власника. Так, Цивiльним кодексом Украєни, окремими
законодавчими актами встановлюуться особливий порядок ре-
алiзацiє невитребуваних за договором побутового замовлення
виготовлених пiдрядчиком речей, невитребуваних на транс-
портi вантажiв i багажу, майна, вiдправленого через органи
звязку. У наведених випадках продаж зазначеного майна не у
примусовим, а лише здiйснюуться без згоди власника, оскiль-
ки такий невiдомий або не виявляу iнтересу до належного
йому майна, що може завдати охоронцю майновоє шкоди.
Звiдси можна зробити висновок, що коло пiдстав для продажу
майна невласником значно ширше, нiж це передбачено стат-
тею 225 ЦК Украєни.

Власниковi не обовязково особисто брати участь в укладеннi
договору купiвлi-продажу. Вiн може здiйснити цi повноваження
через свого представника або комiсiонера.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209