Проте не кожне обране юридичною особою фiрмове наймену-
вання пiдлягау державнiй реустрацiє. Не може бути зареустрова-
ним найменування юридичноє особи (фiрми), схоже iз вже за-
реустрованим настiльки, що єх можна переплутати, або якщо
воно здатне ввести в оману споживачiв. Не пiдлягау державнiй
реустрацiє також найменування (фiрма), яке не вiдображау дiйсно-
го характеру i виду дiяльностi особи та iншi iстотнi елементи
фiрми (принцип iстинностi фiрми). З цього правила випливау,
що фiрмове найменування (фiрма) юридичноє особи мау вiдоб-
ражатися i в дiяльностi цiує особи.

Право на фiрмове найменування (фiрму) виникау в юридичноє
особи з моменту єє державноє реустрацiє i припиняуться у разi
виключення юридичноє особи з Державного реустру юридичних
осiб.

Юридична особа, фiрмове найменування (фiрма) якоє зареуст-
ровано в установленому порядку, мау виключне право на його
використання. Вона мау право використовувати фiрмове найме-

447

нування (фiрму) на товарах, єхнiй упаковцi, в рекламi, проспек-
тах, рахунках, друкованих виданнях, офiцiйних бланках та iншiй
документацiє, повязанiй з єє дiяльнiстю.

Фiрмове найменування (фiрма) використовууться юридичною
особою також пiд час демонстрацiє товарiв на виставках i ярмар-
ках, якi органiзовуються на територiє Украєни.

Право на фiрмове найменування (фiрму) не може вiдчужува-
тися окремо вiд пiдприумства. Володiлець фiрмового наймену-
вання (фiрми) може передавати виключне право на його вико-
ристання iншим юридичним особам шляхом видачi виключноє
або невиключноє лiцензiє.

Використання чужого фiрмового найменування (фiрми) без доз-
волу його володiльця визнауться порушенням його прав i тягне
за собою вiдповiдальнiсть. Юридична особа, яка використовува-
ла чуже фiрмове найменування (фiрму), зобовязана припинити
його використання i вiдшкодувати потерпiлому заподiянi збитки
в повному обсязi.

РОЗДiЛ V

Спадкове право

1. Поняття та значення спадкування i спадкового права.
Основнi поняття спадкового права

Пiсля смертi громадянина його майновi права та обовязки, а
також деякi немайновi права переходять до iнших осiб. Такий
перехiд майна померлого до iншоє особи або до iнших осiб нази-
вауться спадкуванням.

Умови та порядок спадкування регламентуються рядом ци-
вiльно-правових норм, що в своєй сукупностi складають окре-
мий цивiльно-правовий iнститут - спадкове право.

Отже, спадкове право - це сукупнiсть цивiльно-правових норм,
якi регулюють правовiдносини, що виникають внаслiдок пере-
ходу майна померлого до iншоє особи чи до iнших осiб.

Норми, що регламентують умови та порядок спадкування,
мiстяться в Цивiльному кодексi Украєни (роздiл VII, ст.524-564).
Окремi норми спадкового права ми знаходимо i в iнших роздi-
лах ЦК Украєни (наприклад, ст.494), а також у нормативних ак-
тах, якi регулюють дiяльнiсть державних нотарiальних контор.

Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни <Про практику
розгляду судами Украєнськоє РСР справ про спадкування> вiд 24
червня 1983 р. мiстить керiвнi розяснення щодо практики зас-
тосування окремих норм спадкового права.

Конституцiя Украєни передбачау право спадкування власностi
громадян. Спадкове право забезпечуу родинi померлого мож-
ливiсть зберегти та використати його майно, заощадження, чим
сприяу пiдвищенню матерiального добробуту родини померло-
го, змiцненню власностi громадян.

Спадкове право надау можливiсть кожному громадяниновi роз-
порядитися своєм майном на випадок смертi, визначивши в за-
повiтi його долю. Отже, воно безпосередньо спрямоване на за-
хист особистих iнтересiв громадян, адже багатьом не байдуже,
до кого перейде належне єм майно пiсля єх смертi.

Водночас спадкове право всiляко захищау iнтереси членiв сiмє
померлого (особливо неповнолiтнiх та непрацездатних членiв),
сприяючи цим змiцненню сiмє.

Перш нiж розглядати сам порядок спадкування, аналiзувати
норми, що його регламентують, необхiдно зясувати змiст ос-
новних понять спадкового права, таких як спадкодавець, спад-
коумець, спадкове майно.

448

15 6-257

449

Спадкодавець - це громадянин, майно якого пiсля його смертi
переходить у спадщину до iншоє особи чи до iнших осiб.

Спадкодавцем може бути тiльки громадянин. Причому вiн може
бути спадкодавцем незалежно вiд вiку, статi, стану здоровя тощо.

Отже, спадкування вiдбувауться як пiсля смертi дiуздатних, так
i недiуздатних громадян. Однак заповiдати майно може лише
дiуздатна особа.

Пiдприумства, органiзацiє не можуть бути спадкодавцями.

Пiсля припинення юридичних осiб спадкування не вiдбувауться.

Спадкоумець - це особа, яка у випадку смертi того чи iншого
громадянина набувау права одержати його спадкове майно.

Спадкоумцем може бути громадянин, юридична особа, а та-
кож держава.

Громадянин може стати спадкоумцем незалежно вiд вiку, статi,
стану здоровя тощо.

Отже, спадкоумцями можуть бути не тiльки дiуздатнi, але й
недiуздатнi громадяни. В останньому випадку вiдповiднi дiє, не-
обхiднi для прийняття спадщини, здiйснюють єх законнi пред-
ставники - батьки, усиновителi, опiкуни.

Вiдповiдно до статтi 527 ЦК Украєни спадкоумцями можуть
бути особи, якi були живими на момент смертi спадкодавця, а
також дiти померлого, зачатi при його життi i народженi пiсля
його смертi.

Не завжди особа, яка входить в коло спадкоумцiв за законом,
чи особа, якiй заповiдано майно, буде закликатися до спадку-
вання. Законом передбаченi умови, за яких спадкоумець усу-
вауться вiд спадщини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209