йсно трапилась з ним, у порівняно мілководній частині океану, його найбільша глибина досягає тут близько тисячі двохсот метрів. При такій умові нема нічого легшого знайти судно, якщо ви не відмовитесь провести ці розшуки, одягнувшись у свій скафандр, яким ви користуєтесь так майстерно і впевнено. Місце вибуху знаєте досить точно. Якщо підводний човен загинув, він лежить на дні де-небудь поблизу того місця. Ми забезпечимо вас портативним і потужним, останньої нашої моделі, електромагнітним металошукачем, і ви за короткий час зможете знайти підводний човен. Знайшовши його, ви переконаєтесь, в якому стані він перебуває, і вкажете місце його знаходження, після чого ми перевіримо це за допомогою засобів, які є в нашому розпорядженні, а можливо, навіть піднімемо підводний човен.
– Але, капітане, – спробував заперечити Горєлов, – хіба я можу точно знати, в якому саме місці стався вибух? Це місце я визначив тільки приблизно біля Південного тропіка. Помилка на один градус збільшить обслідувану площу дна на тисячі квадратних кілометрів. Скільки ж часу буде потрібно на ці розшуки?
– Скільки б не було потрібно! – почулась тверда повідь. – Ми вирушимо звідси лише в тому разі, коли знайдемо підводний човен або переконаємось, що його тут нема.
Горєлов заплющив очі і нічого не відповів. Він був у цілковитому замішанні. Він не знав, що відповісти. Але він ясно зрозумів, що справа ще далека від кінця, що він перебуває під владою жорстокої, невблаганної сили і перетворюється в безвільне знаряддя чужих задумів і планів.
Через хвилину він стрепенувся. В його очах майнула слабка надія, і він зробив нову спробу опиратися.
– Якщо у вашому розпорядженні, капітане, – сказав він, ледве стримуючи хвилювання, – є чудові металошукачі, то чому б вам не скористатися ними з корабля? Або навіть з кількох кораблів для прискорення розшуків?
Капітан заперечливо похитав головою.
– Після гіркого досвіду ми уникаємо занадто близько підходити до цього підводного човна або до того місця, де він може знаходитися. Ми уникаємо цього риску.
Горєлов, остаточно знесилений, нерухомо лежав із заплющеними очима і смертельно-блідим обличчям. Лікар Судзукі, який прибіг на виклик капітана, витратив немало часу й зусиль, щоб привести до пам'яті свого пацієнта.

***

Закутий у скафандр, здіймаючись, як башта, серед малорослої команди корабля, Горєлов щодня, рано-вранці, важкими повільними кроками прямував до трапа. Щоразу його супроводжували, виявляючи всілякі ознаки поваги й шанобливості, старший помічник капітана лейтенант Осіма, майор Айдзава і ще кілька осіб командного складу. Караул біля трапа віддавав йому честь. Але Горєлов проходив по палубі корабля з похмурим обличчям, з почуттям раба, що йде під нагаєм наглядача на важку, підневільну працю. Зійшовши по трапу, Горєлов разом з майором Айдзава сідав у моторний катер, який за три години доставляв їх у визначений для сьогоднішніх робіт квадрат океану. Тут Горєлов надівав шолом і, захопивши невеликий ящик з металошукачем, спускався по драбині в море й поринав на дно. Там він блукав на десяти десятих ходу гвинта, в п'ятнадцяти метрах над дном, із засвіченим ліхтарем на шоломі і прислухався до металошукача, даремно шукаючи його сигналів. Треба було обслідувати величезну площу в декілька тисяч квадратних кілометрів, поділену Горєловим разом з капітаном на дрібніші частини, по декілька сот квадратних кілометрів, кожну з яких Горєлов повинен був обслідувати протягом одного дня. Під водою він снідав кількома ковтками какао або міцного бульйону з термоса харчування, на обід повертався на катер, вечеряз на кораблі, втомлений і змучений, і після уважного лікарського огляду негайно йшов спати у відведену йому каюту. За ніч майор Айдзава повинен був знову зарядити електроенергією акумулятори скафандра, підкачати кисню у патрони, забезпечити харчування, перевірити механізми.
Одноманітно й томливо проходила в безперервних розшуках доба за добою, але жодних слідів підводного човна Горєлов не знаходив. Він почав уже втрачати лік часу.
На дев'ятнадцятий день після вибуху, шістнадцятого серпня, Горєлов, повертаючись, несподівано побачив на палубі корабля, біля трапа, капітана Маеда, який зустрічав його. Капітан нетерпляче чекав, поки Горєлов звільниться із скафандра, і, не давши йому навіть відпочити, попросив іти за ним у каюту.
Посадивши Горєлова в крісло, капітан сказав:
– Наша радіостанція ще вчора зранку почала перехоплювати якісь шифровані радіопередачі з невідомого пункту. Ми встановили, що передача провадиться з нерухомої станції, розташованої десь на віддалі не більше як п'ятсот-шістсот кілометрів від нас в зюйд-остовому напрямі. Наші гідроплани протягом дня обслідували в цьому напрямі величезний простір над океаном, але не знайшли на його поверхні жодного судна, яке могло б передавати будь-які
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175