Жюль Верн пильно стежив за розвитком науки, не лишаючи поза увагою жодного відкриття чи технічного вдосконалення. Він занотовував до свого каталога відомості про нові винаходи електротехніки — телефон, «свічку Яблучкова» та Едісона, фонограф тощо. Наукові відкриття й винаходи лягали в основу якогось нового роману письменника. Він геніально передбачав подальший розвиток тієї чи іншої галузі науки. В його творах знаходимо найсміливіші думки, що інколи значно випереджали рівень тогочасної науки. Жюль Верн передбачив появу кінофільмів, навіть об'ємних, появу підводних човнів. Він перший висунув математично обгрунтовану ідею космічних польотів. Спостерігаючи політ аеростата, письменник прийшов до висновку, що майбутнє належатиме апаратам, важчим за повітря, і в його романах з'являються літак з гвинтами та гелікоптер. Вивчаючи балістику, Жюль Верн зробив висновок про неминучість появи далекобійної артилерії. Відкриття про розпад атома підводить його до думки про можливість практичного використання атомної енергії. Він твердив, що настане час, коли людина заглибиться в надра Землі і полетить у космос. Таких науково обгрунтованих прогнозів у Жюля Варна безліч. Недарма Д. І. Менделєєв називав його науковим генієм; десятки вчених — серед них і К. Е. Ціолковський, — винахідників, мандрівників нажали Жюля Верна своїм натхненником.
Відтоді як жив і творив Жюль Верн, техніка зробила велетенський крок уперед. XX сторіччя стало епохою науково-технічної революції. Жюль Верн передбачав і це: «Хоч би там що я писав, хоч би там що вигадував — я завжди стою на грунті дійсності. Вже близька та пора, коли наукові відкриття перевершать силу уяви».
Так і сталося. Дивовижний «Наутілус» (роман «Двадцять тисяч льє під водою») поступився місцем атомним човнам. Відважні вчені успішно вивчають Північний та Південний полюси. В космосі побували десятки дослідників. На поверхні Місяця вже є сліди коліс місяцеходів і людські сліди…
Жюль Верн створив новий тип пригодницького роману. Він збагатив його новим змістом і підніс на вищий щабель досконалості його художню форму. В творах з ускладненою інтригою письменник не обмежується звичайними для пригодницького роману художніми засобами (подолання перешкод, досягнення майже недосяжної мети, розкриття таємниці тощо). Щоб по-справжньому зацікавити читача, він завжди вигадує незвичайний сюжетний хід або неймовірний поворот дії. Він показав себе винахідником не тільки щодо наукової фантастики, але і в доборі сюжетів, які відзначаються невичерпним розмаїттям, оригінальністю, новизною.
Герої творів Жюля Берна — мандрівники, вчені, винахідники, дослідники — завжди розумні, вольові, шляхетні й людяні. Вони не знають, що таке вагання, суперечності, сумніви. Обравши мету, вони йдуть до неї, долаючи всі труднощі й небезпеки. Вони невтомно борються за свободу і справедливість, захищають бідних і знедолених. «В Жюля Берна не знайдеш героя, який не був би готовий ризикувати життям, щоб урятувати іншого. Дійова великодушність, прагнення прославити людину, зобов'язуючи особистість спрямовувати свої зусилля на благо суспільства, — ось ті дві великі тенденції, що характеризують творчість Жюля Верна з погляду моралі», — пише сучасний французький літературознавець Гіслен де Дісбах.
Майже всім творам Жюля Берна притаманні соціальні мотиви; для багатьох романів, надто останніх, характерне виразне політичне звучання; у всіх творах лунають вільнолюбні ноти. Його герої протестують проти будь-яких форм національного й колоніального гніту. Ідеал героя, уособлення кращих його рис — це капітан Немо (романи «Двадцять тисяч льє під водою», «Таємничий острів»). «До останнього подиху стоятиму я на боці гноблених; кожен гноблений був, є і буде мені братом», — каже він.
Загарбницькі війни та колоніальні грабунки Жюль Верн вважає найбільшою небезпекою, що загрожує мирному розквіту народів. У романах, дія яких відбувається в колоніальних країнах, письменник розповідає про те, як жорстоко утискують місцеве населення колонізатори. В «Дітях капітана Гранта» це англійці, що влаштовують криваві розправи над тубільцями. В «Паровому домі» — знову-таки англійці, що по-звірячому вбивають повсталих сипаїв.
Роману «П'ятнадцятирічний капітан» властиві всі риси, зазначені вище. В центрі твору стоїть образ Діка Сенда — хороброго, талановитого юнака, що взяв на себе командування шхуною-бригом, коли її капітан загинув, полюючи на кита; згодом, після катастрофи судна, Дік Сенд здійснив подорож по Анголі (Екваторіальна Африка), щоб урятувати людей, за життя і долю яких він вважав себе відповідальним. Юнак разом із своїм невеличким загоном подолав шлях через джунглі, болота, пустелю, відбивав напади хижих звірів і дикунів, боровся зі стихіями, голодував і терпів спрагу. Мужність і воля Діка перемогли. Сповнена смертельних небезпек мандрівка закінчилася щасливо. Злочинці, які хотіли вбити Діка й захопити в полон його супутників, зазнали справедливої кари.
В цьому романі Жюль Берн викрив і гнівно затаврував систему работоргівлі в Анголі. Він створив образи нелюдів-работорговців різних національностей: португальців Негору і Коїмбри, американця Гарріса, араба Ібн-Хаміса, запроданців свого народу негрів Алвіша і тубільного володаря Муані-Лунга.
Сильних духом, кмітливих юнаків, здатних здійснювати великі справи, бачимо також у романах «Діти капітана Гранта», «Два роки канікул», «Найда з загиблої «Цінтії» та інших.
Жюль Берн — представник демократичного табору французької літератури XIX сторіччя.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16