Договiр купiвлi-продажу - це угода, за якою продавець (одна
сторона) зобовязууться передати майно у власнiсть покупцевi
(друга сторона), а покупець зобовязууться прийняти майно i
сплатити за нього певну грошову суму (ст.224 ЦК Украєни).

Однак не всi учасники цивiльних правовiдносин можуть набу-
вати майно у власнiсть. Так, вiдповiдно до Закону Украєни <Про
власнiсть> (1991 р.) майно, що у державною власнiстю i закрiп-
лене за державним пiдприумством, належить йому на правi пов-
ного господарського вiдання, крiм випадкiв, передбачених зако-
нодавством Украєни, а майно, що у державною власнiстю i за-
крiплене за державною установою, яка перебувау на державно-
му бюджетi, - на правi оперативного управлiння (ст.ст.37, 39).

Таким чином, за договором купiвлi-продажу продавець зобо-
вязууться передати покупцевi майно у власнiсть або повне гос-
подарське вiдання чи оперативне управлiння, а останнiй зобо-
вязууться прийняти це майно i сплатити за нього обумовлену
угодою грошову суму. Це сплатний, двостороннiй i консесуальний
договiр. Вiн спрямований на безповоротне вiдчуження продавцем
майна i перехiд його у власнiсть (повне господарське вiдання чи
оперативне управлiння)2 покупця, i, отже, у юридичною пiдста-

Такий правовий режим майна може бути встановлений також
пiдприумствам iнших форм власностi, наприклад, рiшенням влас-
ника приватного пiдприумства.

2Надалi, коли йтиметься про виникнення чи припинення права
власностi, матиметься на увазi також право повного господар-
ського вiдання i право оперативного управлiння.

47

вою виникнення такого зобовязального правовiдношення, яке
обумовлюу появу в покупця абсолютного речового права.

Договiр купiвлi-продажу, як правило, мау одноразовий харак-
тер i укладауться переважно на те майно, яке у в наявностi i
пiдготовлене для вiдчуження. При цьому продавцевi сплачууть-
ся вартiсть вiдчужуваного майна лише у грошовому вираженнi. В
окремих випадках для покупця становить iнтерес не саме прид-
бане майно (як матерiальний обукт), а зафiксоване в ньому те
чи iнше право вимоги, наприклад, у разi купiвлi цiнних паперiв.
Оплата придбаного майна повинна здiйснюватися у нацiональнiй
валютi Украєни, за винятком випадкiв, передбачених законом.

Двостороннiй характер купiвлi-продажу обумовлюу взаумне ви-
никнення у кожноє iз сторiн прав i обовязкiв. Так, з укладенням
такого договору продавець приймау на себе обовязок передати
покупцевi певну рiч i водночас набувау права вимагати єє опла-
ти, а покупець, у свою чергу, зобовязаний здiйснити оплату
придбаноє речi i водночас набувау права вимагати вiд покупця єє
передачi. iншими словами, в договорi купiвлi-продажу вiдповiд-
ним правам i обовязкам продавця кореспондуються вiдповiднi
права i обовязки покупця i навпаки.

Договiр купiвлi-продажу у консесуальним, оскiльки права i обо-
вязки сторiн виникають у момент досягнення ними згоди щодо
усiх iстотних умов. Настання цього моменту може мати ряд особ-
ливостей, зумовлених тим, що для окремих видiв договорiв
купiвлi-продажу законодавець передбачау спецiальнi вимоги до
єх оформлення, без додержання яких укладена угода не може
вважатися дiйсною.

Договiр купiвлi-продажу, безумовно, у одним з найефективнi-
ших засобiв взаумозвязку виробництва i споживання, регулято-
ром нормального функцiонування господарського комплексу
краєни. Вiн може укладатися мiж громадянами, мiж органiзацiя-
ми (пiдприумствами, установами), а також мiж органiзацiями i
громадянами, що свiдчить про його унiверсальнiсть. Однак у
перiод iснування СРСР застосування такого унiверсального ре-
гулятора товарообiгу було значно обмеженим. Найбiльшого по-
ширення купiвля-продаж набула у внутрiшньому товарообiгу в
сферi державноє i кооперативноє роздрiбноє торговельноє мережi,
за допомогою якоє задовольнялася основна частина матерiаль-
них i культурних потреб громадян у товарах особистого спожи-
вання. Договiр купiвлi-продажу забезпечував також деякi потре-
би матерiально-технiчного постачання державних, кооператив-
них та iнших органiзацiй, не набувши тут належного розвитку.
Бiльше того, впродовж кiлькох десятилiть пiд впливом органiза-

48

цiйно-правових обмежень обсяг торгiвлi з використанням дого-
вору купiвлi-продажу за участю органiзацiй був зведений до
мiнiмуму. Такi угоди могли укладатися, як правило, на продук-
цiю (товари), яка не розподiлялася в плановому порядку (зокре-
ма, предметiв канцелярського, культурно-побутового, спортив-
ного призначення). У цей перiод товарообiг мiж господарюючи-
ми субуктами (юридичними особами) здiйснювався за допомо-
гою договору поставки, що укладався на пiдставi обовязкового
для сторiн планово-адмiнiстративного акту розподiлу продукцiє
(товарiв). В умовах плановоє економiки, централiзованого роз-
подiлу матерiальних ресурсiв, панування адмiнiстративно-команд-
них методiв управлiння економiчними вiдносинами договiр по-
ставки став домiнуючим у товарообiгу мiж господарюючими
субуктами i сформувався в самостiйний договiр.

Перебудовнi процеси в СРСР, започаткованi в 1985 р., сприя-
ли реформуванню плановоє економiки i певному розширенню
вiльного товарообiгу. Розпад СРСР i проголошення Украєною та
iншими колишнiми союзними республiками незалежностi, усвi-
домлення необхiдностi докорiнних змiн прискорили прийняття
нових економiчних законiв Украєни (<Про власнiсть>, <Про
пiдприумництво>, <Про пiдприумства в Украєнi> тощо), направ-
лених на змiну вiдносин власностi, на розвиток пiдприумницт-
ва.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209