Сторона може вибути з процесу з рiзних причин: у звязку зi
смертю (громадяни), в звязку з реорганiзацiую (юридичнi особи).
Вiдповiдно до статей 197 та 201 ЦПК в зобовязаннi може мати
мiсце уступка вимог позивача й переведення боргу вiдповiдача.
В названих випадках може вiдбутися правонаступництво, iнак-
ше кажучи, перехiд права та обовязкiв однiує особи (правопопе-
редника) до iншоє (правонаступника).
Змiст ст. 106 ЦПК дозволяу сказати, що можливiсть процесу-
ального правонаступництва визначауться можливiстю правонас-
тупництва в матерiальному правi. В матерiальному правi видiля-
-йи <Дяй.: Бюллетень Верховного Суда СССР. 1980. № 14. С. 31.
2
Глава V


ють унiверсальне та сингулярне правонаступництво. Унiверсаль-
не правонаступництво мау мiсце в тих випадках, коли перехiд прав
та обовязкiв однiує юридичноє особи до iншоє вiдбувауться в ре-
зультатi реорганiзацiє, а помiж громадянами - в порядку наслiду-
вання. Сингулярне правонаступництво мау мiсце, коли сторона пе-
репоступауться правом вимоги чи здiйснюу переведення боргу, або
приймау борг iншоє особи на себе. Подiл матерiального правона-
ступництва на унiверсальне та сингулярне повязаний з обуктом
прав та обовязкiв, що переходять до правонаступника.
Вирiшуючи питання про можливiсть процесуального право-
наступництва в кожному конкретному випадку, слiд мати на
увазi, що смерть боржника викликау припинення зобовязання,
якщо його виконання не може бути здiйснене без особистоє участi
боржника. Зобовязання припиняуться смертю кредитора, якщо
виконання провадиться особисто для кредитора. Зобовязання
припиняуться лiквiдацiую юридичноє особи (ст. 223 ЦПК). Як
наслiдок, у названих випадках процесуальне правонаступницт-
во неможливе, оскiльки вимоги кредитора нерозривно повязанi
з особою кредитора чи боржника. На цих пiдставах процесуаль-
не правонаступництво неможливе також за позовами про стяг-
нення алiментiв, про вiдновлення на роботi, про компенсацiю
шкоди, заподiяноє здоровю, тощо, оскiльки цi вимоги тiсно по-
вязанi з особою позивача чи вiдповiдача.
Слiд також урахувати, що процесуальне правонаступництво
неможливе й в порядку уступки вимоги, якщо вона суперечить
закону чи договору або якщо вимога повязана з особою креди-
тора (ст. 197 ЦПК).
Однак в окремих випадках закон зобовязуу кредитора пере-
дати своє вимоги iншiй особi. Наприклад, кредитор, якому випла-
тив борг поручитель, зобовязаний передати останньому права, що
забезпечують його зворотнi вимоги до боржника (ст. 193 ЦПК).
Переведення боргу як пiдстава процесуального правонаступ-
ництва допускауться лише за згодою кредитора (ст. 201 ЦПК).
Таким чином, в основi процесуального правонаступництва
лежить правонаступництво в матерiальному правi, яке наступи-
ло пiсля порушення цивiльноє справи в судi. Матерiальне право-
наступництво може бути унiверсальним чи сингулярним, однак
процесуальне правонаступництво, хоча i у необхiдним наслiдком
правонаступництва в матерiальному правi, завжди унiверсальне:
в рамках процесу правонаступник в усiх випадках цiлком замi-
Сторони в цивiльному процесi 83
няу правопопередника i користууться комплексом процесуальних
прав та обовязкiв сторони.
Процесуальне правонаступництво може мати мiсце на будь-
якiй стадiє цивiльного процесу - в судi першоє iнстанцiє, стадiє
виконання рiшення, при переглядi судових постанов в касацiй-
ному порядку, в порядку нагляду та в звязку з новоявленими об-
ставинами. Такий висновок прямо випливау iз ст. 106 ЦПК.
Правонаступництво в матерiальному правi хоча i у основою
процесуального правонаступництва, все ж не повинно розглядати-
ся як безумовна пiдстава до процесуального правонаступництва.
Згiдно iз п. 1 ст. 221 та п. 1 ст. 224 ЦПК у випадку смертi грома-
дянина, якщо спiрнi правовiдносини допускають правонаступниц-
тво, або припинення iснування юридичноє особи, якi були сто-
роною в справi, суд зобовязаний зупинити провадження в справi.
Провадження в справi зупиняуться до вступу в справу або притяг-
нення до справи правонаступника чи законного представника.
У випадку ж сингулярного правонаступництва (уступка ви-
моги, переведення боргу) вступ або притягнення до процесу пра-
вонаступника вiдбувауться без зупинення провадження по справi.
Пiсля оформлення матерiального правонаступництва про-
вадження в справi повинно вiдновитися й наступау процесуаль-
не правонаступництво.
На пiдставi принципу диспозитивностi процесуальнi правона-
ступники користуються своєми правами тiльки з власноє iнiцiати-
ви. Якщо позивач (правонаступник) не бажау вступати в процес,
справа закривауться за п. 4 ст. 227 ЦПК. У випадку повторноє не-
явки в судове засiдання позивача чи обох сторiн або неповiдомлен-
ня ними про причини неявки на другий виклик суд залишау заяву
без розгляду (п. 4 ст. 229 ЦПК).
Процесуальне правонаступництво вiдповiдача також можли-
ве лише в тому випадку, коли позивач дау згоду на провадження
процесу з новим вiдповiдачем. У випадку вiдсутностi такоє зго-
ди справа повинна бути закрита за п. 4 ст. 227 ЦПК, оскiльки по-
зивач фактично вiдмовляуться вiд позову до iншого вiдповiдача.
Питання про вступ правонаступника в процес вирiшууться в
судовому засiданнi. Правонаступник повинен предявити в суд
докази, котрi пiдтверджували б правонаступництво в матерiаль-
ному правi (свiдоцтво про право власностi, документ про реор-
ганiзацiю юридичноє особи, переуступний напис), а суд виносить
-УiХ.валу про те, що правонаступник замiнив у спiрних правовiдно-


синах сторону, що вибула.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197