– Свій громадський обов'язок ми вже виконали на іншій виборчій дільниці. А на цій дільниці ми сподіваємось знайти кандидата Бабая, який вже дві доби перебуває у загальнонаціональному розшуку.
Капітан спецпідрозділу взяв рукою під козирок і дав знак своєму загону продовжувати виконання їхнього міліцейського обов'язку. Журналіст знову повернувся обличчям до камери і на завершення свого репортажу сказав:
– Час нашого включення закінчується, тому, на жаль, ми не маємо можливості дочекатися, доки на цю дільницю прийде голосувати кандидат Володимир Бабай… Наступні новини про перебіг голосування – у спеціальних випусках протягом дня, а підсумки виборів дивіться у нічному ефірі нашого каналу!
У номері іміджмейкера задзеленькотів телефон. Асистент приглушив звук телевізора, взяв трубку і ліниво промовив:
– Киевский офис профессора Боженко!…
Раптом Артурчик, немов ошпарений, скочив на ноги і продовжив, мимоволі іншим тоном та змінившись на обличчі:
– Да-да, господин Бабай! А разве вас еще не… гм-гм… не избрали?… Конечно, конечно, Владимир Михайлович, – не мое собачье дело! Уже даю! – розгублено промовив Артурчик, простягаючи трубку шефові.
Нестор Євграфович – як завжди, перед вирішальною розмовою – за звичкою концентруючись, надягнув окуляри і почав говорити спокійно і, водночас, дивовижно впевнено:
– Рад вас слышать, Владимир Михайлович! Я как раз хотел найти вас, чтобы предупредить: не ходите на избирательный участок!… А-а, уже знаєте?… Ну, что вы, для беспокойства нет никаких оснований! Вы же слышали, как выросла явка? Совершенно очевидно, что к избирательным урнам двинулись толпы ваших избирателей, возмущенных произволом властей!… Так что нам с вами еще, как говорится, хе-хе, только день простоять да ночь продержаться! А там – депутатская неприкосновенность у вас в кармане!… Конечно, конечно, господин депутат, завтра днем вы заскочите в избирком за мандатом, а вечером мы вместе отметим ваше избрание!
Іміджмейкер поклав трубку і тяжко опустився у крісло. У двері позвонили – політтехнологи завмерли в очікуванні недобрих сюрпризів. Артурчик навшпиньки підійшов до дверей, подивився у вічко і полегшено зітхнувши, клацнув замком.
– Нестор Евграфович, билеты на Кипр доставили, – приходячи до тями, відзвітував він.
– Рейс в шесть тридцать утра. Такси заказывать на вечер или на утро?
– Заказывай прямо на сейчас! – не роздумуючи, розпорядився іміджмейкер. За хвильку він задумливо додав: – Опыт и имидж-мейкерская интуиция подсказывают мне, что дальнейший ход нашего эксперимента безопаснее наблюдать из аэропорта…

2
П'ятдесят дві хвилини потому іміджмей-кер з асистентом уже сиділи у валютному барі аеропорту.
– Ну что, Артурчик, приступим к процессу адаптации? – оптимістично запитав Нестор Євграфович помічника і, подавши знак барменові, зробив замовлення:
– Два бокала кипрского вина, пожалуйста.
– А на Кипре будем ностальгировать горилкой с перцем… – у тон шефові промовив асистент і мрійливо додав: – Там хорошо. Снимем виллу у лагуны – с пальмами, бассейном, дельфинами и парочкой умелых массажисток…
Іміджмейкер, поблажливо посміхаючись, поплескав помічника по плечі:
– Ишь, размечтался… Ладно – на Кипре отдыхаем – никакой политики, никаких выборов, никакой социологии. А потом… Что там у нас в следующем году?
Артурчик дістав свого записника – точніше, один з його томів – і почав вишукувати у своїх нотатках потенційні місця для застосування їхніх авангардних політтехнологій у не такій уже й далекій перспективі:
– Десяток местных выборов в России…
– Гм-гм… – зморщився іміджмейкер і тяжко зітхнувши, промовив:
– Мы уже убедились, что нет пророка в своем Отечестве.
Асистент перегорнув кілька аркушів свого нотатника-конспекта і продовжив:
– Есть еще несколько парламентских выборов в Средней Азии…
Нестор Євграфович пожвавився і потер долоні.
– Та-ак, уже теплее! – сказав він. Артурчик перегорнув ще кілька листків і
вів далі:
– Ну и в Африке у парочки диктаторов перевыборы. Разумеется, демократические, под контролем международных наблюдателей…
Іміджмейкер багатозначно підняв догори вказівний палець і радісно оголосив своє, як завжди, правильне рішення:
– Вот! На остальные мелочи даже не будем отвлекаться. Ничто не стоит так дорого, как демократическое избрание диктатора на очередной срок… – За нашу новую жизнь!!! – підвівши риску під старою, виголосив тост Нестор Євграфович. Політтехно-логи цокнулися принесеними їм бокалами.
Артурчик, погойдуючись у такт із музикою, повернув голову в бік телевізора, де саме починалося рейтинг-шоу.
– Сделайте, пожалуйста, погромче! – вигукнув він барменові.
На трибунах шаленіли глядачі, на подіумі пританцьовував Михайло Підвальський. Оркестр грав бравурний марш. На сцену вибігли грайливі дівиці у бальних сукнях. Вони по черзі танцювали з Підвальським вальс і співали на мотив мелодії «На сопках Манчжурії»:
«Тихо вокруг, лишь кандидатыне спят.
Избирком голоса продолжает считать,
Кто же получит мандат?»
Підвальський, відпускаючи у вільний танець останню з дівиць, широко розвів руки і розпочав свою завершальну передвиборну шоу-програму:
– Шановні телеглядачі! В ефірі – передвиборне шоу Михайла Підвальського! Останнє у нинішньому політичному сезоні! Цієї ночі усім нам справді не до сну! Ми разом з телеглядачами і гостями студії будемо в найживішому з усіх живих ефірів стежити за підрахунком голосів у виборчій комісії!
Кружляючи в танці, одна з дівиць наблизилася до ведучого і подала йому запечатаний конверт.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58